Кирєєва Анастасія Євгенівна

Студент

НТУУ «КПІ»

Міжнародне співробітництво в сфері інформаційно-комунікаційних технологій

Анотація. У статті представлено теоретико-методологічну базу сутності міжнародного співробітництва та інформаційно-комунікаційних технологій, розроблено методологію оцінювання міжнародного співробітництва в сфері ІКТ, а також проаналізовано сучасний стан розвитку ІКТ у світі та Україні.

Ключові слова: міжнародне співробітництво, інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), міжнародне науково-технічне співробітництво, ВВП на душу населення (ПКС), індекс розвитку ІКТ, експорт, імпорт, рівень проникнення мобільного зв’язку, інвестиції, соціально-економічний та науково-технічний розвиток.

Актуальність теми. Інтенсивний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) поставив людство перед початком нової фази свого розвитку – глобальним інформаційним суспільством, перехід до якого, в свою чергу, передбачає здійснення певних трансформацій в економічній, соціальній, політичній, правовій, культурній структурі суспільства кожної країни.

Досвід розвинених держав світу та численні дослідження в цій галузі свідчать про те, що ІКТ надають можливість для зростання конкурентоспроможності національної економіки, вирішення соціальних проблем, поліпшення стану навколишнього середовища тощо. Саме тому проблема оцінки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій на основі міжнародного співробітництва України є досить актуальною.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням дослідження розвитку ІКТ на основі міжнародного співробітництва займаються наступні зарубіжні та вітчизняні економісти: Ажнюк М. О., Арон Р., Будаговська С.А., Войтко С. В., Герасимчук В. Г., С. Даниленко Н.Б., Мерле М., Рябов С.П., Спікан Н.Дж., Шахназаров Г. X., Шнідер Р. та багато інших.

Численні дослідження економістів у розвинених країнах світу підтверджують той факт, що ІКТ містять у собі величезний потенціал для економічного зростання та перетворення суспільного життя. Все це свідчить про необхідність систематизації накопичених знань за визначеною тематикою та адаптації основних теоретичних положень до змін рівня міжнародного співробітництва в галузі ІКТ України.

Мета статті: розроблення методичних засад та практичних рекомендацій, спрямованих на оцінку розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та міжнародного співробітництва в даній сфері в умовах глобальної інформатизації суспільства.

Виклад основного матеріалу. Міжнародні відносини характеризуються значними відмінностями від інших форм суспільних відносин, оскільки охоплюють будь-які види стосунків, що виникають у міжнародному середовищі. У двосторонніх інтеракціях учасники міжнародних відносин можуть домінувати, підтримувати партнерські відносини між собою та конфліктувати [1, c. 283]. Тож виділимо основні форми міжнародних відносин (рис.1.1).

Форми міжнародних відносин Співробітництво Суперництво Конфлікт Здійснюється через участь у міжнародних організаційних структурах, через двосторонні й широкомасштабні договори. Адекватно відповідає геостратегічним інтересам суб'єктів міжнародних відносин і називається стратегічним партнерством Передбачає мирний характер боротьби між державами за вигідну реалізацію свого національного інтересу, починаючи від поширення своїх капіталів і технологій до розміщення військових баз На міжнародному рівні виникають, коли не вдається врегулювати несумісні інтереси двох держав або їх груп. Вони можуть виражатися в денонсації договорів, розриві дипломатичних відносин, провокуванні внутрішньої дестабілізації шляхом інформаційних диверсій, громадянської і світової воєн

Рис. 1.1. Основні форми міжнародних відносин

Джерело: розроблено автором на основі [1, c. 284]

Визначення поняття «міжнародне співпробітництво» трапляється досить рідко через те, що, як зазначає П. Циганков [1, c. 293], воно ілюзорно «прозоре». Лише здається, що воно зрозуміле й не вимагає якогось чіткого наукового доведення. Тож дослідимо інтерпретації поняття «міжнародне співробітництво» за науковими працями різних вчених і надамо власні зауваження (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Диференційовані підходи до поняття «міжнародне співробітництво»

Науковий діяч	Визначення	Думка автора
П. Циганков [1, c. 293]	Процес взаємодії двох або кількох акторів, у якому немає місця застосуванню збройної сили і домінують пошуки спільних інтересів	У першій частині визначення йдеться про необхідну умову міжнародної співпраці, тобто незастосування сили, а у другій – сторони своїми діями спричиняють пошук певних інтересів, які спільно реалізуються
Ж. Деррієнік [1, c. 294]	Певна дія учасників та її результат, як поштовх до продовження такої дії. Співпраця трактується як стан, при якому одна сторона може задовольнити свої інтереси лише за умови, що їх реалізує інша. Результатом акту співпраці є ситуація, в якій учасники успішно реалізують свої інтереси одночасно або зазнають при цьому невдачі	Дія і результат як продовження досить не чітко характеризують поняття, адже дії можуть нести й фактор загрози, що більше тотожне іншим формам міжнародних відносин, як, наприклад, конфлікт. Вигода дійсно присутня з боку двох сторін, але не обов’язково одна сторона не зможе реалізувати свої інтереси, якщо цього для неї не зробить інша
Л.І.Беляєва [2]	Міжнародне співробітництво держав розглядається як самостійний вид діяльності, що включає спільну роботу в економічній, культурній та інших сферах, виступає в якості загального принципу міжнародного права	В даному випадку, визначення носить більш правовий характер. Ознака загального принципу міжнародного права дійсно має місце. Проте поняття «самотійний вид діяльності», на нашу думку, є не досить обґрунтованим
Л. П. Гардоцкий [3, с. 62]	Співробітництво означає цілеспрямовану і постійну, спільну і узгоджену, широку за масштабами і різноманітну за формами та напрямками діяльність компетентних органів, яка стосується загальних інтересів держав, що співробітничають, і спрямована на досягнення єдиних цілей	Л. П. Гардоцкий широко розкрив поняття. Досягнення єдиних цілей є запорукою успіху, проте доцільно відмітити, що єдина ціль частіше за все складається з різнобічних цілей сторін, які керуючись майбутньою власною вигодою інтегрують свої цілі в єдину прийнятну для всіх
Мальський М.З. та Мацях М.М [1, c. 293]	Основною причиною співробітництва є об'єктивні проблеми, які сторони самотужки не можуть розв'язати, або самостійне розв'язання призведе лише до часткового результату	Явище проблеми є поєднальним фактором для співробітництва. Проте навіть при гіпотетичній відсутності проблематичної ситуації, сторони зможуть тісно співпрацювати, вдосконалюючи свою діяльность
О.В. Вотченікова [4, с. 20-21]	Один із видів спільної діяльності держав, спрямованої на узгодження їх інтересів та досягнення спільних цілей у розв'язанні питань на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Міжнародне співробітництво повинне ґрунтуватися на засадах сучасного партнерського підходу	Визначення також має правове походження. Загальновизнані принципи і норми міжнародного права є регуляторами здорової діяльності сторін при співробітництві. Також автор влучно відмітив базу міжнародного співробітництва, а саме засади сучасного партнерського підходу

Тож, проаналізувавши різноманітні інформаційні джерела, на нашу думку, більш обґрунтованим є наступне визначення: міжнародне співробітництво – це універсальна форма організації спільного або взаємоузгодженого виробництва за участю іноземних партнерів двох або декількох країн, заснована на розподілі виробництва продукції, комерційному співробітництві, взаємній гарантії ризиків, спільному захисті інвестицій і промислових секретів.

Традиційно відносини співробітництва передбачають співучасть та координацію зусиль сторін у розв'язанні проблем безпеки, торгівлі, функціонування й розвитку транспортних систем, екології, видобутку корисних копалин, боротьби зі злочинністю, освоєння космосу тощо.

Сучасний розвиток світового господарства супроводжується розвитком різних форм міжнародного співробітництва, що являють собою систему техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин між економічними суб’єктами різних країн (рис.1.2).

Кожна з форм міжнародного співробітництва відіграє важливу роль в сучасних процесах глобалізації та інтеграції світової економіки.

Рис. 1.2. Форми міжнародного співробітництва [5]

Так як технологія і технологічні знання прогресійно збільшують свою вагову роль у розвитку економіки кожної держави у світі в цілому, тож пропонуємо зупинитися на дослідженні саме сутності явища міжнародного науково-технічного співробітництва, що набуває на сьогодні значної актуальності.

Міжнародне науково-технічне співробітництво – це система економічних зв’язків у сфері перетину науки,техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах [5].

МНТС здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи організацій.

У міжнародній торгівлі технологічні знання реалізуються у вигляді [6]:

• технології – патенти, ліцензії, ноу-хау та ін.;

• носіїв технології: товару; капіталу; праці; землі; послуги.

МНТС охоплює міжнародну торгівлю наукомісткою, високотехнологічною продукцією та трансфер технологій (реалізація досягнень техніки та технології).

Структура МНТС є досить складною, тому, на нашу думку, її основними розрізами виступають (рис. 1.3):

Рис. 1.3. Структура міжнародного науково-технічного співробітництва [7]

В силу широти дослідження та розмежованості означень усіх розрізів структури міжнародного науково-технічного співробітництва, вважаємо за доцільне в подальшому зупинитися на характеристиці такого новітньо технічно-економічного поняття як інформаційно-комунікаційні технології в міжнародному співробітництві.

У сучасному світі інформаційні технології (ІТ) дедалі активніше застосовуються в різноманітних сферах життя суспільства, видозмінюючи їх і надаючи соціальному та людському розвитку нових якостей, сенсів та вимірів. Інформаційна складова відіграє також суттєву роль у формуванні конкурентного потенціалу держав, розвитку міжнародних відносин.

Під інформаційними технологіями слід розуміти сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу [8].

Надалі схарактеризуємо поняття «інформаціно-комунікаційні технології (ІКТ)»: визначення часто використовується як синонім до інформаційних технологій (ІТ), хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію [9]. 

Тобто у сучасному світі ІКТ-сфера гармонійно поєднує телекомунікаційній інформаційні послуги, виробництво засобів інформаційних технологій і телекомунікацій, програмних засобів, електронних інформаційних ресурсів, що робить її чимось більшим, аніж просто однією з інфраструктур і галузей економіки.

Інформаційно-комунікаційні технології є потужним інструментом впливу на розвиток держави й суспільства і реального сектору промисловості, який може виступити «локомотивом» не лише розвитку економіки в цілому, але й змін в політичному та суспільному житті країни.

Наразі ІКТ мають досить складну і розгалуджену структуру, головними компонентами якої є обладнання, програмне забезпечення, ІТ-послуги та ІТ- продукти (рис. 1.4).

Сервери ПК (настільні, портативні) Периферійні пристрої (монітори, принтери тощо) Системне ПЗ Програмні засоби для контролю,тестування Комплектуючі «Коробкове» ПЗ та СПЗ Обладнання Програмне забезпечення Спеціальне відео та аудіо обладнання Прикладне ПЗ Телекомунікаційне обладнання (бездротові рішення телефонія) Інструментальні засоби розробки Компонентна структура ІКТ Засоби комунікації, дизайн та технології Мережева інтеграція Бази даних ІТ-послуги ІТ-продукти Телекомунікаційні послуги Веб-портал Обслуговування технічних засобів Інтерактиві сервіси Дизайн, реклама та маркетинг Веб-сайт (контент, сервіси) Експлуатація (ПЗ, аутсорсінг) Інформаційно-пошукові довідкові системи

Рис. 1.4. Компонентна структура інформаційно-комунікаційних технологій

Джерело: розроблено автором на основі [10]

Зараз інформаційні технології впроваджуються на багатьох підприємствах, організаціях та різних органах влади. Розроблені концепції впровадження ІКТ в наукові заклади, фабрики, заводи, логістичні системи тощо. Ці процеси набули масового розповсюдження не тільки на національному, а й на глобальному рівні. Для того, щоб економіка країни постійно розвивалася та вдосконалювалася, необхідна тісне співробітництво з іншими гравцями на світовій арені. Тобто за сучасних тенденцій міжнародне спіробітництво неодмінно має місце бути. А сфера ІКТ не є винятком.

Трансформація сучасного глобального економічного порядку відбувається здебільшого під впливом інформаційних чинників. Фундаментальною основою високотехнологічного інформаційного суспільства є інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура. Підвищенню ефективності її функціонування сприяє стимулювання розвитку національної інфраструктури захисту інформації, майнової відповідальності бізнесу в сфері ІКТ і відповідного ринку страхових послуг. Все це зумовлює необхідність оцінювання розвитку інформаційно-комунікаційних технологій як на національному, так і на світовому рівні. Розроблення методології оцінювання розвитку ІКТ в рамках міжнародного співробітництва є надзвичайно актуальним завданням з урахуванням різноманітних підходів до цієї важливої наукової проблеми.

Для оцінювання розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в рамках міжнародного співробітництва нами було обрано специфічно інтегрований перелік параметрів. На основі показників (серед яких є інтегральні індекси), розрахованих для кожної досліджуваної країни, виокремлюються інформаційні чинники, які визначають якість розвитку суспільства, що є головною метою інформаційного суспільства (табл.1.2).

Таблиця 1.2