1.2. Особливості функціонування інформаційно-комунікаційних технологій в національній економіці
У сучасному світі інформаційні технології (ІТ) дедалі активніше застосовуються в різноманітних сферах життя суспільства, видозмінюючи їх і надаючи соціальному та людському розвитку нових якостей, сенсів та вимірів. Інформаційна складова відіграє також суттєву роль у формуванні конкурентного потенціалу держав, розвитку міжнародних відносин.
Під інформаційними технологіями слід розуміти сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об'єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконанняінформаційних процесівз метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційногоресурсу [18].
Надалі схарактеризуємо поняття «інформаціно-комунікаційні технології (ІКТ)»: визначення часто використовується як синонім до інформаційних технологій (ІТ), хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію [20].
Тобто у сучасному світі ІКТ-сфера гармонійно поєднує телекомунікаційній інформаційні послуги, виробництво засобів інформаційних технологій і телекомунікацій, програмних засобів, електронних інформаційних ресурсів, що робить її чимось більшим, аніж просто однією з інфраструктур і галузей економіки (рис. 1.9). У широкому значенні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – це використання обчислювальної техніки та телекомунікаційних засобів для реалізації інформаційних процесів з метою оперативної та ефективної роботи з інформацією [19].
У виробничому аспекті ІКТ – це сукупність технологічних процесів, реалізованих на базі програмно-технічних засобів, інформаційних та інтелектуальних ресурсів, інтегрованих з метою пошуку, збору, створення, обробки, зберігання, поширення інформації та надання продуктів і послугдля задоволення інформаційних потреб [21].
|
Процеси,
методі пошуку, збору, зберігання,
обробки, надання, розповсюдження
інформації та способи здійснення цих
процесів та методів Технологічна
система, призначена для передачі по
лініях зв’язку інформації, доступ
до якої здійснюється за допомогою
засобів обчислювальної техніки
Інформаційні
процеси та методи роботи з інформацією,
що здійснюються із застосуванням
засобів обчислювальної техніки та
засобів телекомунікації
|
Рис. 1.6. Складова структура інформаційно-комунікаційних технологій
Джерело: розроблено на основі [20]
Проаналізував хронологічні процеси розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, зазначимо, що дана категорія виникла на основі зміни поколінь інформаційних технологій, адже саме інформаційні технології досить тісно пов’язані з ІКТ (Додаток А).
Сьогодні інформаційне суспільство є історичною фазою розвитку постіндустріального суспільства, в якому головними продуктами виробництва стають інформація й знання та виникають передумови для подальших світових тенденцій розвитку ІКТ [23, c. 44]:
збільшення ролі інформації, знань та інформаційних технологій в житті суспільства;
збільшення числа людей, котрі зайняті в сфері інформаційних технологій та телекомунікацій;
збільшення частки ІКТ в структурі ВВП;
наростаюча інформатизація суспільства з використанням телефонії, радіо, телебачення, мережі Інтернет, а також традиційних та електронних ЗМІ;
створення
глобального інформаційного простору,
що забезпечує: ефективне інформаційну
взаємодію людей, їх доступ до світових
інформаційних ресурсів, задоволення
їх потреб в інформаційних продуктах і
послугах тощо.
Варто зазначити, що сфері ІКТ притаманні особливості, які визначають специфічність завдань та методів щодо її розвитку (рис.1.7).
Рис. 1.7. Основні особливості сфери ІКТ
Джерело: розроблено автором на основі [24]
Інформаційно-комунікаційні технології є потужним інструментом впливу на розвиток держави й суспільства і реального сектору промисловості, який може виступити «локомотивом» не лише розвитку економіки в цілому, але й змін в політичному та суспільному житті країни.
Наразі ІКТ мають досить складну і розгалуджену структуру, головними компонентами якої є обладнання, програмне забезпечення, ІТ-послуги та ІТ- продукти (рис. 1.8).
В подальшому надамо визначення основним структурним елементам ІКТ.
Обладнання – сукупність пристроїв, механізмів, приладів, інструментів або конструкцій, що використовуються в роботі. Наприклад дозволяють моделювати технологічні процеси в реальних умовах, а також готувати проби різних матеріалів для їх дослідження [25].
|
Сервери ПК (настільні, портативні) Периферійні пристрої (монітори, принтери тощо)  
Системне ПЗ Програмні засоби для контролю,тестування
Комплектуючі «Коробкове»
ПЗ та СПЗ
Обладнання Спеціальне
відео та аудіо обладнання
Програмне
забезпечення Прикладне
ПЗ Телекомунікаційне
обладнання (бездротові рішення
телефонія) Інструментальні
засоби розробки
Компонентна
структура ІКТ
Засоби
комунікації, дизайн та технології Мережева
інтеграція Бази
даних
ІТ-послуги ІТ-продукти Телекомунікаційні
послуги Веб-портал Обслуговування
технічних засобів Інтерактиві
сервіси Дизайн,
реклама та маркетинг Веб-сайт
(контент, сервіси)
Експлуатація
(ПЗ, аутсорсінг)
Інформаційно-пошукові
довідкові системи
|
Рис. 1.8. Компонентна структура інформаційно-комунікаційних технологій
Джерело: розроблено автором на основі [21]
Зауважимо, що в сфері інформаційно-комунікаційних технологій обладнання поділяється на такі види [25]:
Периферійне обладнання – сукупність технічних засобів, призначена для взаємодії центрального процесора, ЕОМ із зовнішнім середовищем.
Кінцеве обладнання (прикінцеве обладнання) – обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу дотелекомунікаційних послуг.
Програмне забезпечення (програмні засоби) – сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. Розрізняютьсистемне програмне забезпечення(зокрема,операційна система,транслятори,редактори,графічний інтерфейс користувача) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення [26].
Також зазначимо, що програмне забезпечення – це інформація, яка зберігається на матеріальних носіях у вигляді файлів (дискета, HDD, CD, DVD тощо) та може передаватись через канали зв'язку [26].
Інформаційний продукт – речовий або інтелектуальний результат людської праці, призначений для задоволення інформаційних потреб користувача, у тому числі програмний продукт [27, 189]. Приклади ІТ-продуктів: портативні комп’ютери, веб-браузери, операційні системи, портативні музичні плеєри, соціальні мережі, планшети тощо.
Інформаційно-технологічна (ІТ) послуга – одна або кілька ІТ-систем, що роблять доступними бізнес-процес. Надання ІТ-послуг організації сприймається замовниками так: сервіси не складаються з простого надання комп'ютерних ресурсів для використання замовниками [28].
Відмітимо, що надання послуги користувачу відбувається в момент споживання цієї послуги, а якість послуг оцінюється суб'єктивно на основі того чи змогли користувачі отримати необхідні їм цінності від послуги. Приклади ІТ-послуг: розробка та впровадження корпоративних комп’ютерних мереж, СКС (структурована кабельна система), телефонія, настроювання серверів, системна інтеграція, IT–аутсорсінг тощо [29].
Стандарти є дуже важливими для ІКТ, так як вони визначають зрозумілу мову технологій. На нашу думку, ценабуває особливоїактуальності, оскільки ключовою ідеєю ІКТ є те, що пристрої зберігання інформації можуть безпроблемно комунікувати через медіа спосіб з мережами зв'язку та обчислювальними системами. Основними організаціями, які розробляють та сприяють впровадженню стандартів в галузі комп’ютерних мереж є (рис. 1.9):
Рис. 1.9. Основні організації з розробки та впровадження стандартів в галузі комп’ютерних мереж [38]
Міжнародний телекомунікаційний союз (МТС) (ITU– International Telecommunication Union). Стандарти МТС поділяються на серії. Стандарти кожної серії присвячені одній тематиці і позначаються великою літерою латинського алфавіту [30, c. 44]. Після літери ставиться крапка і номер стандарту. Так, наприклад, літерою V позначаються стандарти щодо передавання даних телефонними каналами, літерою X – стандарти щодо мереж передавання даних, літерою Q – стандарти щодо телефонної комутації тасигналізації.
Технічний комітет 97 – комітет міжнародної організації зі стандартизації (ISO- International Organization for Standardization). Технічний комітет розробляє стандарти щодо опрацювання інформації за допомогою ЕОМ [30,c. 45]. Стандарти цієї організації позначаються чотиризначним числом та суфіксом ISO. Так, наприклад, стандарт, який стосується протокольного стеку ТСР/ІР має позначення 7498 ISO.
Комісія з питань діяльності Internet (IAB– Internet Activities Board) – розробляє стандарти щодо діяльності Internet [31].
Дотримання стандартів, які розроблені цими організаціями, обов’язкове під час проектування, створення та експлуатації будь-яких комп’ютерних мереж.
Розглядаючи інформаційно-комунікаційні технології в більш глобальному економічному консенсусі, постає необхідним дослідження такої категорії як ринок інфорційно-комунікаційних технологій.
Ринок інформаційно-комунікаційних технологій – система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу, купівлі і розповсюдження інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг. Це ринок інформаційних продуктів та послуг, де діють усі обов'язкові атрибути – закони попиту і пропозиції, життєвий цикл товару, ціна тощо [33, c.87].
Головні особливості ринку ІКТ такі[34,c. 385]:
нематеріальність кінцевого продукту/послуги – якісно нової, достовірної інформації, доставленої (отриманої) за визначений період, у визначеному просторово-часовому відрізку;
підвищення вимог, висуваних користувачами, щодо достовірності та терміновості товару/послуги інформаційно-комунікаційних технологій.
Необхідно звернути увагу на те, що інформаційно-комунікаційний ринок складається з двох взаємопов’язаних кластерів – галузей телекомунікації (ТК) та галузей інформаційних технологій (ІТ), які можуть розглядатися або ж розглядаються як окремі ринки.
Характерним для галузей телекомунікацій та інформаційних технологій є наявність базових та інтелектуальних секторів ринку. Зокрема, для ІТ базові – це сфера апаратного забезпечення, для телекомунікацій – сфери ТК послуг, телекомунікаційного обладнання. ІТ послуги, програмне забезпечення та послуги, які опосередковано пов’язані зі зв’язком, належать до інтелектуальних секторів інформаційно-комунікаційних технологій.
Зараз інформаційні технології впроваджуються на багатьох підприємствах, організаціях та різних органах влади. Розроблені концепції впровадження ІКТ в наукові заклади, фабрики, заводи, логістичні системи тощо. Ці процеси набули масового розповсюдження не тільки на національному, а й на глобальному рівні. Для того, щоб економіка країни постійно розвивалася та вдосконалювалася, необхідна тісне співробітництво з іншими гравцями на світовій арені. Тобто за сучасних тенденцій міжнародне спіробітництво неодмінно має місце бути. А сфера ІКТ не є винятком.
Основні напрями міжнародного співробітництва у сфері розвитку інформаційного суспільства визначаються рішеннями Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства (2000 р.), Женевського (2003 р.) та Туніського (2005 р.) всесвітніх самітів з питань інформаційного суспільства, Європейською стратегією взаємодії (2008 р.), затверджені в «Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні» (2013 р.) та включають:
участь державних органів у міжнародному інформаційному обміні;
участь державних органів у створенні системи міжнародної інформаційної безпеки;
участь України в міжнародних дослідницьких проектах за основними напрямами розвитку науки, технологій і техніки;
участь у розробленні міжнародних стандартів у сфері інформаційних і телекомунікаційних технологій, гармонізація національної системи стандартів та сертифікації у зазначеній сфері з міжнародною;
участь у європейських програмах розвитку інформаційного суспільства та Ініціативі «Партнерство «Відкритий Уряд»;
участь у реалізації Стратегії співробітництва держав-учасниць СНД у розбудові та розвитку інформаційного суспільства.
Разoм iз тим, iнфoрмацiйна взаємoдiя країн пoстрадянськoгo прoстoру в умoвах трансфoрмацiї свiтoвoгo гoспoдарства має специфiчнi риси, якi прoявляються у бiльшiй iнфoрмацiйнiй вразливoстi, зoкрема дo технoлoгiй iнфoрмацiйних вiйн. Це явище пoв’язанo iз нерoзвиненiстю грoмадянськoгo суспiльства, транзитивнiстю iнфoрмацiйнoї сфери.
Оцінка готовності країни до формування економіки, основаної на знаннях, в умовах загострення міжнародної конкуренції свідчить про ключову роль розвитку інформаційно-комунікаційного сектору у формуванні такої економіки, а відтак і у забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності країни.
Вважаємо за необхідне зазначити, що міжнародне співробітництво в умовах глобального інформаційного суспільства пов’язане з дотриманням національних інтересів країни, що передбачає:
дотримання конституційних прав і свобод громадян й у тому числі де йдеться про користуванням інформацією;
забезпечення духовного відновлення країни, збереження і зміцнення моральних цінностей суспільства, традицій патріотизму і гуманізму, культурного і наукового потенціалу країни;
інформаційне забезпечення державної політики, спрямоване на підвищення прозорості діяльності державних органів і іміджу уряду;
розвиток вітчизняних ІКТ і інформаційної індустрії, забезпечення нагромадження, збереження й ефективного використання інформаційних ресурсів країни;
захист інформаційних ресурсів від несанкціонованого доступу, забезпечення безпеки інформаційних і телекомунікаційних систем на території країни.
Таким чином, на сьогодні потенціал ІКТ-сфери розглядається як ефективна основа для соціально-економічних перетворень, створення дієвої економіки, зміцнення громадянського суспільства та сприяння демократизації держави, що сприятиме розвитку міжнародного співробітництва. Впровадження ІКТ та тісна співпраця на міжнародному рівні, їх широке застосування в різних сферах життєдіяльності особи, суспільства та держави є одним з найважливіших інструментів сталого розвитку, що сприяє підвищенню рівня економічного, соціального, культурного, технологічного розвитку кожної країни.