3. Внутренняя и внешняя политика индепендентской республики. Движения левеллеров и диггеров.

Досить протирічною виявилась політика Республіки і у відношенні зовнішньополітичних запросів капіталістичного укладу господарства. У 1650 та 1651 роках були видані два навігаціонні акти, що дозволяли заходити до англійських портів лише тим кораблям, в країнах яких ці товари виробляються – основну роль, яку несли на собі ці акти, була підірвати економіку Голандії та послабити її економічний вплив у Північному морі та Атлантичному океані. Це призвело до війни з Голандією у 1652-1654 рр. Також не оминулась війна з Іспанією, що була зпричинена військовою експедицією англійців у володіння іспанців в центральній Америці – це в свою чергу удяряло по англійській заморській торгівлі. Також був підірваний міжнародний авторитет Англії в очах європейських сусідів. Особливе послаблення Англії відчули Франція та Голандія, що користувались цим.

Одним словом дрібнобуржуазна демократія, в особі леверелів, виявилася нездатною вихопити гегемонію в революції із рук буржуазно-дворянського блоку!!!

Діггери ( англ. Diggers , « копачі » ) , самоназва - « істинні левеллери » ( англ. True Levellers ) - виникло в 1649 році рух сільської бідноти в роки Англійської революції , що виступало проти приватної власності , в першу чергу , проти приватної власності на землю . Діггери діяли мирним шляхом : вони стали підсапуваний общинні землі , орудуючи лопатами (звідки і з'явилася назва « діггери » - « копачі » ) , і закликати інших бідняків наслідувати їхній приклад . Вони розраховували залучити до руху тисячі людей і перейти до нового суспільного ладу , в якому не було б приватної власності . Керівником і ідеологом дигерів був Джерард Уінстенлі .

8 квітня 1649 на пустки у підніжжя пагорба св. Георгія недалеко від містечка Кобхем , в графстві Суррей оселилася перша група дигерів , що почала розорювати і розкопувати до того ніколи не обробляють землю . Їх дії викликали такий переполох серед місцевих джентльменів і великих фригольдеров , що якийсь Генрі Сандерс визнав потрібним 16 квітня донести про подію безпосередньо Державній раді . « Збіговисько людей на чолі з відставним солдатом Еверардом , - доносив Сандерс , - прийшли на пагорб св. Георгія і почали копати землю , засіваючи її пастернаком , морквою і бобами. У п'ятницю їх було від 20 до 30 осіб. Проводячи весь день в роботі , вони запрошують усіх прийти до них на допомогу , обіцяючи їжу , питво та одяг. Вони кажуть , що через десять днів їх буде 4-5 тисяч ».

Це мирний виступ викликало страх у місцевих лендлордів і фригольдеров , які звернулися зі скаргою в уряд. Тоді переляканий Державна рада віддав розпорядження генералові Ферфаксу розігнати «незаконне зборище » « безладних і бунтівних людей» , дії яких можуть « порушити мир і спокій республіки». Коли ж до пагорба св. Георгія підійшли два кавалерійські ескадрони , діггери спокійно пішли на вимогу офіцера , який повідомив Ферфаксу про мирні наміри дигерів . Наступного дня Еверард і Уінстенлі зустрілися з Ферфакс (і шокували його вже тим , що не зняли капелюхи ) і оголосили йому основні принципи руху .

Варто додати, що від дигерів стали рішуче відхрещуватися левеллери: скасування приватної власності суперечила їх ідеям, вона відлякала б більшість прихильників льовеллеров серед дрібних власників. Такі дрібні власники дуже активно заважали діггерів у будівництві громади - споруди їх були дещо зруйновані, а вже в травні стався розрив з Еверардом, і Уінстенлі залишився майже що єдиним ідейним натхненником руху.