Аргументи проти існування спрощеної системи в теперішньому виді

За даними Харківської обласної громадської організації «Імміграція-стоп!»^[6] ринки України перетворились на центри тяжіння, до яких всіма можливими засобами прагнуть дістатися і закріпитися на них іммігранти з інших країн.

Так, на найбільшому у східній Україні ринку «Барабашова» працюють десятки тисяч іммігрантів з країн третього світу. Якщо 5-6 років тому їх було близько 25%, то в 2010 їх більше 50% від загальної кількості торговців. На долю іноземних підприємців припадає біля 75% товарообігу. Причому, через необов'язковість застосування касових апаратів граничні рівні товарообігу, встановлені для спрощеної системи оподаткування, перевищуються в десятки тисяч разів.

Оподаткування за спрощеною системою незначне: 100 гривень — фіксований податок, 200 гривень — єдиний податок, 70 — 80 гривень — ринковий збір на місяць. Тобто, іноземець, який торгує на базарі, сплачує до державного та місцевого бюджетів 170 — 280 гривень на місяць. Для порівняння: — український робітник з зарплати в 3000 гривень сплачує тільки прибуткового податку 450 гривень, без урахування внесків до фондів соцстраху і пенсійного фонду.

Пільги, які надаються малому бізнесу, активно використовує великий бізнес, і переважно іноземний.

Під виглядом підприємців — фізичних осіб діють потужні іноземні бізнес-структури, переважно китайські та в'єтнамські, які завозять до України, і зокрема, на ринок «Барабашова» товарів на мільйони доларів, і реалізують їх тут, сплачуючи 200 гривень єдиного податку.

Крупний іноземний капітал, маючи в Україні надзвичайно пільгові умови існування, маскуючись під дрібний бізнес, динамічно розвивається і витісняє вітчизняних підприємців з найприбутковіших сфер діяльності.