Аргументи проти існування спрощеної системи в теперішньому виді
За
даними Харківської обласної громадської
організації «Імміграція-стоп!»[6] ринки
України перетворились на центри тяжіння,
до яких всіма можливими засобами прагнуть
дістатися і закріпитися на них іммігранти з
інших країн.
Так,
на найбільшому у східній Україні
ринку «Барабашова» працюють
десятки тисяч іммігрантів з країн
третього світу. Якщо 5-6 років тому їх
було близько 25%, то в 2010 їх більше 50% від
загальної кількості торговців. На долю
іноземних підприємців припадає біля
75% товарообігу. Причому, через
необов'язковість застосування касових
апаратів граничні рівні товарообігу,
встановлені для спрощеної системи
оподаткування, перевищуються в десятки
тисяч разів.
Оподаткування
за спрощеною системою незначне: 100
гривень — фіксований податок, 200
гривень — єдиний податок, 70 — 80
гривень — ринковий збір на місяць.
Тобто, іноземець, який торгує на базарі,
сплачує до державного та місцевого
бюджетів 170 — 280 гривень на місяць.
Для порівняння: — український робітник
з зарплати в 3000 гривень сплачує тільки
прибуткового податку 450 гривень, без
урахування внесків до фондів соцстраху
і пенсійного фонду.
Пільги,
які надаються малому бізнесу, активно
використовує великий бізнес, і переважно
іноземний.
Під
виглядом підприємців — фізичних
осіб діють потужні іноземні бізнес-структури,
переважно китайські та в'єтнамські, які
завозять до України, і зокрема, на ринок
«Барабашова» товарів на мільйони
доларів, і реалізують їх тут, сплачуючи
200 гривень єдиного податку.
Крупний
іноземний капітал, маючи в Україні
надзвичайно пільгові умови існування,
маскуючись під дрібний бізнес, динамічно
розвивається і витісняє вітчизняних
підприємців з найприбутковіших сфер
діяльності.