экологическое_предпринимательство / лекц_я №1

Підприємництво та екологічне підприємництво

Підприємництво (підприємницька діяльність) - це основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійній основі. Ця діяльність направлена на досягнення наміченого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом найкращого використання капіталу і ресурсів економічно відокремленими суб'єктами ринкового господарства, Вони несуть повну матеріальну відповідальність за результати своєї діяльності і підпорядковуються правовим нормам (законодавству) країни. 

Основне завдання підприємця є управління підприємством, що містить у собі раціональне використання ресурсів, організацію процесу на інноваційної основі, і господарському ризик, і навіть відповідальність за кінцеві результати своєї діяльності.

Слід зазначити, що в Україні поняття «бізнес» і «підприємництво» сприймаються як слова-синоніми. Сутністю підприємництва є знаходження і апробація чогось нового, того, чого не було раніше в структурі виробництва, в соціумі чи суспільстві.

Вперше в науковий обіг поняття «підприємництво» було введено англійським вченим Річардом Канті Льоном (1680–1734 рр.).

У західних країнах підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого — пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та уміння залучення ресурсів із найрізноманітніших джерел.

Основними складовими цього поняття є:

1. Підприємництво як. особливий вид діяльності вимагає від суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення, особливого стилю і типу господарської поведінки. 

2. Підприємництво як самостійна діяльність передбачає свобод і самостійність суб'єктів цієї діяльності в різних напрямках. 

3. Підприємництво як господарська діяльність передбачає організацію і управління господарським процесом незалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва.

4. Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами. Фізичні особи - це індивідуальні підприємці, правове становище яких регулюється відповідними законами. Юридична особа - це носій матеріальних прав і обов'язків. Підприємницька діяльність, яка здійснюється фізичними особами, відноситься до індивідуальної (приватної) підприємницької діяльності. Підприємницька діяльність, яка здійснюється юридичними особами, відноситься до колективного підприємства. 

Підприємець здійснює господарську діяльність від свого імені і на свій ризик. Підприємець - це особа, яка вкладає власні засоби в організацію справи і приймає на себе особистий ризик, пов'язаний з його результатами, а також всю повноту відповідальності за кінцеві результати діяльності як індивідуальної, так і колективної. Підприємницька діяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод. 

Підприємницька діяльність направлена на: 

- досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницького доходу;

- найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів. 

Особи, які займаються підприємницькою діяльністю, є підприємцями. Розрізняють виробниче, комерційно-збутове та фінансово-кредитне підприємництво. В Україні, в залежності від форм власності, розрізняють державне, колективне і власне підприємство. Державне підприємство - це діяльність державних підприємств, які випускають товари і надають послуги, що необхідні для розвитку національної економіки України. Воно здійснюється не тільки на комерційній основі, але й відіграє ведучу роль в економіці у зв'язку з перевагою державної власності і недостатнім розвитком ринкових відносин. 

Бізнес - це справа, ділова активність, направлена на вирішення завдань, пов'язаних в кінцевому рахунку із здійсненням на ринку операцій обміну товарів і послуг між економічними суб'єктами ринку, з використанням форм та методів конкретної діяльності, які склалися в ринковій практиці. Бізнес робиться заради одержання доходу (прибутку) від результатів діяльності у найрізноманітніших сферах - виробництві і торгівлі товарами та послугами, банківській та страховій справах, при проведенні транспортних, орендних і багато інших операцій як видів діяльності. 

Бізнес - поняття більш широке, ніж підприємницька діяльність, оскільки до бізнесу відноситься здійснення будь-яких одноразових комерційних угод в будь-якій сфері діяльності, які направлені на одержання доходу. Суб'єкт в бізнесі називається бізнесменом або комерсантом. 

Статус комерсанта визнається законом за особою, діяльність якої характеризується такими ознаками: укладання угод, здійснення інших господарських операцій у вигляді підприємництва; здійснення підприємницької діяльності від свого імені, тобто як самостійного економічного суб'єкта ринкових відносин. Бізнесмен вкладає в справу гроші, а по завершенні справи або деякого ділового циклу одержує гроші назад з прибутком. Бізнес - це спочатку організація виробництва, економічна діяльність, а потім уже, власне, робота грошей. В менеджменті широко використовується таке поняття, як «підприємницька структура». Під підприємницькою структурою розуміється склад суб'єктів ринкових відносин, до числа яких відносяться тільки ті організаційно-господарські одиниці, ціллю діяльності яких є одержання прибутку як кінцевого результату діяльності. Виділяють 4 категорії економічних суб'єктів: фірми, банки, страхові і трастові компанії, інвестиційні структури.

Фірма - це будь-яка організаційно-господарська одиниця, яка здійснює підприємницьку діяльність в галузі промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту, яка переслідує комерційні цілі і користується правами юридичної особи. В менеджменті часто використовується поняття "організація".

Під підприємством розуміють виробничо-господарську одиницю, яка є сукупністю матеріальних та людських ресурсів і організована для досягнення конкретно поставлених цілей. Підприємства здійснюють технологічний процес виробництва як засіб перетворення матеріально-технічних і людських ресурсів в продукти і послуги.

Фірма може мати одне або багато виробничих підприємств, кожне із яких спеціалізується на випуску закріпленої за ним номенклатури виробів. В управлінському процесі виробнича діяльність в рамках фірми підлягає координації, плануванню, організації і контролю або з єдиного центру, або на конкретному управлінському рівні.

Розвиток еколого-орієнтованого бізнесу можуть дозволити змінити екологічну ситуацію країни, поліпшити охорону навколишнього середовища проживання і використання природних ресурсів. Не можна вирішити екологічні проблеми, виходити стійкий тип розвитку без загального поліпшення економічного становища країни, ефективної макроекономічної політики. Погіршення екологічній ситуації впливає ряд економічних та юридичних чинників, які у різних галузях, різних рівнях і з різними масштабом впливу:

- макроекономічна політика, яка веде до екстенсивному використання природних ресурсів;

- інвестиційна політика, орієнтована в розвитку ресурсоексплуатирующих секторів економіки;

- неефективна секторальна політика (паливно-енергетичний комплекс,

сільському господарстві, лісове господарство);

- недосконале законодавство;

- невизначеність прав власності на природні ресурси;

- відсутність еколого-сбалансированной довгострокової економічної стратегії, недооцінка сталого розвитку;

- інфляція, економічна криза та нестабільність економіки перешкоджають реалізації довгострокових проектів, до яких належить більшість екологічних проектів;

- природно-ресурсний характер експорту;

- існування дієвого стимулу як отримання значної і швидкої прибуток відпереексплуатации і/або продажу природних ресурсів (нафту, газ, ліс, руди) тощо.

В економічній науці на сьогоднішній момент не склалося загальноприйнятого підходу до визначення екологічного підприємництва. Визначення екологічного підприємництва повинно відображати, перш за все, атрибутивні властивості даної форми підприємництва. Найчастіше ж відбувається деяке змішання несуттєвих властивостей, функцій, способів функціонування досліджуваного явища. 

Розглянемо основні підходи до визначення екологічного підприємництва. 

Визначення екологічного підприємництва на основі характеру впливу на навколишнє природне середовище: 

- Екологічне підприємництво може розглядатися як підприємництво, результатом діяльності якого є поліпшення якості навколишнього природного середовища [3], або мінімізація негативного впливу економічної системи на навколишнє природне середовище [4]. Слід зазначити, що функціональна спрямованість даного підходу не повністю розкриває інші значимі властивості і функції екологічного підприємництва. 

Виділимо визначення екологічного підприємництва на основі протиставлення цільових установок різних форм підприємницької діяльності. Наприклад, в роботах деяких вчених формулюються «комерційні» і «соціальні» мети підприємницької діяльності. Екологічним підприємництвом рухає прагнення реалізувати виключно соціальні цілі. При цьому термін «екологічне підприємництво» втрачає зв'язок з вихідними атрибутивними властивостями підприємництва. 

Відзначимо також визначення екологічного підприємництва як діяльності, що здійснюється в рамках концепції сталого розвитку. Екологічне підприємництво розглядається як підприємництво, що орієнтується на дотримання принципів сталого розвитку екологічної, економічної та соціальної систем [5]. Даний погляд аналогічно вимагає від підприємця керуватися мотивами, безпосередньо не пов'язаними з атрибутивними властивостями підприємництва. 

Особливої уваги заслуговують дві наступні точки зору. 

Перша точка зору - це визначення екологічного підприємництва на основі додаткових доходів від взаємодії з екологічною системою. Екологічне підприємництво розглядається як спосіб отримання додаткового прибутку завдяки взаємодії з навколишнім природним середовищем за умови підвищення екологічної ефективності [1]. Ймовірно, даний підхід ближче до розуміння сутності екологічного підприємництва, оскільки виявляє механізм функціонування екологічного підприємництва. 

Друга точка зору - це визначення екологічного підприємництва як діяльності, спрямованої на зміну принципів функціонування ринку з метою сталого розвитку.  Підприємницька діяльність розглядається як відображення процесів, що відбуваються в суспільстві, як механізм задоволення довгострокових життєво важливих потреб індивіда [3]. У даному підході спостерігається єдність цільових установок підприємця і характеру впливу, надаваного їм на навколишнє природне середовище. Проте практична реалізація даного визначення потребує наявності істотних умов, яким повинні відповідати економічна і соціальна системи. 

Атрибутивні властивості екологічного підприємництва задаються такими чотирма ознаками: 

- Визначальна частка екологічної корисності в загальної корисності товару; 

- Задоволення екологічних потреб (з позиції споживачів); 

- Отримання доходу від "продажу" екологічної корисності (з позиції підприємців);

- Ресурси екологічної системи пріоритетно розглядаються як фактори, що впливають на потреби індивідів. 

Інші ознаки визначають істотні властивості екологічного підприємництва. 

Практика функціонування підприємницької діяльності в умовах тісному взаємозв'язку з екологічною системою свідчить про різні способи реалізації екологічного підприємництва. Виникає потреба у використанні диференційованого підходу до різних способів існування екологічного підприємництва, одним з підходів є класифікація видів екологічного підприємництва. 

Доцільно об'єднати класифікаційні ознаки в три групи: 

- Класифікаційні ознаки загальні для підприємництва (відображають якісні характеристики підприємництва як елементу економічної системи); 

- Класифікаційні ознаки загальні для екологізованих підприємництва (відображають ступінь екологізації підприємництва як елементу економічної системи); 

- Класифікаційні ознаки загальні для екологічного підприємництва (відображають якісні характеристики підприємництва як елементу економічної системи, спрямованого на взаємодію з екологічною системою). 

Класифікаційні ознаки можна «пов'язати» з істотними властивостями, що характеризують екологічний підприємництво. Даний підхід дозволяє отримувати класифікацію видів екологічного підприємництва, що відповідає вимогам повноти, коректності, наукової значущості. 

Розгляд конкретних механізмів екологічної підприємницької діяльності неможливе без використання коректного всебічного дослідження її функцій. 

Пропонується під функцією екологічного підприємництва розуміти роль, яку воно виконує по відношенню до існування і розвитку екологічної, соціальної, економічної систем. 

Коректне розуміння функцій екологічного підприємництва може бути сформована при детальному розгляді поглядів вчених на функції традиційного та екологічного підприємництва. Загальний обсяг функцій екологічного підприємництва слід розділити на дві частини: функції загальні для будь-якої підприємницької діяльності, особливі функції екологічного підприємництва. 

Перерахуємо найбільш значущі функції, які сучасна економічна наука пов'язує з традиційним підприємництвом: забезпечення задоволення потреб за рахунок виробництва товарів і послуг, залучення і використання грошових коштів в умовах невизначеності, найбільш ефективне застосування ресурсів, передбачення розвитку економічної системи, створення нових практичних знань, ефективний розподіл ресурсів усередині економічної системи, зниження транзакційних витрат в економічній системі. 

У міру розвитку екологічного підприємництва як форми підприємницької діяльності виникає необхідність вивчення особливих функцій екологічного підприємництва. Проведемо угруповання особливих функцій екологічного підприємництва по відношенню до зазначених систем з метою усунення недоліків, властивих розглянутим підходам (таблиця 3). 

Деталізуємо приклади реалізації особливих функцій екологічного підприємництва по відношенню до екологічної, соціальної та економічної систем. 

Візьмемо в якості способу екологічної підприємницької діяльності закладку і догляд за лісовими насадження в міських парках відпочинку. Подібна діяльність у сфері екологічного підприємництва сприяє постачанню киснем повітряного простору населеного пункту (виконується функція екологічної системи), задовольняє потребу мешканців населеного пункту у відпочинку в природних умовах (задовольняється еколого-економічна потреба). У ході здійсненняпідприємницької діяльності може визначатися плата за вхід в міський парк відпочинку, тобто проводитися оцінка користування природними ресурсами і природними умовами з позиції суспільної вартості.