Matvienko_Kozactvo_Ukrainy

козаками проти турків, татар чи поляків обов'язково мали релігійне підґрунтя.

Навітьтоді,колизапорізькікозакималиприхильністьвластейРечі Посполитоїтаотримуваливіднихрізніпривілеї,вонивсеодновороже ставилися до поляків тому, що вони були католиками, утискали православненаселення,сприялипоширеннюунії.Слово"католик"узапорізькомусередовищівважалосялайливим.

Підвпливомдійснорелігійнихпочуттівбагатохтоззапорізькихкозаків,цураючисьвеселоготаголосногожиттясічовоготовариства,йшов унепроглядніліси,береговіпечери,річковіплавнійтамвіввідлюдницькийспосібжиттязаради"спасіннявоХристі".

Постійнівідвідуваннябогослужіньтарізнихмолебнівзапорізькими козаками,особливолюдьмистаршоговіку,багатіпожертвуваннямонастирям,випакивідписуваннямайнанакористьцерковнихустановтадуховенства, а особливо – незліченні пожертви та різноманітні внески, здійснюванізапорізькимикозакамимонастирям,січовимтапарафіяльнимцерквамгрошима,книгами,церковнимодягом,посудом,іконами, хоругвами,плащаницями,хрестами,прикрасамиіздорогоціннихметалів такоштовногокаміння,атакожіншимиціннимипредметами–свідчить прорелігійнуналаштованістьзапорізькоївійськовоїспільноти.

Відданістьзапорізькихкозаківправославнійвірімалавиключноемоційне,а неінтелектуальне підґрунтя.Козаки зовсімне заглиблювалися в богословськітонкощі,алевідчувалиглибокуповагудолюдей,якізналисянасвятомуписьміітлумачилийого.Великогозначеннязапорожці надаваливірі,щобулазасновананапочуттях,аненахолодномурозумі.

Незважаючинанабожністьзапорізькихкозаків,їхнівідносинизцерковнимиустановамитадуховенствомдалеконезавждибулиідеалістичними.Частотраплялисявипадкипограбуваннязапорожцямиправославниххрамівінедовіридодуховнихосіб.

Початок церковного життя на запорізькихземлях можна датувати ухваленням указупольського короля Стефана Баторія 1578 рокущодо даруваннязапорізькійспільнотімістаТрахтиміровазмонастиремтаперевозом,містечкаСамарь(СтаруСамару)зперевозомтаземлямивгорупоДніпрудо річкиОрелі. Алеукоролівськомууказіне згадувалося, чибулауСтарійСамарів1578роціцерква.Вжетодіцемістечковважалосястарим,тожможнаприпустити,щовонатамбула,оскількинавряд чиможнауявитисобівтічасимісто,вякомубнебулоцерквичисобору. Незабаромсаме поблизуСтароїСамари,за 26верст вищевід міста,на

32

островіміжрікоюСамароютаїїрукавомСамарчикомзапорізькікозаки звелипершувсвоїхвольностяхневеликудерев'януцерквусв.Миколиіз дзвіницею.Будівельнимматеріаломслугувавдубовийліс,щорозташовувавсяпоблизу.Прицерквібулозаснованошколуташпиталь.Релігійну спорудузабезпечилиусіманеобхіднимицерковнимипредметами,втому числі–богослужбовимикнигамийризницею,азКиєвазапросилиієро- монахів.У1602роцінабазіцієїцерквибулозаснованоСамарськийПус- тельно-Миколаївськиймонастир,статуттабогослужінняякогобуливлаш- тованізазразкомзнаменитогоАфонськогомонастиря,розташованого в Греції.

Самарськиймонастирбувнайбільшоюцерковноюустановоювзапорізькихземлях.Йогоісторіятіснопереплетеназісторієювсієїсічової спільнотипротягомусьогоісторичногоперіодуїїіснування.Викладена Д.ЯворницькимісторіяСамарськогоМиколаївськогомонастирянаочно ілюструєтіснівідносини,щоіснувалиузапорізькихкозаківзцерковними установами.Можнастверджувати,щоцебулавзаємовигіднаспівпраця і не лише на релігійному терені, але й у соціально-економічній та політичнійплощині.

За роки свого існування запорізьке козацтво ініціювало зведення близько 60 церков, не рахуючи численних каплиць та скитів. Храмове будівництвозапорожцямизалежаловідтеатрувоєннихдій,атомубуло нерівномірнимучасі:якщообставинипотребувалиїхньоївеликоївійськової активності,козакилишеепізодичнозверталиувагунарелігійнісправи Так, у ХVІ–ХVП століттях на Запоріжжі було зведено лише 5 церков, а саме:Самарська,трисічовіцерквизамісцемрозташуваннясічей(Микитинська,СтарокодацькатаЧортомлицька)іузапорізькомуселіЛичковому,направомуберезіОрелі.Щеменшсприятливимидляцерковно- гобудівництвакозакамибувперіод1709–1734років,колисічоваспільно- таперебувалаувигнанніпідпротекторатомкримськогоханататурецькогосултана.Хочазапорожці,тікаючивідгнівуросійськогоцаряПетраІ заїхнюпідтримкугетьманаІ.Мазепи,встиглиприхопитиізсобоючимало предметів релігійного культу, вони втратили своє духовенство. Щоправда,пізнішедонихприходилидуховніособизПольськоїУкраїни,Афона,ЄрусалимайКонстантинополя.Особливочастокозакивцейперіод контактувализгрецькимдуховенством:воникількаразівнадсилалигрошовіпожертвуванняконстантинопольськомупатріарху,увідповідьотримували від нього дорогі подарунки. Зокрема, в цей час козаками було надісланозолототканіризиічудововиготовленийаналой,інкрустований,

33

зарабськогодерева,який,запереказами,колисьналежаввідомомупроповідниковіІоаннуЗлатоусту.

Докоріннізміниуцерковномужиттізапорізькоїспільнотивідбулися уперіод Нової Січі (1734–1775 роки). За цей час умежах Вольностей запорізькихкозаківбулопобудовано44церкви,дваскитийоднамолільнаікона(різновидкаплиці)у53селахтаурочищах.Причиноюцьогобуло те,що російськийуряднамагався стримативійськовуактивністьзапорожців, а томуосновним їх заняттям була господарська діяльність. За цихумоввиникаламожливістькращереалізовуватирелігійніпрагнення.

Отже, церковне життя на Запоріжжі у часи Нової Січі було дуже насиченим.Повернувшисьу1734р.наБатьківщину,запорожціпривезли

зсобоюархімандритаГавриїла,священикаДідушинськоготабагатьох грецькихченцівтаієреїв,щослужилиїмувигнанні.Обравшимісцедля новоїСічінадніпровськомурукавір.Підпільної,козакивпершупочали будуватисічовуцерквуначестьПокровиБогородицізасприяннямкиївськогомитрополита Р.Зборівськоготакиївськоговійськовогогубернатора графа Вейсбаха. В цей же час на Січ прибув ієромонах П. Маркевич,рекомендованийчернігівськимєпископомІ.Жураховським(колишнім архімандритомКиївськогоМежигірськогомонастиря,щотрадиційномав тіснівідносиниізЗапоріжжям)напосадуначальниказапорізькихцерков. П. Маркевич був ініціатором інтенсивного будівництва храмів на Запоріжжі:булозведеноцерквунаПідпільненськійСічі,відбудуваночисленніцерковніспоруди,зруйнованітатарамиуСамарськомумонастирі тощо.

Важливарисазапорізькоїцеркви–їїавтономність.Запорожцізавж- дивважалисвоюцерквунезалежноювідвищоїросійськоїдуховноїієрархії. ІзсерединиXVIIстоліттязапорізькедуховенствоперестаєбутипідпорядкованимкиївськомумитрополиту.Звичайно,запорізькікозакизверталисядоКиївськоїмитрополіїдлявирішеннярізнихцерковнихпитаньта призначеннясвященнослужителів,алеуцерковнихсправахЗапоріжжя ухвали свого Коша ставили вище влади київського митрополита, архімандритаМежигірськогомонастирятаначальникасвоїхцерков.

Щоправда,запорізькікозакивизнавалисвоюзалежністьвідКиївського Спасо-Преображенського монастиря, але ця залежність мала виключноморальнийхарактер.Протесамезцієюцерковноюустановою узапорожцівсклалисянайбільштіснівідносинипіслятого,якбувспустошенийТрехтимирівськиймонастир,парафієюякогоспочаткувважаласясічова церква.

34

Запорізькіхрамивирізнялисябагатствомвнутрішньогооздоблення, щосвідчилопровідношеннякозаківдоцеркви.

Крім стаціонарних храмів, узапорожців, які багато часувоювали, булипохідніцеркви.Вонизводилисязгрубогополотнатацератитанагадувалинамети.Запорізькікозакивозилиїхзсобоювпоходи,встановлювали поблизусторожовихпостів – бекетів, а такожумісцях, де займалисяпромислами.

БогослужіннянаСічівідбувалосящоднязачернечимчиномправославноїцеркви. Під час служби запорожціповодилися дуже статечно.

Уцерквівониставаливідповіднодочинів:простікозакистоялипосеред церкви шеренгами, старшина і кілька дідів знаходилися в особливих місцях – за різьбленими бокунами, або ж стасидіями, чудової роботи, пофарбованими яскравою зеленою фарбою. Вони стояли з обох боків біля стіни, що розділяла церквуна дві половини. Коли читалося Євангеліє,всікозакивипростовувалисяідополовинивитягалишаблі.Цебув своєрідний знак їхньоїготовностідо захиступравославноївіри силою зброї.Наєктеніяхзгадувалиіменачленівімператорськоїродини,сенаторів та духовнихієрархів, а далі – поіменно кошового отамана, судді, писарятаосавула.БогослужіннянаЗапоріжжізавждивирізнялисяпишністютаурочистістю,цьомусприявхорцерковнихспіваків,щожилипри церкві.Інодібогослужінняпроводилизапрошенікозацькимтовариством високопосадовідуховніособи,якіурізнихсправахвідвідувалиЗапоріжжяіСіч.Зацесвященнодійствовониотримувалибагатіподарунки.

Крімповсякденноїслужби,усічовійтапарафіяльнихцерквахзапорожцівзавждислужилисясоборніпанахидитаспеціальнісорокоустиза померлимикозаками.

Важливим є той факт, що навіть вступ до запорізького товариства починавсязпитання:"УБогавіруєш?".Самеправослав'я,очевидно,значноюміроювплинулонаформуванняромантичноїмоделілицарства,яким сталозапорізькекозацтво.Аджевправославнійсистеміцінностейглибокадуховністьпротиставляєтьсякорисливомуіндивідуалізму,матеріальніінтересивідсуваютьсянадругийплан.

ПроприхильнеставленнякозаківдорелігіїсвідчитьіснуваннявмежахвольностейВійськаЗапорізькогоНизовогопонад60церков.Козаки постійновідвідувалибогослужіннятарізнімолебни.Коженкозак,умираючи, відписував на церкву ікону, медаль, злиток золота, срібла тощо.

У1755 році запорізький кіш придбав срібне панікадило вагою 5 пудів і вартістю 3 тис. крб., що за тих часів було величезною сумою (все

35

жалуваннявійськатодістановило4660крб.).Особливоприхильністькозаківдоправослав'явиявиласяуборотьбіпротиокатоличеннятаунійногоруху.Вумовахпостійногостресовогостану,ризикувласнимжиттям релігіятацерквабулидлякозацтвапристанищемспокою,деможнабуло врівноважитийзаспокоїтивируючекозацькежиття,атакожпідготуватисядосамозреченнятаподвигу,щомістилисенсзапорізькогоспособу буття. Саме тому можна констатувати, що між православ'ям і козацтвоміснувавглибиннийзв'язок,козацькийустріймавдемократичнийхарактерітомуЗапорізькуСічцілкомобгрунтованоможнаназвати"християнськоюкозацькоюреспублікою".

ПоблизукожноїСічізнаходивсякозацькийцвинтар.Нацихмісцях і до наших днів збереглися окремі кам'яні хрести з написами. Один із такиххрестівстоїть,наприклад,надмогилоюкошовогоотаманаК.Гордієнка на кладовищі Кам'янської Січі. Збереглася стела з хрестом, що стояланадмогилоюславногоотаманаІ.Сіркавс.КапулівкаДніпропетровськоїобласті.Узв'язкузерозієюберегаврайоніЧортомлицькоїСічі останкиІ.Сіркаперенесеноубезпечнемісце.

Донинізбереглисябудовитихчасів,зокремацеркви:Миколаївська в Глухові,Трьохсвятительськавс.ЛемешінаЧернігівщині,Покровська ус.СулимівкаБориспільськогорайонунаКиївщині.

4.2. Господарське життя козаків

Разом із політичними кардинальними змінами, удругій половині XVIстоліттянаукраїнськихземляхвідбулисящесуттєвішізміни–еконо- мічніусистемігосподарства.

УІполовиніXVIстоліттянаукраїнськихземляхпереважалополюванняназвірівтарибальство.Найприбутковішимиугіддямимаєтківбули: бджільництво,бобровігони,рибніозерайзаповідники,дерозводилизвірів. Рільництвомалодругоряднезначеннявгосподарствійвелосявирубним способом уневеликих розмірах, постачало лише продукти для потреб сім'їгосподарятайогочеляді.

Важливою галуззю запорізького господарства було скотарство. Основоюскотарстваузапорожцівбулоконеводство.Цепов'язанозустроєм козацького буття. Маючи значнукількість власнихконей, козаки такожкупували їхів черкесів, турків, а особливо– утатар.

Крімтого,запорожцівирощуваливеликурогатухудобутавівців:скотарствобулооднієюзосновнихстатейприбутківЗапорізькогоВійська.

36

Алезусіхпромислівузапорізькихкозаків,безумовно,найрозвинутішим було рибальство. Воно було провідною галуззю усіх промислів низовихкозаківізабезпечувалоїмнеобхіднийінайуживанішийхарчовий продукт.ГоловнимимісцямидлярибальстванаЗапоріжжібулиДніпро й Буг.

Важливоюгалуззюгосподарсько-економічноїдіяльностібулонаЗа- поріжжімисливство.Занаявностімалочисельностінаселеннянавеличезнихпросторахзапорізькістепи,особливопоберегахрічок,озерах,по островах,балках,ярах,косахмістиливсобівеликукільстьрізноманітногозвіратаптиці.Протемисливствоузапорожцівбуломеншрозвинутим, ніж рибальство, ним займалися лише бідні, які не могли досягти стабільноїзабезпеченостіжиття.

Узапорожцівіснувавокремийтиплюдей,щожилипереважновБугогардівськійпаланці,малисвійкоріннийлад,підкорювалисяокремому отаманові,обраномуізсвогосередовища.Цихлюдейзвалилисичниками,оскількивонизаймалисяполюваннямналисиць.

Хутробулопредметомторгівлі,мита,подарунків,одягу;йогопродавали московським, польським, українським, татарським купцям. Ним оплачувалимитоувійськовийскарбісічовуцеркву,йогопосилаливдари московськимцарямівельможам,особливовеликийпопитбувналисяче хутро.

Ізхутрарізнихтваринкозакивиготовлялирізноманітнийодяг:ізкозячих шкір – штани чабанів, із хутра видр – шапки запорожців, ляхів, євреїв.

Птахоловствоузапорізькихкозаківбуломеншрозвинене,ніжмисливство.Вононебулопредметомторгівлійпромислу.Полювалинаптахів лишетоді,колинемалиіншоїїжі.

Бджолярствотакожзаймалопевнунішугосподарсько-промислової галузізапорожців.

Городництвоузапорізькихкозаківрозвивалосьменшінтенсинсивно.Згородинизапорожцінадавалиперевагутакимовочам:капусті,огіркам,кавунам,дині,редьці,бурякам,пшениці,цибулі,часнику,гарбузам.

Запорізькікозаки,укладаючиторгівельніугодизіноземцями,вели "німу торгівлю". Згодом усі торгівельні угоди козаками укладались за посередництвомокремогосоціальногопрошаркулюдей,такзванихтовмачів,котрізналимовиусіхнародів.Яківіншихнародів,торгівляузапорізькихкозаківбуламіновою,безбезпосередньоговикористаннямо- нет.Засобомпересуванняповодібуличайкийгалери,пошляхах–"маж",

37

або"паровиці".Цебуливеликічумацьківози,запряженіволами.Щеви- користовувалися"палубці"–такісамівози,алевкритівіднегоди,запря- женіпароюволів.

Торгівля запорожців поділялася на два основних види – морську ісухопутну.

МорськаторгівлязапорожцівзосереджуваласянаДніпрі,Чорному, Азовському,Білому, Мармуровомуморях. Головнимиїїцентрамибули Січ,Очаків,Царгород.

ДоТуреччинививозилисяхутро,шкіра,вовна,полотно,коноплі,канат;яловичина,баранина,живівівці,коноплянаолія;риба,ікра,пшениця. ПевначастинацихтоварівйшлабезпосередньозСічі,інші–черезСічіз України,Польщі,Росії.Турецькікупціввозилизброю,свинець,сіль,сукно,сап'ян,бавовну,шовковітканини,китайку,шнури,галуни;коси,ножі, бритви,сугачіроги,зякихвиготовляликозачіпорохівниці;різноманітну бакалію:ізюм,винніягоди,лимони,каву,горіхи.

СухопутнуторгівлюкозакивелизКримом,Польщею,Литвою,Великоросією,Новосербією.ГоловнимицентрамиторгівлізапорожцівзтатарамибулиСіч,Перекоп,Кафа(сучаснем.Феодосія),Кезлев(сучасне м. Євпаторія). Засобами пересування були конііволи, утатар – коніта верблюди.

Головнимицентрамипольсько-запорізькоїторгівлібули:Умань,Кор- сунь,Лисянка,Торговиця.Запорожціторгуваликіньми,воском,салом, худобою,хутром.ПредметомторгівліміжУкраїноюіВеликоросієюбули різніхарчовіпродукти;рибальськісіті,ниткидляневодів,полотно,канати,простесукно.

СпочаткувсітоваризУкраїниіВеликоросіїнадходилинаЗапоріжжя безмитно,алезгодом,з1753року,колиуПереволочнііКременчукубули запровадженніросійськімитниці,зусіхукраїнськихізапорізькихкупців, щоїхализтоваромнапродаж,почализбиратимито.

Уторгівлізапорожцівзіншиминародами,особливо–українцівіпо- ляків,незаміннурольвідігравалитакзванічумаки.

Усучаснихісторичнихдослідженняхпоходженняслова"чумак"роз- глядаєтьсяпо-різному.Надумкуоднихісториків,відслова"чум"–ківш, якиммандрівникипиливодупідчасдалекихпереїздів.Надумкуінших – відтатарськогослова"чумак",тобтовізник.Третівважали,щовідслова "чума",оскількиукраїнці-купціїздилиуКрим,частоподорозіпочинали хворіти на чуму, що там лютувала, і нерідко її заносили на Запоріжжя

іна Україну. Четверті поянювали цю назву тим, що українці,

38

вирушаючи в дорогу, заради профілактики намащували свої сорочки, штанидьогтем,ітомусвоїм зовнішнімвиглядомнагадуваличуму.

Зародившись непомітно для історії, чумацтво як соціальне явище набуловеликогозначенняяквУкраїні,такіпозаїїмежами.Зачумаками закріпився образздорових,міцних,мужніхібезстрашнихпромисловців, здатнихтерпітилітнюспеку,нестачуводи,відсутністьхарчіві відбива- тинападистеповихвершників-розбійників.

Ремесланеприносилитакоїкористі,якторгівлятасільськегосподарство, ібули мало розвинутіукозаків. У запорожців, звичайно, були ремісники,алеремісничогоцеховогостану,якийвиконувавбипевніповинності для війська, уних не було. На території самої Січі жили різні майстри:котляри,пушкарі,ковалі,слюсарі,швеці,кравці,теслярі–всі вони,закозацькимзвичаєм,виконувализапорожцямроботулишезапевну платню,небезоплатно.

ОкрімпереліченихвищеремеселнаСічібулитакожлахмітники,які продавали старісорочки, а такожпрали білизну. На майданахвони ще вимивалиівипарювализчорноземуселітру,зякоївиготовлявсяпорох.

Отже,Запорізька Січбуланелишедобреструктурованоювійсько- воюіадміністративно-територіальноюодиницеюукраїнськогосуспіль- ства,алейдобреналагодженоюгосподарськоюіпромисловоюланкою розвиткунаУкраїні. Констатуємо,щокозакизапочаткували новийтип господарюванняівідносин.

4.3.Донські,уральські,кубанські,терськікозаки

Крімзагальновідомихзапорізькихкозаківпаралельноіснувалищей донські,терські,кубанські,уральські.

Донські козаки (дінці / донці). Донське козаче військо – козачий народ,щосформувавсянаДону.Вонобулорозташованенаокремійавтономнійтериторії,щоназиваласяОбластьВійськаДонськогоіохоплювалачастинисучаснихЛуганськоїіДонецькоїобластейУкраїни,атакож

– частини Ростовської, Волгоградської, Воронезької іРеспубліки КалмикіїнатериторіїРосії.Історичнаназвакозаківпов'язаназрічкоюДон.

Головнедонськевійсько(1570–1671рр.)–військоведержавнефор- мування на землях Донщини, визначене грамотою московського царя ІванаГрозноговідсічня1570року.ГоловнеДонськевійськопротезалишилосянезалежнимсамостійнимформуванням.

До визнання московським царем, донські козаки мали старшину і центр у стані Роздори. Вони були частиною Запорізького козацтва

39

упричорноморськихстепах.У1584р.Донськевійськодавалоприсягу вірностіцарюФедоруІвановичу,ау1612–1615роках–МихайлуФедо- ровичуРоманову.Неоднаразовокозакибралиучастьувійськовихпоходахразомізросійськоюармією.

1918рокубулопроголошенонезалежнудержаву–ВсевеликеВійсько Донське, а 24 січня 1919 року була прийнята директива Оргбюро ЦК РКП(б)"Пророзкозачення"дляпридушеннянаціональнихівольницьких прагнень народу. Донське військо було знищено до початку1920 року (тодізагинулопівторамільйоничоловік).

Терськікозаки,абоТерськекозачевійсько.Створене1577року вільними козаками-переселенцями з Волги на Терек. 1792 року вони ввійшли до складу Кавказького війська, а відокремились від нього 1860 року,оголосившисвоєюстолицеюВладикавказ.

Достеменноневідомо,колисаменаТерекуз'явилисяпершіросійські поселенці.Спочаткуїхназивали"гребенці",томущоїхпоселенняІполовиниХVІстоліттябулирозташованінасхилахТерськогохребта.Поява терськихкозаківбулавзначніймірірезультатомросійськоїекспансіїна Закавказзі.

Більшістькавказькихгорціввідмовилисявизнатиросійськийсуверенітет у XVIII і XIX сторіччях. Основою їх військової тактики були партизанськінабігинаросійськіконвоїіпоселення.Регулярнаарміяне моглавирішитицюпроблемувгорах,томуросійськийурядпередавкозакамзобов'язанняохоронятикордонівпроваджуватиросійськувладу нагірськінароди.

Кубанське козацькевійсько –частина козацтва, щонаселяла територіїсучасногоКраснодарськогокраю,західноїчастиниСтавропольського краю, а також Республік Адигея і Карачаєво–Черкесія. Центр – містоКатеринодар–сучаснийКраснодар.Військоофіційнобулоутворе- не1860рокунаосновіЧорноморськогокозачоговійськаічастиниКавказькоголінійногокозачоговійська.

1918рокукерівництвокозаківпідтрималоідеюпрооб'єднанняКубані з Українською Державою гетьмана П. Скоропадського на правах федерації.ДоКиєвабулинаправленіпосли,алеоб'єднаннюнесудилося бути,оскількиКатеринодарбулозахопленоЧервоноюАрмією,ачерез деякийчасвладаП.СкоропадськогоперейшладоДиректоріїпіднатискомїївійськ.

28січня1918рокуКубанськоюРадоюназемляхКубанськоїобласті було проголошено незалежнуКубанськуНароднуРеспублікуіз столицеювКатеринодарі,якапроіснуваладопочатку1920року.

40

Уральські козаки (уральці), або Уральське козаче військо (до

1775 рокуів1917році–Яїцькекозачевійсько).Одназнайдавнішихгруп козаківуРосії.ВонирозміщувалисяназаходіУральськоїобласті(нині– північно-західніобластіКазахстануіпівденно-східначастинаОренбурзь- коїобласті),атакожпосереднійінижнійтечіїрічкиУрал(до1775року– річкаЯїк).Центр –Уральськ(до1775рокумав назвуЯїцькемістечко).

ВільнігромадияїцькихкозаківутворилисянаприкінціXVстоліття нарічціЯїк.Зазагальноприйнятоютрадиційноюнауковоюверсією,яїцькі козакиформувалисязпереселенцівізРосійськоїдержави.

ЗІІполовиниXVIстоліттяросійськийурядзалучавяїцькихкозаків дляохоронипівденно-східнихкордонівівійськовоїколонізації,дозволяю- чиїмспочаткуприйомвтікачів.

1920рокуУральськекозачевійськобулоліквідовано.

41