Слабкий біль
Помірний біль
Сильний біль
Рис. 1. Цифрова рейтингова шкала для визначення інтенсивності болю
Дана шкала призначена для визначення тільки однієї властивості болю - її інтенсивності і складається з 11 пунктів від 0 („болю немає”) до 10 („дуже сильний біль”). Постраждалий повинен поставити вертикальну лінію поперек зазначеної горизонтальної в тому місці, яке найбільше відповідає інтенсивності болю. Перевагами NPS можна вважати і те, що вона не вимагає ясного зору у пацієнта, не вимагає ручки з папером і можливості пацієнта ними скористатися. Її використання можливе навіть при спілкуванні з пацієнтом по телефону.
У практиці контролю болю слід говорити не стільки про повне знеболення, скільки про полегшення стану пораненого.
При виборі методу знеболення треба врахувати ряд чинників та правил.
Знеболююча ефективність препаратів може досить широко варіювати в одного і того ж пацієнта. У зв’язку з цим дози, спосіб введення, а також лікарська форма повинні визначатися строго індивідуально з урахуванням інтенсивності болю і на підставі регулярної переоцінки стану пораненого.
2. Принцип сходинок: ступеневе знеболення – послідовне використання аналгезуючих препаратів ґрунтується на критеріях інтенсивності болю та ефективності знеболення цим препаратом з врахуванням зміни стану пораненого (рис. 2).
ПАМ’ЯТАЙ!
Якщо ефективність препарату знижується, то слід переходити до призначення більш сильного засобу (наприклад, морфіну), але не препарату, аналогічного першому за активністю.
Рис. 2. Ступеневе знеболення
3. Принцип своєчасності введення.
Інтервал між введеннями препарату повинен визначатися відповідно до ступеня тяжкості болю і особливостями дії препарату та його лікарської форми. Дози повинні вводитися регулярно для того, щоб запобігти біль, а не усувати його після того, як він виникає.
Надання допомоги при болю проводиться зігідно з алгоритмом, наведеним нижче.
Алгоритм № 4 Порядок надання першої медичної допомоги при болю
(сектор укриття, сектор евакуації)
Знеболювання на полі бою повинно в основному досягатися за допомогою трьох варіантів (див. Алгоритм „Надання домедичної допомоги при болю“):
Інтенсивність болю 1-3 бали.
При наявності у пораненого від слабкого до помірного болю, коли поранений здатен продовжувати бій, використовують один з наступних препаратів в таблетках:
- Парацетамол – 650 мг двохшарова капсула, 2 шт. орально кожні 8 годин;
- Мелоксикам - 15 мг орально раз на день;
- Діклофенак 50 мг;
- Німесулід 50 мг
Інтенсивність болю 4-6 балів.
При наявності болю від помірного до сильного, поранений не у стані шоку, не має розладів дихання та немає ризику розвитку цих розладів буде використовуватися:
-Кеторолак 1 мл (30 мг) в/м кожні 4-6 годин.
Інтенсивність болю 7-10 балів.
При наявності сильного болю, поранений у стані геморагічного шоку або має розлади дихання, або є ризик розвитку у пораненого цих станів, будуть використовуватися нарокотичні препарати:
Налбуфіна гідрохлорид 1 мл (10 мг) в/в або в/м кожні 4 години.
Якщо інтенсивність болю складає за шкалою 9-10 балів, застосовуємо Налбуфіна гідрохлорид 2 мл (20 мг) в/в або в/м кожні 4 години, тобто подвійну дозу.
Застосування більшої кількості препарату може призвести до передозування. Ознаками передозування Налбуфіна гідрохлориду будуть пригнічення дихання, сонливість, дисфорія. В цьому випадку слід застосувати Налоксон 0,4-2 мг кожні 2-3 хвилини (в мл).
УВАГА!
У поранених із крововтратою відбувається централізація кровообігу, тому дія знеболювальних при внутрішньовенному введенні буде уповільнена.
Під час застосування знеболення необхідно дотримуватися певної техніки безпеки.
Перед введенням сильних знеболюючих важливо оцінити стан свідомості пораненого за шкалою AVPU (притомний, реакція на голос, реакція на біль, непрітомний). Можливо, пораненого доведеться роззброїти перед введенням наркотичних знеболювальних засобів.
У всіх поранених, яким вводили наркотичні знеболюючі, слід пильно стежити за прохідністю дихальних шляхів, диханням та циркуляцією.
Налоксон (0.4 мг внутрішньовенно) повинен бути доступним при використанні наркотичних знеболювальних.
Сильні знеболювальні засоби можуть ускладнити тяжку черепно-мозкову травму. Але, якщо поранений скаржиться на сильний біль, перевага надається знеболенню.
Пошкодження очей не перешкоджає знеболюванню. Ризик додаткового пошкодження ока внаслідок знеболювання низький, і збільшення шансів пораненого вижити завжди важливіше, якщо поранений у стані шоку, має розлади дихання або значний ризик їх розвитку.
Якщо відмічено зниження частоти дихання після використання сильних знеболювальних засобів, необхідно підтримати дихання шляхом використання мішка Амбу або методом «рот-в-рот».
УВАГА! Повторно оглядаємо пацієнта - оглядаємо - оглядаємо!
Інформацію про введення знеболювального засобу можна передати, вказавши це у інформаційній медичній картці або підколовши шприц-тюбик із часом введення до кітеля на видному місці.