Алгоритм № 10 Порядок надання допомоги при утопленні:

1. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомогу.

2. Якщо потопаючий знаходиться у воді, треба кинути йому рятувальний засіб.

3. Якщо Ви підпливаєте до потопаючого, допоможіть йому скористатися рятувальним жилетом або іншими засобами, що дозволяють утримуватися на воді. Необхідно підпливати до потопаючого зі спини. Під час наближення до потопаючого важливо попросити його заспокоїтися та пояснити, що йому Ви в змозі надати допомогу.

4. Якщо потопаючий непритомний та перебуває у воді, необхідно перевернути його на спину та перевірити наявність дихання:

• якщо постраждалий дихає, його треба якнайшвидше транспортувати до берега. Для витягування постраждалого з води, за можливості, треба залучати 2-3 особи. На березі необхідно перевірити наявність дихання, зателефонувати 103 (112), перевести постраждалого в стабільне положення та вкрити термопокривалом/ковдрою;

• якщо постраждалий не дихає, треба якнайшвидше доправити його до берега та проводити серцево-легеневу реанімацію відповідно до алгоритмів.

5. Немає потреби очищувати дихальні шляхи від води - до легень потрапляє незначна кількість води, яка швидко переходить до системи кровообігу. Не треба виконувати натискання на живіт, не перевертати постраждалого вниз головою для видалення води з легень. За відсутності дихання треба негайно розпочати проведення серцево-легеневої реанімації.

6. Якщо є автоматичний зовнішній дефібрилятор, необхідно наклеїти електроди (осушіть шкіру грудної клітки перед наклеюванням електродів) та ввімкнути прилад. Якщо в постраждалого гіпотермія з температурою тіла нижче ніж 30°С, необхідно обмежити кількість дефібриляцій до трьох. Наступні спроби можна проводити після підняття температури тіла постраждалого вище ніж 30°С.

7. Блювота часто настає під час проведення серцево-легеневої реанімації в потопаючих. При цьому необхідно відхилити голову постраждалого набік видалити блювотні маси з ротової порожнини. За підозри на травму шийного відділу хребта необхідно повернути постраждалого на бік, утримуючи голову, шию та тулуб на одній лінії.

Важливі рекомендації

• Завжди підозрюйте травму шийного відділу хребта у пірнальників.

• Натискання грудної клітки у воді неефективні.

• При гіпотермії постраждалі менш чутливі до нестачі кисню при зупинці серця.

• Також важливо одночасно з проведенням серцево-легеневої реанімації зігрівати постраждалого, це збільшить шанси відновити роботу серця.

11. Ураження електричним струмом, блискавкою. Перша медична допомога

Електротравми - ушкодження, що виникають у постраждалого у результаті впливу електричного струму великої сили (понад 50 В) або розряду атмосферної електрики (блискавки), викликаючи при цьому функціональні розлади ЦНС, дихальної та серцево-судинної системи, а також місцеві ушкодження. Ї

Ураження електричним струмом можливе при безпосередньому контакті з провідником електричного струму, електричною дугою, напругою від лежачого на землі провода, частіше високої напруги. Загалом електротравма становить 1-2 % усіх видів травм. Близько 80 % ураження електричним струмом виникає при контакті зі струмом низької напруги (до 1000 В), до 20 % - струмом високої напруги. У першому випадку летальність становить 3 %, при контакті зі струмом високої напруги - до 30 %. Побутовий струм у 50 Гц особливо небезпечний для нормального функціонування міокарда.

Ступінь тяжкості функціональних розладів та ушкоджень залежить також від фізичних характеристик струму, умов контакту та стану постраждалого до моменту отримання електротравми. До фізичних характеристик електричного струму відносять: постійний або змінний струм, високу або низьку напругу, частоту струму, сила струму. Також варто враховувати шлях проходження струму в організмі, електропровідність шкіри, загальний стан організму, навколишнє середовище (сухе, вологе). Так, суха, товста шкіра має опір в 10000-200000 Ом, тоді, як волога, тонка шкіра створює опір у 100-200 разів менше.

Ознаки ураження електричним струмом. Втрату свідомості спостерігають у 70 % випадків і яка може тривати від кількох хвилин до години. Водночас в окремих випадках свідомість може не відновлюватися понад добу. Ознаками ураження головного мозку є клонічні і тонічні судоми, головний біль, сонливість, ретроградна амнезія. Рідше виникають вогнищеві ушкодження головного і спинного мозку. Всі ці явища часто спостерігають у випадках, коли місцем входу струму є голова або верхні кінцівки. Якщо на шляху проходження струму знаходиться головний мозок, серце, то наслідки ураження можуть бути фатальними - розвивається стан клінічної смерті, де у 80 % випадків спостерігають фібриляцію шлуночків, а у 20 % - асистолію. Цей термінальний стан виникає внаслідок подразнення блукаючого нерва, спазмування вінцевих судин, апное внаслідок пригнічення дихального центру, тетанічного спазму дихальних м’язів або голосової щілини. Подібні розлади виникають при верхніх (рука-голова, рука-рука, ліва рука-права нога) або ж повній (дві руки-дві ноги) петлях струму.

Проходячи крізь живий організм, електричний струм чинить дію:

• термічну - з опіками відповідних ділянок, нагріванням кровоносних судин, нервів;

• електричну - з розкладанням крові та інших органічних речовин;

• біологічну - з подразненням та збудливістю живих тканин організму, що супроводжується судомним скороченням м’язів, у тому числі м’язів серця і легень. Як наслідок виникають різні порушення в організмі і навіть повна зупинка роботи серця та легень. Усе це призводить до двох видів уражень: електричного удару і електричних травм.

Розрізняють такі види електротравм:

1. Електричний опік - найпоширеніша електрична травма, що буває двох видів: струмова і дугова.

Струмовий опік виникає при проходженні струму через тіло, при цьому спостерігаються опіки.

Дуговий опік - результат дії на тіло електричної дуги, спостерігається висока температура (до 3500 °С).

2. Електричні знаки - мітки на тілі сірого кольору при проходженні електричного струму.

3. Металізація шкіри — проникнення в шкіру дрібних часточок металу, розплавлених електричною дугою.

4. Механічні ушкодження.

За ступенем тяжкості дія електричного струму може призвести до клінічної смерті.

Фібриляція - це хаотично-швидке серцеве скорочення.

У момент проходження електричного струму великої сили може настати смерть у найближчі 2-3 хв після травми. Якщо в зону потоку електронів потрапляє серце, то настає фібриляція шлуночків унаслідок безпосередньої дії електричного струму на серцевий м’яз. Серце в таких випадках припиняє здійснювати функцію насоса. Це призводить до швидкого зниження артеріального тиску і припинення кровопостачання. Припинення кровопостачання головного мозку більше ніж на 3-5 хв. призводить до незворотних змін спочатку в центрі кори, а згодом у підкіркових центрах. Смертельний наслідок може виникнути в результаті гіпоксії та гіперкапнії, що утворюється через рефлекторний спазм коронарних (вінцевих) судин.

Електричний струм викликає місцеві й загальні порушення в організмі. Місцеві зміни проявляються опіками тканини в місцях виходу й входу електричного струму. Залежно від стану ураженого (волога шкіра, стомлення, виснаження тощо), сили й напруги струму можливі різні місцеві прояви - від утрати чутливості до глибоких опіків.

За впливу змінного струму силою 15 мА у постраждалого виникають судоми (так званий струм, що не відпускає). У випадку враження струмом силою 25-50 мА настає зупинка дихання. Через спазм голосових зв'язок по­страждалий не може крикнути й покликати на допомогу. Якщо дія струму не припиняється, через кілька хвилин відбувається зупинка серця в результаті гіпоксії й настає смерть постраждалого.

Місцеві ушкодження від ураження блискавкою аналогічні ушкодженням, що наступають від впливу промислової електрики. На шкірі часто з'являються плями темно-синього кольору, що нагадують розгалуження дерева ("знаки блискавки"), що обумовлено розширенням судин. За враження блискавкою загальні явища виражені значніше. Характерний розвиток паралічів, глухота, німота й зупинка дихання.