Укуси людей і тварин

Укуси людей і тварин можуть викликати порушення цілісності шкірних покривів. Крім цього, укуси людей і тварин можуть призвести як до зараження, так і захворювання потерпілого (правець, сказ, різні типи гарячок).

Укуси людей. Людські укуси, у результаті яких порушується цілісність шкірних покривів, можуть становити серйозну небезпеку з точки зору занесення інфекції через рану, тому що в ротовій порожнині завжди є багато бактерій. Рану необхідно обробити антисептиком, накласти стерильну пов’язку та евакуювати потерпілого на вищий рівень медичного забезпечення. В усіх випадках подібних укусів медична допомога повинна надаватися лікарем.

Укуси тварин. У зв’язку з можливістю розвитку небезпечних для життя людини хвороб, тварину, що укусила, необхідно піймати й умертвити, при цьому не зашкодивши голови. Потім голову направляють на експертизу з метою установлення чи була тварина носієм якого-небудь захворювання.

Перша медична допомога полягає в ретельному очищенні рани мильним розчином, обполіскуванні її водою, накладанні стерильної пов’язки, проведенні іммобілізації кінцівки та евакуації потерпілого на вищий рівень медичної забезпечення.

Алгоритм № 9 Порядок надання першої медичної допомоги постраждалому від укусів тварин і комах

Найчастіше укуси тварин трапляються в домашніх умовах. Зазвичай це укуси со-бак. Укуси диких тварин у природних умовах є рідкістю.

1. Якщо покусала домашня тварина:

1.1. за можливості ізолюйте її;

1.2. за наявності рани без кровотечі промийте її мильним розчином та накладіть чисту, стерильну пов'язку;

1.3. за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупиніть кровотечу та накладіть на рану стерильну пов'язку.

2. Якщо покусала дика тварина:

2.1. за можливості запам'ятайте вид тварини;

2.2. за наявності рани без кровотечі промийте її мильним розчином та накладіть стерильну пов'язку;

2.3. за наявності рани та інтенсивної кровотечі зупиніть кровотечу і накладіть на рану стерильну пов'язку.

3. Якщо вкусила отруйна змія:

3.1. за можливості запам'ятайте вид змії, що вкусила;

3.2. забезпечте постраждалому спокій та положення лежачи. Якщо змія вкусила в ділянку кінцівки, знерухомте її;

3.3. давайте постраждалому багато рідини (води, чаю тощо);

3.4. накладіть на місце укусу стерильну пов'язку та, за можливості, холодовий компрес;

3.5. не давайте постраждалому алкоголю й не намагайтеся видалити отруту шляхом розрізання та припалювання місця укусу;

3.6. в окремих випадках можна зробити спробу видалення отрути шляхом обережного видавлювання її з рани;

3.7. якщо ви впевненні, що дія отрути нейротоксична, накладіть стисну пов'язку над місцем укусу.

4. Якщо вкусив отруйний павук, див. пункт 3.

10. Утоплення: види, особливості надання першої медичної допомоги

Утоплення - різновид гострої зупинки дихання і серцевої діяльності, зумовлений потраплянням рідини у верхні дихальні шляхи, бронхоальвео- лярний простір та рефлекторною зупинкою кровообігу з розвитком стану клінічної смерті.

Смерть при утопленнях наступає внаслідок нестачі кисню. Розрізняють три види утоплення: істинне (справжнє або «вологе»), сухе (асфіктичне), синкопальне (вторинне).

При істинному утопленні, потопаючий, борючись за життя, робить судомні дихальні рухи, втягуючи при цьому воду, яка перешкоджає по­траплянню в легені повітря. В таких випадках у потопельників шкіра синього кольору, а з рота та носа виділяється рідина.

Так званому сухому утопленню, яке буває в 5-20 % випадків, передує втрата свідомості, в зв’язку з чим потопаючі відразу опускаються на дно. Через спазми голосових зв'язок вода в легені не потрапляє (звідси й назва), а в великій кількості у шлунок. Синюшність шкіри у них менш виражена. Цей вид утоплення виникає частіше у дітей та жінок, а також у забрудненій, надмірно хлорованій воді.

Синкопальне утоплення спостерігають у 3-5 % випадків і спричинене рефлекторною зупинкою серця. Шкіра у потопельників бліда, вода у дихальних шляхах відсутня.

У більшості випадків (75-85 %) трапляється первинне утоплення, а саме утоплення в прісній та морській воді, яке виникає внаслідок аспірації води в дихальні шляхи. Залежно від градієнта осмотичної концентрації (в нормі осмолярність плазми, внутрішньоклітинної та міжклітинної рідини одинакова і становить 285-310 мОсм/л), справжнє утоплення має ряд патогенетичних особливостей, відтак - дещо відмінні варіанти екстреної догоспітальної медичної допомоги.

Утоплення в прісній (гіпоосмолярній) воді. При утопленні у прісній воді рідина, заповнюючи легені, за законами осмосу, переміщується в судинне русло через пошкоджену альвеолокапілярну мембрану. Протягом декількох хвилин відбувається різке збільшення об’єму циркулюючої крові; гемодилюція спричиняє масивний гемоліз еритроцитів із подальшою гіперкаліємією. Це призводить до порушення серцевого ритму та зупинки серця. Внаслідок зниження осмотичного та онкотичного тиску крові аспірована вода спричиняє масивний набряк легень. До тяжкої гіпоксії приєднуються застійні явища у великому та малому колах кровообігу.

Утоплення в морській (гіперосмолярній) воді. Морська вода є гіпер­тонічною, внаслідок чого вона не проникає через альвеолокапілярну мемб­рану; водночас відбувається вихід рідини з білками з судинного русла в просвіт альвеол з розвитком набряку легень ателектазів і шунтування крові. У кров з морської води переміщуються Na⁺ та інші електроліти, що призводить до гіпернатріємії. гіперкальціємії, гіповолемії та гемоконцентрації.

До початку реанімаційних заходів пам’ятайте про високий ризик пошкодження шийного відділу хребта у випадку, якщо потерпілий виконував стрибок у воду. В таких випадках, незважаючи на потенційний ризик травми хребта, потерпілого без дихання та пульсу необхідно якнайшвидше витягнути з води (навіть якщо у даний момент немає засобів для стабілізації шийного відділу хребта), при цьому намагайтесь обмежити рухи у шийному відділі. Намагайтесь витягнути постраждалого з води у горизонтальному положенні, щоб зменшити ризик зниження артеріального тиску внаслідок раптового виймання з води та розвитку колапсу.