Алгоритм № 3 Порядок надання першої медичної допомоги постраждалому при судомах
Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, дочекайтеся прибуття рятувальників.
Викликати бригаду (екстреної) швидкої медичної допомоги.
Вкласти постраждалого на рівну поверхню, підкласти під його голову м'які речі, з метою попередження травм голови.
Розстебнути одяг у постраждалого.
Повернути постраждалого на бік, для попередження потрапляння до верхніх дихальних шляхів слини, крові тощо.
Після припинення судом оглянути постраждалого, визначити наявність свідомості та дихання. При відсутності дихання розпочати серцево-легеневу реанімацію.
Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.
При погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.
Важливі рекомендації
Не слід намагатись насильно стримувати судомні рухи постраждалого.
Не слід розкривати рот у постраждалого за допомогою підручних засобів.
Не потрібно силоміць вливати рідину та будь-які ліки до рота постраждалого під час судом.
Біль. Контроль болю. Надання першої медичної допомоги при болю
Міжнародна асоціація з вивчення болю (IASP, 1992) визначає біль як неприємні відчуття і емоції, пов’язані з дійсним або можливим пошкодженням тканин. Це визначення підкреслює як фізичну, так і емоційну природу болю.
Швидкість розвитку і специфічність клінічної картини болю визначаються тривалістю впливу травмуючого агента, рівнем та обсягом залучення в процеси передачі болю різних соматичних (або/ і вісцеральних) структур, конституціональних особливостях, відмінностях у відповідній руховій поведінці (стилях купування емоціогенного і фізіологічного стресу).
Різні пацієнти по-різному відчувають біль, викликаний одними і тими самими ушкодженнями. Ці відмінності частково є результатом генетичних відмінностей між людьми, але можуть пояснюватися і психофізіологічними модулюючими факторами.
Біль – суб’єктивне явище, тому важко піддається об’єктивній оцінці. Проте опис болю може дати важливу інформацію про причини його виникнення та інтенсивності. Обидва ці фактори впливають на вибір знеболення.
На полі бою практично завжди доводиться мати справу з гострим проявом болю.
Допомога пораненому починається з загальноприйнятого порядку оцінки стану пацієнта: - огляд та надання допомоги за алгоритмом САВС; - визначення наявності геморагічного шоку; - оцінка інтенсивності болю за десятибальною шкалою.
В залежності від інтенсивності болю буде відрізнятися метод знеболення. Необхідно постійно проводити переоцінку стану пораненого, в тому числі і інтенсивності болю. Наявність геморагічного шоку, тобто зменшення об’єму циркулюючої крові, робить неефективним знеболення, що проведено внутрішньом’язевим методом. В такому випадку варто забезпечити судинний доступ та використовувати альтернативний, внутрішньовенний метод введення.
Оцінка гострого болю.
Для оцінки інтенсивності гострого болю найбільш широко використовуються цифрова шкала болю NPS (Numeric Pain Scale, NPS). Шкала призначена для визначення суб’єктивного відчуття пораненим болю в момент дослідження. Шкала має вигляд десятисантиметрового відрізка, розбитого на позначки, що відповідають сантиметрам. Вона може використовуватися для визначення динаміки інтенсивності болю протягом 24 годин або тижня, проте слід враховувати, що спогади про біль можуть бути неточними і часто можуть бути перекручені завдяки впливу інших обставин (рис. 1).
