Стан української культури 30-х років «Розстріляне відродження»

Початок 30-х рр. — згортання політики українізації (національне відродження почало виходити за межі командно-адміністративної системи, що набирала сили).

30-ті роки XX ст. в історії української культури називають «роз­стріляним відродженням».

Словник! «Розстріляне відродження» — це роки наступу сталінського режиму не всі сфери культурного життя України, коли під пресом терору опинилися науковці, освітяни, діячі сфери культури; в країні розгорталася боротьба проти «націоналістичних ухилів»; це був період, який пройшов під зна­ком жорстокого переслідування діячів національної культури.

Жертвами сталінського терору стали представники української національної культурної еліти:

М. Світальський (геолог); М.Кравчук (математик); Д. Яворницький (історик); М. Яловий (прозаїк і драма­тург);

М. Хвильовий (письменник); Л. Курбас (режисер); М. Бойчук (художник); Г. Косинка (письменник); Д. Фальковський (письмен­ник); М. Зеров (письменник); М.Семенко (письменник); К. Бурський (письменник) та інші.

Освіта

— Завершення кампанії з ліквідації неписьменності.

— Запровадження обов'язкової початкової освіти в сільській міс­цевості та загального семирічного навчання у містах (постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов'язкове навчання» від 25 липня 1930 р.).

— Нестача кваліфікованих педагогів із вищою освітою.

— Скорочення кількості українських шкіл (у зв'язку зі згортанням політики українізації).

— Заідеологізованість освіти.

— Відновлення діяльності університетів (Харківського, Київсько­го, Одеського, Дніпропетровського).

Наука

— Провідна установа — Академія наук УРСР, до складу якої вхо­дило 26 інститутів (на чолі з О. Богомольцем).

— Відкриття у 1928 р. у Харкові Українського фізико-технічного інституту (УФТІ), в якому працювали видатні вчені І. Курчатов, Л. Ландау та ін.

— Створення Інституту клінічної фізіології під керівництвом О. Бо­гомольця (1931 р.).

— Заснування Інституту електрозварювання під керівництвом Є. Патона(1934 р.).

— Організація в Одесі Українського інституту хвороб очей і тканин­ної терапії з ініціативи видатного окуліста В. Філатова.

— Плідна робота математиків М. Крилова, М. Богомолова, Д. Граве.

— Дослідження в галузі космонавтики (Ю. Кондратюк).

— Продовження досліджень у галузі епідеміології (М. Гамалія, Д. Заболотний).

— Плідна праця в галузі суспільних наук істориків Д. Багалія, Д. Яворницького, М. Грушевського.

— Актуальні розробки в галузі генетики й селекції рослин і тварин (М. Вавілов, О. Богомолець, О. Палладій та ін.).

Література

— Ліквідація літературно-художніх об'єднань і організація Спілки радянських письменників України (1934 р.).

— Державний контроль над видавництвами.

— Панівне становище методу соцреалізму.

— Широке визнання творів Ю. Яновського, А. Головка, Остапа Виш­ні, П. Тичини, В.Сосюри та ін.

— Хвиля переслідувань українських письменників.

Мистецтво

— Заснування у 1929 р. «Українського мистецького об'єднання» (М. Козин, В. Коровчинський, Г. Світлицький та ін.).

— Відкриття у 1935 р. у Харкові пам'ятника Т. Шевченкові (скуль­птор — М. Манізер).

— Створення Спілки радянських композиторів України (1932 р.).

— Репресії проти Л. Курбаса і театру «Березіль» (1983 р.).

— Розстріл українських кобзарів і лірників (1934 р.).

— Створення Спілки художників України (1938 р.).

— плідна діяльність хорової капели «ДУМКА», якою до 1938 р. ке­рував Н. Городовенко.

— Заснування Спілки композиторів України (1939 р.).

— Відкриття меморіального музею та пам'ятника Т. Шевченку в Каневі(1939 р.).

— Відкриття пам'ятника Т. Шевченку в Києві (1939 р.).

— Відкриття у Львові театру опери та балету (1940 р.).

Антицерковна політика в Україні

— Курс на формування атеїстичного світогляду.

— Зростання державного тиску на діяльність православної церкви, яка не вписувалася в рамки офіційної ідеології (запровадження у 1928 р. Адміністративного кодексу УРСР, який містив розділ «Про культи»).

— Утиски Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), в результаті яких у 1930 р. церква змушена була самоліквідуватися.

— Кривава розправа над священиками, церковним керівництвом (арешт близько 2000 священиків УАПЦ, у т. ч. митрополитів В. Липківського, М. Борецького, І. Павловського).

— Масове нищення культових споруд, у результаті якого були зруй­новані численні пам'ятки церковної архітектури.

Наслідком антицерковної політики влади стали глибокі моральні деформації в суспільстві, зростання бездуховності.