1. Формула Джонсона

Маса плода = 155 х (ВСДМ – 11) (до 90 кг)

Маса плода = 155 х (ВСДМ – 12) (більше 90 кг)

2. Формула Жорданіа

Маса плода = ВСДМ х ОЖ

3. Формула Ланковице

Маса плода = (зріст + маса + ОЖ + ВСДМ) х 10

Більш достовірно масу плода визначають методом ультразвукового дослідження.

СПЕЦІАЛЬНЕ АКУШЕРСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

Спеціальне акушерське обстеження включає три основні розділи: зовнішнє акушерське дослідження, внутрішнє акушерське дослідження і додаткові методи дослідження.

ЗОВНІШНЄ АКУШЕРСЬКЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Зовнішнє акушерське дослідження проводять шляхом огляду, вимірювання| пальпації і аускультації.

Огляд дозволяє виявити відповідність виду вагітної її віку. При цьому звертають увагу на зріст жінки, статура, стан шкірних покривів, підшкірної клітковини, молочних залоз і сосків. Особливу увагу звертають на величину і форму живота, наявність рубців вагітності (striae gravidarum), еластичність шкіри.

Дослідження тазу має значення в акушерстві тому, що його будова і розміри роблять вирішальний вплив на течію і результат|вихід| родів. Нормальний таз є однією з головних умов правильного перебігу родів. Відхилення в будові тазу, особливо зменшення його розмірів, утрудняють перебіг родів або представляють непереборні перешкоди для них. Дослідження тазу проводять шляхом огляду, пальпації і вимірювання його розмірів. При огляді звертають увагу на всю область тазу, але| особливе значення надають попереково-крижовому ромбу (ромб Міхаеліса). При зовнішньому акушерському дослідженні вимірювання проводять сантиметровою стрічкою (коло променево-зап'ясткового суглоба, розміри ромба Міхаеліса, обвід живота і висота дна матки над лоном) і акушерським циркулем (тазоміром) з метою визначення розмірів тазу і його форми.

Сантиметровою стрічкою вимірюють найбільший обвід живота на рівні пупка (наприкінці вагітності він рівний 90-100 см) і висоту стояння дна матки - відстань між верхнім краєм лонного зчленування і дном матки (наприкінціНаприкінці вагітності висота стояння дна матки рівна 32-34 см). Вимірювання живота і висоти стояння дна матки над лоном дозволяє акушеру визначити термін вагітності, передбачувану вагу плоду, виявити порушення жирового обміну, багатоводдя, багатопліддя.

За зовнішніми розмірами великого тазу можна судити про величину і форму малого тазу. Вимірювання тазу проводять тазоміром. Тільки деякі розміри (виходу тазу і додаткові вимірювання) можна проводити сантиметровою стрічкою. Звичайно вимірюють чотири розміри тазу - три поперечних і один прямий. Обстежувана знаходиться в положенні на спині, акушер сидить збоку від неї і лицем до неї.

Distantia spinarum - відстань між найбільш віддаленими точками передневерхніх остюків клубових кісток| (spina iliaca anterior superior) - рівно 25-26 см.

Distantia cristarum - відстань між найбільш віддаленими точками гребінців клубових кісток (crista ossis ilei) рівна - 28-29 см.

Distantia trochanterica - відстань між великими рожнами стегнових кісток (trochanter major) - 31-32 см.

Conjugata externa (зовнішня кон’югата) - відстань між остистим відростком V поперекового хребця і верхнім краєм лонного зчленування - рівно 20-21 см. Для вимірювання зовнішньої кон’югати обстежувана вкладаєтьсяобертається на бік, пролягаючу нижче ногу згинає в кульшовому і колінному суглобах, а вищерозміщену – розташовує прямовитягує. Гудзичок тазоміра ставлять між остистим відростком V поперекового і I крижового хребця (надкрижову| ямку) позаду і на середину верхнього краю лонного зчленування спереду. По величині зовнішньої кон’югати можна судити про розмір істинної кон’югати. Різниця між зовнішньою і істинною кон’югатами залежить від товщини крижів, симфізу і м'яких тканин. Товщина кісток і м'яких тканин у жінок різна, тому різниця між розміром зовнішньої і істинної кон’югатами не завжди точно відповідає 9 см. Для характеристики товщини кісток використовують вимірювання обводу променево-зап'ясткового суглоба і індексу Соловйова (1/10 від обводу променево-зап'ясткового суглоба). Тонкими вважають кістки, якщо обвід променево-зап'ясткового суглоба до 14 см і товстими, якщо обвід променево-зап'ясткового суглоба більше 14 см. Залежно від товщини кісток, при однакових зовнішніх розмірах тазу внутрішні його розміри можуть бути різними. Наприклад, при зовнішній кон’югаті 20 см і обводу Соловйова 12 см (індекс Соловйова - 1,2) треба з 20 см відняти 8 см і отримаємо величину істинної кон’югати – 12 см. При обводі Соловйова 14 см треба з 20 см відняти 9 см, а при 16 см відняти 10 см, - істинна кон’югата буде рівна відповідно 9 і 10 см.

Про величину істинної кон’югати можна судити за вертикальним розміром крижового ромба і розміром Франка. Істинну кон’югату можна точніше визначити по діагональній кон’югаті.

У другій половині вагітності і в родах при пальпації визначають голівку, спинку і дрібні частини (кінцівки) плоду. Чим більший термін вагітності, тим ясніше пальпація частин плоду. Прийоми зовнішнього акушерського дослідження (Леопольда-Льовіцького) – це пальпація матки, що послідовно проводиться, складається з низки певних прийомів. Обстежувана перебуває в положенні на спині. Лікар сидить праворуч від неї лицем до неї.

Перший прийом зовнішнього акушерського дослідження. Першим прийомом визначають висоту стояння дна матки, його форму і частину плоду, розташовану в дні матки. Для цього акушер долонні поверхні обох рук розташовує на матці так, щоб вони охоплювали її дно.

Другий прийом зовнішнього акушерського дослідження. Другим прийомом визначають положення плоду в матці, позицію і вид плоду. Акушер поступово опускає руки з дна матки на праву і ліву її сторони і, обережно натискаючи долонями і пальцями рук на бічні поверхні матки, визначає з одного боку спинку плоду по її широкій поверхні, з іншою – дрібні частини плоду (ручки, ніжки). Цей прийом дозволяє визначити тонус матки і її збудливість, промацати круглі зв'язки матки, їх товщину і розташування.

Третій прийом зовнішнього акушерського дослідження. Третій прийом служить для визначення передлежачої частини плоду. Третім прийомом можна визначити рухливість голівки. Для цього однією рукою охоплюють передлежачу частину і визначають, голівка це або тазовий кінець, симптом балотування голівки плоду.

Четвертий прийом зовнішнього акушерського дослідження. Цей прийом, що є доповненням і продовженням третього, дозволяє визначити не лише характер передлежачої частини, але і місцезнаходження голівки по відношенню до входу в малий таз. Для виконання цього прийому акушер стає лицем до ніг обстежуваної, кладе руки по обох сторонах нижнього відділу матки так, щоб пальці обох рук як би сходилися один з одним над площиною входу в малий таз, і пальпує передлежачу частину. При дослідженні наприкінці вагітності і під час пологів цим прийомом визначають відношення передлежачої частини| до площин тазу. Під час родів важливо з'ясувати, в якій площині тазу голівка перебуває своїм найбільшим обводом або великим сегментом. Великий сегмент голівки – це найбільша її частина, яка проходить через вхід в таз при даному передлежанні. При потиличному передлежанні голівки межа великого її сегменту проходитиме по лінії малого косого розміру, при передньо-головному передлежанні – по лінії прямого її розміру, при лобному передлежанні – по лінії великого косого розміру, при лицьовому передлежанні – по лінії вертикального розміру. Малим сегментом голівки називають будь-яку частину голівки, розташовану нижче за великий сегмент.

Про ступінь вставлення голівки великим або малим сегментом судять за даними пальпації. При четвертому зовнішньому прийомі пальці просувають углиб і ковзають ними по голівці вгору. Якщо при цьому грона рук сходяться, голівка стоїть великим сегментом у вході в таз або опустилася глибше, якщо пальці розходяться - голівка знаходиться у вході малим сегментом. Якщо голівка в порожнині тазу, вона зовнішніми прийомами не визначається.

Серцеві тони плоду вислуховують стетоскопом, починаючи з другої половини вагітності, у вигляді ритмічних, ясних ударів, 120-160 разів на хвилину, що повторюються. При головних передлежаннях серцебиття краще всього прослуховується нижче за пупок. При тазових передлежаннях – вище за пупок.

М.С. Маліновській запропонував наступні правила для вислухування серцебиття плоду:

при потиличному передлежанні – поблизу голівки нижче за пупок на тій стороні, куди обернена спинка, при задніх видах – збоку живота по передній пахвовій лінії

при лицьовому передлежанні – нижче за пупок з тієї сторони, де знаходяться груди (при першій позиції – справа, при другій – зліва)

при поперечному положенні – біля | пупка, ближче до права, при ІІ позиції, ближче до ліва при І позиції.голівки

при передлежанні тазовим кінцем – вище за пупок, поблизу голівки, на тій стороні, куди обернена спинка плоду.

Вивчення серцебиття плоду в динаміці проводять за допомогою моніторингу і УЗД.

ВНУТРІШНЄ (ВАГІНАЛЬНЕ) ДОСЛІДЖЕННЯ

Внутрішнє акушерське дослідження виконують однією рукою (двома пальцями, вказівним і середнім, чотирма – напіврукою, всією рукою). Внутрішнє дослідження дозволяє визначити передлежачу частину, , стан пологових шляхів, спостерігати динаміку розкриття шийки матки під час родів, механізм вставлення і просування передлежачої частини і ін. У породіль вагінальне дослідження проводять під час вступу до родопомічної установи, і після потім відходження навколоплідних вод. Надалі вагінальне дослідження проводять тільки за показами. Це дозволяє своєчасно виявити ускладнення перебігу родів і надати допомогу. Вагінальне дослідження вагітних і породіль є серйозним втручанням, яке повинні виконувати з дотриманням всіх правил асептики і антисептики.

Внутрішнє дослідження починають з огляду зовнішніх статевих органів (оволосіння, розвиток, набряк вульви, варикозне розширення вен), промежини (її висота, ригідність, наявність рубців) і піхви. У піхву вводять фаланги середнього і вказівного пальців і проводять| її обстеження (ширина просвіту і довжина, складчастість і розтяжність стінок піхви, наявність рубців, пухлин, перегородок і інших патологічних станів). Потім знаходять шийку матки і визначають її форму, величину, консистенцію, ступінь зрілості, укорочення, розм'якшення, розташування по подовжній осі тазу, прохідність цервікального каналу для пальця. При дослідженні в пологах визначають ступінь згладженої шийки (збережена, укорочена, згладжена), ступінь розкриття цервікального каналу в сантиметрах, стан країв зіву (м'які або щільні, товсті або тонкі). У роділь при вагінальному дослідженні з'ясовують стан плодового міхура (цілісність, порушення цілісності, ступінь напруги, кількість передніх вод). Визначають передлежачу частину (сідниці, голівка, ніжки), де вони знаходяться (над входом в малий таз, у вході малим або великим сегментом, в порожнині, у виході тазу). Пізнавальними пунктами на голівці є шви, тім'ячка, на тазовому кінці - крижі і куприк. Пальпація внутрішньої поверхні стінок тазу дозволяє виявити деформацію його кісток, екзостози і судити про ємкість тазу. Під час внутрішньогоаприкінці дослідження, якщо передлежача частина стоїть високо, вимірюють| conjugata diagonalis, відстань між мисом (promontorium) і нижнім краєм симфізу (у нормі – 13см). Для цього пальцями, введеними в піхву, прагнуть досягти мису і кінцем середнього пальця стосуються його, вказівний палець вільної руки підводять під нижній край симфізу і відзначають на руці те місце, яке безпосередньо стикається з нижнім краєм лонної дуги. Потім виводять з| піхви пальці, обмивають їх. Асистент вимірює на руці відмічену відстань сантиметровою стрічкою або тазоміром. За розмірами діагональної кон’югати можна судити про розміри істинної кон’югати. Якщо індекс Соловйова (0,1 від обводу Соловйова) до 1,4 см, то з розміру діагональної кон’югати віднімають 1,5 см, а якщо більше 1,4 см, то віднімають 2 см.

Визначення ступеня вставлення голівки плоду під час пологів

У основі визначення висоти стояння голівки при вагінальному дослідженні лежить можливість визначення відношення нижнього полюса голівки до linea interspinalis.

Голівкаолівка над входом в малий таз: при обережному натисканні пальцем вгору голівка відсовується і знову повертається в первинне положення. Пальпації доступна вся передня поверхня крижів і задня поверхня лобкового симфізу.

Голівкаолівка малим сегментом у вході в малий таз: нижній полюс голівки визначається на 3-4 см вище за linea interspinalis або на її рівні, крижова западина вільна на 2/3. Задня поверхня лобкового симфізу пальпується в нижньому і середньому відділах.

Голівкаолівка в порожнині малого тазу: нижній полюс голівки на 4-6 см нижче за linea interspinalis, сідничі остюки не визначаються, майже вся крижова западина виконана голівкою. Задня поверхня лобкового симфізу пальпації не доступна.

Голівкаолівка на тазовому дні: голівка виповнює всю крижову западину, включаючи і область куприка, промацуються лише м'які тканини; внутрішні поверхні кісткових пізнавальних пунктів важкодоступні для дослідження.

Передлежання плода (praesentatio) – відношення найбільш низько розташованої крупної| частини плоду до родового каналу (до входу в малий таз). При подовжніх положеннях має місце або головне (96%) або тазове передлежання (3,5%).

ВНУТРІШНЬОУТРОБНА СМЕРТЬ ПЛОДА — загибель плоду під час вагітності (антенатальная смерть) або під час родів (інтранатальна смерть). Симптомами внутрішньоутробної смерті плоду в першій половині вагітності є припинення зростання матки, невідповідність її розміру терміну вагітності, зменшення нагрубання молочних залоз. Іноді з'являються нездужання, почуття втоми, відчуття важкості в животі. У другій половині вагітності, крім вказаних симптомів, характерний зникнення серцебиття і руху плоду при ультразвуковому дослідженні. Ознакою загибелі плоду під час родів служить припинення його серцебиття.

При підозрі на внутрішньоутробну смерть плоду під час вагітності жінку необхідно терміново направити в стаціонар. Діагноз грунтується на даних ультразвукового дослідження і аускультації, ЕКГ плоду і кардіомоніторного спостереження (відсутність серцевих комплексів). Інші методи: рентгенологічне дослідження плоду (характерні зміни скелета плоду), результати визначення вмісту гормонів в крові вагітної (зниження концентрації естріолу і прогестерону) мають допоміжне значення. У стаціонарі при підтвердженні діагнозу проводять родозбудження з розтином плодового міхура, а в ранні терміни вагітності (до 12 тиж.) — інструментальне видалення плодового яйця. У зв'язку з тим, що аборт і роди при внутрішньоутробній смерті плоду можуть супроводжуватися матковою кровотечею, обумовленим порушенням згортаючої системи крові, необхідно бути готовим до переливання препаратів крові, кровозамінників.

Перинатологія - наука, яка вивчає перинатальний період (від грецького слова «peri» – навколо, і латинського «natus» – народження ). Перинатальний період включає 4 етапи:

1. ранній перинатальний період (від зачаття до 28 тижнів внутрішньоутробного розвитку плоду);

2. пізній антенатальний період (з 28 тижнів до 40 тижнів розвитку плоду)

3. інтранатальний період (все що відбувається під час родів)

4. ранній неонатальний період (від народження до 7 днів розвитку новонародженого).

Перинатальний центр – лікувально профілактична установа, яка вивчає все, що відбувається навколо вагітності”. Спостереження за вагітною до народження дитини, спостереження за дитиною від народження до 7 діб. В даний час в Україні ведеться активна робота по вдосконаленню медичної допомоги вагітним, породіллям і новонародженим дітям (створення перинатальних центрів, впровадження сучасних ефективних технологій, оснащення родопомічних установ дорогим устаткуванням для пренатальної діагностики і інтенсивної терапії).

Приступаючи до вивчення біомеханізму пологів, треба відзначити такі особливості в положенні голівки плода при потиличному передлежанні:

1) положення голівки до початку пологів не індиферентне, а трохи зігнуте, тобто потилиця і мале тім'ячко нижче за велике;

2) стрілоподібний шов розміщується трохи в косому розмірі у вході до малого та­за, оскільки поперечний розмір входу до таза проходить близько до крижової кістки, і м'язи дещо звужують задньобічні відділи таза;

3) зазначають залежність біомеханізму пологів:

• від структури кістково-тазового кільця —звуження його в задньобічних відділах за рахунок м'язів і особливостей структури малого таза;

• від здатності голівки до конфігурації.

Біомеханізм пологів —це комплекс поступальних, обертальних, згинальних і розги­нальних рухів, які робить плід, проходячи пологовим каналом.

Біомеханізм пологів при передньому виді потиличного передлежання.

Біомеханізм пологів при передньому виді потиличного передлежання складається з чотирьох моментів.

Перший момент —згинання голівки та опускання її в площину входу до малого таза. Це поворот голівки навколо своєї поперечної осі. Внаслідок згинання голівки, мале тім'ячко розміщується на нижньому полюсі передлеглої частини, наближаючись до провідної лінії таза, і стає "ведучою точкою". Внаслідок цього згинання голівки проходить через таз найменшою окружністю, яка проходить через малий косий розмір і дорівнює 32см.

Згинання голівки найбільш просто пояснюється законом двоплечової підойми. Поступальні рухи голівки тривають безперервно, аж до народження дитини. Протягом цього моменту голівка конфігурується.

Другий момент —внутрішній поворот голівки; він здійснюється при переході її з широкої у вузьку частину малого таза. Голівка поволі повертається навколо своєї осі так, що потилиця напрямлена до симфізу, і обличчя —до крижової кістки. При цьому стрілоподібний шов поступово змінює своє положення, переходячи з поперечного розміру у косий, потім з косого —у прямий розмір виходу тазу.

При першій позиції стрілоподібний шов проходить через правий косий розмір, при другій —через лівий косий розмір тазу.

Внутрішній поворот голівки плода є наслідком пристосування найменших її розмірів до найбільших розмірів тазу, а також опору поступальному рухові голівки з боку м'язового апарату тазу.

Третій момент —розгинання голівки в площині виходу. Стрілоподібний шов збігається з прямим розміром виходу тазу. Точка фіксації утворюється між серединою нижнього краю лобкового зчленування і підпотиличною ямкою. Навколо цієї точки здійснюється розгинання голівки, а клінічне це супроводжується народженням лоба, об­личчя, підборіддя.

Четвертий момент —внутрішній поворот плечіків і зовнішній поворот голівки. Під час врізування та прорізування голівки тулуб просувається до малого тазу, причому поперечний розмір плечиків вступає в один з косих розмірів входу до малого тазу. При першій позиції плічка займають лівий косий розмір входу, при другій —правий косий розмір входу до малого тазу.

На тазовому дні плічка здійснюють внутрішній поворот, подібно до повороту голівки плода. Закінчивши поворот, плічка встановлюються прямим розміром в прямому розмірі площини виходу таза. Цей поворот плечіків передається голівці, яка народилася, що відповідає четвертому моменту біомеханізму пологів. Голівка при цьому обертається об­личчям до стегна матері: при першій позиції —до правого, при другій —до лівого.

Переднє плічко вступає під лобкову дугу, фіксується біля нижнього краю симфізу. Точка фіксації — місце прикріплення дельтоподібного м'яза до плечової кістки, Навколо точки фіксації відбувається згинання тулуба в грудному відділі і першим народжується заднє плічко, потім задня ручка. Після народження плечового поясу відбувається поява інших частин плода, народження яких не має спеціального біомеханізму, оскільки їх розміри значно менші за голівку і плічка.

Біомеханізм пологів при задньому виді потиличного переолежапня

Перший момент —згинання і опускання голівки плода (не відрізняється від пе­реднього виду потиличного передлежання).

Другий момент —внутрішній поворот голівки плода: потилиця обертається не до симфізу, як при передньому виді потиличного передлежання, а до крижової кістки, облич­чя обернене до симфізу. Слідом за потилицею повертається назад спинка плода. Таким чином, мале тім'ячко спрямоване в бік крижів, а велике —до симфізу. Стрілоподібний шов через однойменний з позицією косий розмір переходить в прямий розмір виходу таза.

Третій момент —додаткове згинання голівки плода. Вона фіксується у середині нижнього краю симфізу ділянкою переднього краю великого тім'ячка, утворюється перша точка фіксації, навколо якої завершується додаткове згинання, котре триває, доки не утво­риться друга точка фіксації.

Четвертий момент — розгинання голівки. Подальше прорізування голівки відбувається внаслідок утворення нової, другої точки фіксації між підпотиличною ямкою і верхівкою куприка. Таким чином, голівка народжується лицем з-під симфізу, вона прорізується трохи більшим обводом, ніж обвід малого косого розміру -середнім косим розміром.

П'ятий момент не відрізняється від четвертого моменту біомеханізму пологів при передньому виді потиличного передлежання.

Конфігурація голівки при задньому виді потиличного передлежання доліхоцефалічна.

До етіологічних моментів утворення заднього виду потиличного передлежання на­лежать зміни форми і розмірів таза, а також голівки плода. Часто цей варіант спостерігається при малих, недоношених чи мертвих плодах.

Особливості клініки перебігу пологів при потиличному передлежанні заднього виду: більша тривалість пологового акту, ніж при передньому виді потиличного передлежання; більша витрата пологових сил для надмірного згинання голівки; найчастіше виникають розриви промежини, повторна слабкість пологової діяльності, гіпоксії плода тощо.

Прогноз пологів взагалі задовільний. Ведення пологів вичікувальне, однак завжди необхідно бути готовим до надання акушерської допомоги чи операції.

Пологи ділять на три періоди:

Перший - період розкриття шийки матки.

Другий - зганяння плода.

Третій -послідовий.

З початком пологової діяльності вагітну називають роділлею. Принципи ведення нормальних пологів:

• оцінка ступеня прогнозованого ризику розвитку материнської та перинальної патології з метою визначення необхідного рівня допомоги в пологах;

• визначення плану ведення пологів та обов'язкове поінформоване узгодження його з жінкою;

• забезпечення емоційної підтримки роділлі під час пологів (організація парт­нерських пологів);

• контроль за станом матері та плода в пологах з веденням партограми;

• вільне положення роділлі під час пологів;

• знеболювання пологів за показаннями;

• оцінка стану дитини при народженні, проведення первинного туалету новона­родженого та раннє прикладання до грудей матері, виконання принципів "теплового ланцюжка".

Перший період (період розкриття).

Необхідним є пояснення наступних понять:

• активність скорочувальної діяльності матки, її мануальна та апаратна реєстрація;

• механізми скорочувальної діяльності матки:

а) контракція -скорочення м'язових волокон;

2. ретракція -переміщення одне щодо одного м'язових волокон тіла й дна матки;

3. дистракція -розтягнення м'язів шийки та частково нижнього сегменту матки:

• відмінності у розкритті шийки матки у перших та повторних пологах та зумовленість різної тривалості І періоду;

• функціональне призначення плодового міхура у пологах;

• розподіл на передні та задні навколоплідні води, передчасне, раннє та своєчасне вилиття амніотичної рідини:

1. передчасне вилиття навколоплідних вод -вилиття до початку пологової діяльності;

2. раннє вилиття навколоплідних вод -вилиття у перший період пологів до розкриття шийки матки на 5см;

3. своєчасне вилиття навколоплідних вод -вилиття у перший період пологів від розкриття шийки матки на 5см до повного розкриття.

Перший період пологів поділяється на дві послідовні фази:

• Латентна (прихована) фаза -проміжок часу від початку регулярної пологової діяльності до повного згладжування шийки матки з розкриттям до 3 сму перших пологах або до 4 сму всіх наступних. Звичайно на цю фазу припадає, відповідно, 6-8 годин (у першонароджуючих) та 4-5 годин (у повторнонарожуючих).

• Активна фаза -розкриття шийки матки від 3-4см включно до 10см. Мінімальна швидкість розкриття шийки матки в активну фазу, що вважається нормою становить 1см/год як у перших так і у наступних пологах. Зазвичай швидкість розкриття у жінок, що народжують вдруге чи втретє більше, ніж у та­ких, що народжують вперше.

Активна фаза розділяється в свою чергу на три підфази: прискорення, максималь­ного підйому та уповільнення. Підфаза прискорення у першонароджуючих продовжується до 2годин, у повторнонароджуючих - до 1години. Підфаза максимального підйому триває стільки ж годин відповідно. Підфаза уповільнення у першонароджуючих продовжується 1-2години, у повторнонароджуючих - 0,5-1годину. Уповільнення в кінці І періоду пологів пояснюється сповзанням шийки матки з голівки плода, що просувається.

Перший період пологів визначають від початку регулярних перейм (свідомо не кон­трольованих ритмічних скорочень маткового м'язу) до повного (10см) розкриття шийки матки. Регулярна пологова діяльність -це така скоротлива діяльність (2-5перейм за 10хвилин), яка приводить до структурних змін шийки матки - її згладжування та розкриття.

Маткову активність визначають за допомогою пальпації матки протягом 10хвилин. Наявність 2або більше скорочень матки протягом 10хвилин, тривалістю 20або більше секунд є ознакою пологової діяльності.

Висновок про ефективність перейм ґрунтується на їх силі, тривалості та частоті, на розкритті шийки матки в динаміці та ознаках просування голівки відносно площини входу в малий таз.

В активній фазі першого періоду пологів ефективна скоротлива активність матки має відповідати наступним характеристикам: 3-4перейми за 10хвилин, тривалістю більш ніж 40секунд.

Але найбільш об'єктивним критерієм ефективності пологової діяльності в І періоді є розкриття шийки матки, ступінь якого може контролюватися різними методами.

Зовнішні методи оцінки ступеня розкриття шийки матки.

Зовнішніми методами оцінити ступінь розкриття шийки матки можливо тільки при­близно. Орієнтовно про ступінь розкриття шейки матки в родах судять по висоті стояння контракційного кільця (границя між порожнім мускулом, що скорочується, і нижнім сегмен­том матки, що розтягується). Шийка матки при пологах звичайно буває розкрита на стільки, на скільки поперечних пальців контракційне кільце розташоване вище лонної ду­ги.

Внутрішні методи оцінки ступеня розкриття шийки матки.

З метою визначення динаміки розкриття шийки матки та розташування голівки пло­да в пологах проводиться внутрішнє акушерське дослідження, яке виконують при надходженні жінки до пологового відділення, через кожні 4 години під час першого періоду пологів та після вилиття навколоплідних вод (для своєчасної діагностики можливого випа­дання з плином амніотичної рідини пуповини та дрібних частин плода).

Через зростання ризику висхідного інфікування пологового каналу додаткові внутрішні акушерські дослідження у першому періоді пологів припустимі лише за пока­заннями:

1. Кожні 4години на протязі першого періоду пологів і кожну годину у другому періоді пологів.

1. Після розриву плідного міхура

2. Патологічна частота серцебиття плода (менш 100та завбільшки 180уд/хв) для з'ясування причин, що можуть пояснити ознаки порушення його стану;

2. Випадіння пуповини з піхви;

3. При багатоплідній вагітності після народження першого плода;

4. При неправильному положенні плода, або підозри на вставлення голівки плода у вході до малого тазу у стані розгинання для з'ясування акушерської ситуації;

5. Затримка прогресу пологів у зв'язку з неефективністю маткових скорочень -для амніотомії та перед стимуляцією окситоцином;

6. Необхідність дострокового розродження (тяжка прееклампсія, антенатальна за­гибель плода та інша патологія).

7. При прийнятті рішення оперативного вагінального розродження (акушерські щипці, вакуум-екстракція, екстракція плода за тазовий кінець)

8. Кровотеча після 22тижнів вагітності (в умовах операційної).

Визначення ступеня вставлення голівки зовнішніми методами

Ступень вставлення голівки можна визначити IV прийомом Леопольда,який вив­чався на попередніх заняттях.

Рекомендований також метод абдомінальної пальпації, яким визначається висота стояння голівки плода на кількість поперечників пальців над симфізом (рис. 2):

5/5 - голівки плода розташування над симфізом на ширина 5пальців, голівка плода знаходиться над входом до малого тазу;

4/5 - ширина 4пальців, голівка притиснута до входу в малий таз;

3/5 - ширина 3пальців, голівка малим сегментом у вході до малого тазу;

2/5 - ширина 2пальців, голівка великим сегментом у вході до малого тазу; 1/5 - 0/5 -ширина 1пальця, голівка знаходиться у порожнині тазу.

Зовнішня пальпація голівки має здійснюватися безпосередньо перед внутрішнім акушерським дослідженням. Це надає можливість запобігти помилок у визначенні поло­ження голівки у разі формування великого набряку передлеглої частини голівки плода.

Визначення ступеня вставлення голівки методом внутрішнього акушерського дослідження

• Голівка над входом у малий таз. Таз вільний, голівка розташована високо, вона не перешкоджає пальпації безіменної лінії таза, мису; стрілоподібний шов зна­ходиться в поперечному розмірі на однаковій відстані від симфізу і мису, велике і мале тім'ячко - на одному рівні.

• Голівка малим сегментом у вході в малий таз. Крижова западина вільна, до мису можна підійти зігнутим пальцем (якщо він досяжний). Внутрішня поверхня симфізу доступна дослідженню, мале тім'ячко нижче великого. Стрілоподібний шов розташований в злегка косому розмірі.

• Голівка великим сегментом у вході в малий таз. Голівка займає верхню трети­ну симфізу і крижів. Мис недосяжний, сідничні ості пальпуються легко. Голівка зігнута, мале тім'ячко нижче великого, стрілоподібний шов знаходиться в одно­му з косих розмірів.

• Голівка в широкій частині малого таза. Голівка найбільшою окружністю пройшла площину широкої частини малого таза Дві третини внутрішньої поверхні лонного зчленування і верхня половина крижової западини зайняті голівкою. Вільно пальпуються IV і V крижові хребці і сідничні ості. Стрілоподібний шов розташований в одному з косих розмірів, мале тім'ячко нижче великого.

• Голівка у вузькій частині малого таза. Дві верхні третини крижової западини і уся внутрішня поверхня лонного зчленування зайняті голівкою. Сідничні ості важко досягаються. Голівка знаходиться близько до дна таза, внутрішній пово­рот її ще не закінчений, стрілоподібний шов знаходиться в одному з косих розмірів, близько до прямого. Мале тім'ячко у лона нижче великого.

• Голівка у виході таза. Крижова западина цілком заповнена голівкою, сідничні ості не визначаються, стрілоподібний шов розташований в прямому розмірі ви­ходу з малого таза. Мале тім'ячко у лона нижче великого.

Рис. 1. Положення голівки плода при просуванні по пологовим шляхам:

а) над входом у малий таз,

б) притиснута до входу у малий таз,

в) малим сегментом у вході до малого тазу,

г) великим сегментом у вході до малого тазу,

д) у порожнині малого тазу,

е) у виході з малого тазу.

Положення голівки плода при внутрішньому дослідженні можна також з'ясовувати по відношенню до рівня сідничних остей -liniainterspinal(положення"0"). Відстань від сідничних остей до площини входу в малий таз дорівнює такій від остей до площини ви­ходу таза. Знак "-"означає, що голівка знаходиться вище сідничних остей (ближче до вхо­ду в малий таз). Знак "+"означає, що голівка плода розміщується нижче сідничних остей (ближче до виходу таза).

Положення голівки визначається таким чином:

- 3 -голівка над входом в таз;

- 2 -голівка притиснута до входу в малий таз;

- 1 -голівка малим сегментом у вході в малий таз,

- 0 -голівка великим сегментом у вході в малий таз,

+ 1-голівка в широкій частина малого тазу;

+ 2 -голівка у вузькій частині малого тазу,

+ 3 -голівка у виході з малого тазу.

Оцінка стану плода в пологах.

Стан плода в І та II періодах визначають за показниками серцебиття, кольору навколоплідних вод та конфігурації голівки.

• Серцебиття плода реєструють шляхом періодичної аускультації за допомогою акушерського стетоскопу, ручного доплеровського аналізатора або, за показан­нями, фетального моніторингу (кардіотокографії).

Періодична аускультація здійснюється кожні 15-30хвилин згідно наступних правил:

- вагітна знаходиться у положенні на боці;

- аускультація починається негайно після закінчення найбільш інтенсивної

фази перейми;

- аускультація триває протягом 60секунд.

Частота серцевих скорочень плода в нормі має бути від 110до 160ударів за 1хви­лину. Різке збільшення ЧСС (більше 180 уд/хв), або її уповільнення (менше 100 уд/хв) з порушенням ритму є діагностичною ознакою порушення стану плода.

За наявності аускультативних порушень серцебиття плода проводять кардіотокографічне дослідження.

• Колір навколоплідних вод визначається під час їх вилиття та під час кожного внутрішнього акушерського дослідження. В нормі навколоплідні води є прозо­рими. Поява свіжого меконію у навколоплідних водах свідчить про погіршення стану плода, особливо у поєднанні з порушенням частоти серцевих скорочень плода.

• Конфігурація голівки плода це процес пристосування її до пологових шляхів жінки. Завдяки наявності швів та тім'ячок кістки черепа плода мають здатність зближуватись та находити одна на одну за рахунок чого об'єм голівки плода зменшується. Відрізняють три ступені конфігурації голівки плода:

Перша -кістки черепа зближені, торкаються одна одної.

Друга -кістки помірно находять одна на одну.

Третя -кістки значно находять одна на одну.

Третя ступінь конфігурації голівки у поєднанні з відсутністю просування голівки по пологовому каналу за наявністю активної пологової діяльності є патологією.

Контроль за станом жінки здійснюють шляхом реєстрації наступних показників: пульс та артеріальний тиск (кожні 2 години), температура (кожні 4 години), сеча: об'єм; наявність білка або ацетону - за показами (кожні 4 години).

Особливості ведення партограми.

Спостереження за перебігом першого періоду пологів, станом матері та плода здійснюється за допомогою партограми, на якій відносно часової осі графічно відображають наступні показники:

1. Перебіг пологів:

• Ступінь розкриття шийки матки, визначену методом внутрішнього акушерсь­кого дослідження (кожні 4години).

• Опускання голівки плода, визначене за допомогою абдомінальної пальпації (кожні 4години).

• Частоту (за 10хвилин) та тривалість (в секундах) перейм (кожні ЗО хвилин).

2. Стан плода:

• Частоту серцебиття плода, оцінену методом аускультації або ручного доплеровського аналізатора (кожні 15хвилин).

• Ступінь конфігурації голівки плода (кожні 4години).

• Стан плідного міхура та навколоплідних вод (кожні 4години).

3. Стан роділлі:

• Пульс та артеріальний тиск (кожні 2години).

• Температура (кожні 4години).

• Сеча: об'єм; наявність білка або ацетону -за показами (кожні 4години).

Переваги партограми.

• Ефективне спостереження за перебігом пологів.

• Своєчасне виявлення відхилення пологів від нормального перебігу.

• Допомога під час прийняття рішення щодо необхідних та достатніх втручань.

Особливу увагу слід звернути на принципи ведення першого періоду пологів, які передбачають заходи, спрямовані на психологічну підтримку роділлі -партнерські пологи (присутність чоловіка або членів сім'ї, а в окремих випадках близьких друзів), профілактику стомлення роділлі, порушення стану плода, уникнення материнського та ди­тячого травматизму у пологах. Обов'язковим при веденні пологів є вільний вибір жінкою положення (сидячи, стоячи, з нахилом у перед, лежачи на боці тощо) (рис. 5); небажаною вважається позиція жінки у пологах на спині, що сприяє виникненню аорто-кавальної компресії, порушенню кровообігу у матці, негативно впливає на загальний стан роділлі, призводить до різкого зниження артеріального тиску й погіршення стану плода. Крім того, положення на спині зменшує інтенсивність маткових скорочень і негативно впливає на перебіг та тривалість пологів. Найбільш виправданим у першому періоді пологів є активна поведінка жінки, що прискорює процес розкриття шийки матки, зменшує болючість пе­рейм, знижує частоту порушень серцевої діяльності плода.

Окремо слід наголосити на необхідності правильного режиму дихання роділлі -швидкий вдих через ніс та повільних видих через рот. Такий спосіб дихання сприяє як знеболюванню переймів, так і покращанню центральної та матково-плацентарної гемодинаміки. Серед немедикаментозних методів, що зменшують больові відчуття під час першого періоду пологів, може використовуватися музикотерапія, а також інші нефармакологічні засоби зняття болю (душ, ванна, джакузі, масаж).

Застосування цих методик викликає подразнення специфічних аферентних пери­феричних нервових рецепторів, що призводить до зростання рівня ендорфінів у спинномозковій рідині, які є ендогенними знеболюючими речовинами.

Застосування фармакологічних знеболюючих засобів у пологах проводиться тільки за наявністю клінічних показань.

Другий період (період вигнання) від моменту повного розкриття шийки матки до народження дитини. Важливо відрізняти ранню фазу другого періоду -від повного роз­криття до початку потуг, та активну -безпосередньо фазу потуг.

Слід звернути увагу на максимально припустиму тривалість другого періоду у жінок, що народжують вперше та повторно, відповідно, 2 та 1 година без застосування епідуральної анестезії, та, відповідно 3 та 2 години з епідуральною анестезією. Більшість цього часу складає саме рання фаза, коли голівка поступово просувається по пологовому каналу до тазового дна спочатку без приєднання потуг, а потім з поступовою появою та посиленням потужного компоненту під час перейми. Організація потуг під час ранньої фа­зи за наявністю нормального стану плода та матері зазвичай швидко призводить до втоми жінки, порушення процесу внутрішнього-повороту голівки плода, травмування пологових шляхів та голівки плода, порушення серцевої діяльності плода та зайвим медичним втру­чанням.

Повноцінна потужна діяльність з'являється лише коли голівка знаходиться на тазо­вому дні (активна фаза).

Окремо слід звернути увагу на те, що тривале стояння голівки плода в певній площі малого тазу без динаміки просування може призвести до формування ректо- і уровагінальних нориць.

Вірогідну інформацію про знаходження голівки плода відносно площини тазу отри­мують за допомогою вагінальних досліджень.

Важливими поняттями II періоду є:

• потуги (натуги) -ритмічне, свідомо кероване поєднання скорочення маткової мускулатури, черевного пресу, діафрагми та тазового дна;

• врізування голівки -поява голівки з Бульварного кільця лише під час потуги;

• прорізування голівки -голівка зберігає положення у Бульварному кільці після припинення потуги.

Ведення другого періоду пологів вимагає:

• вимірювання артеріального тиску, пульсу у роділлі кожні 10хвилин;

• контролю серцевої діяльності плода кожні 5хвилин під час ранньої фази, та після кожної потуги під час активної фази;

• контролю за просуванням голівки плода по родовому каналу, який здійснюється за допомогою внутрішнього акушерського дослідження кожну го­дину.

Через зростання ризику висхідного інфікування пологового каналу додаткові внутрішні акушерські дослідження у другому періоді пологів припустимі лише за показаннями:

- проведення амніотомії, якщо не відбувається своєчасного вилиття навколоплідних вод;

- при багатоплідній вагітності після народження першого плода;

- при прийняті рішення оперативного вагінального розродження (акушерські щипці, вакуум-екстракція, екстракція плода за тазовий кінець).

Народження голівки плода потребує обережного надання ручної допомоги, метою якої є не тільки збереження цілісності промежини жінки, але й попередження внутрішньочерепної, спинальної та інших травм плода.

Важливо підкреслити, що тільки при необхідності під час періоду вигнання, може бути проведений допоміжний розтин промежини (перінео- та епізіотомія).

Показаннями до проведення розтину промежини є (ВООЗ):

• Ускладнені вагінальні пологи (вакуум-екстракція, акушерські щипці, сідничне пе­редлежання).

• Наявність рубцевих змін промежини після розтину у попередніх пологах, особ­ливо після поганого загоєння.

• Дистрес плода.

Згідно з сучасним науковими доказами використання епізіотомії за показанням "загроза розриву промежини" не завжди є обґрунтованим. Відсутність чітких об'єктивних критеріїв „загрози розриву промежини" є підґрунтям для більш широкого використання епізіотомії, яка є не чим іншим ніж ятрогенним розривом промежини другого ступеню. У більшості випадків, коли за наявності так званої „загрози розриву промежини" розтин про­межини не проводиться, відбувається спонтанний розрив лише шкіри промежини та слизової оболонки піхви, без ураження м'язів тазового дна (розрив першого ступеня).

Слід також визнати, що у ряді випадків промежина дійсно є суттєвою перепоною для народження, і її розтин є необхідним заходом запобігання розривів тяжкого ступеню, але рішення щодо проведення епізіотомії має бути прийнято досвідченим фахівцем після ретельної оцінки акушерської ситуації.

Слід підкреслити, що згідно з сучасними науковими доказами:

• Використання епізіотомії має бути обмежено показаннями. (Рівень рекомендації А);

• Перінеотомія супроводжується більшою частотою глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру у порівнянні з епізіотомією. (Рівень рекомендації А);

• Рутинне проведення епізіотомії не призводить до зменшення частоти глибоких розривів піхви з ураженням прямої кішки та анального сфінктеру. (Рівень рекомендації В);

• У разі необхідності проведення розтину промежини слід надавати перевагу епізіотомії, а не перінеотомії. (Рівень рекомендації В).

Таким чином, рішення про проведення операції повинно бути клінічно обґрунтованим і доведеним до жінки, з отриманням від неї згоди. Операцію слід проводи­ти після попереднього місцевого знеболення.

Слід особливо зазначити, що надання вільного положення жінки під час потуг сприяє більш динамічному проходженню плоду через пологові шляхи, при цьому найбільш ефективними є позиції сидячи навпочіпки, сидячи на стільці, стаючи, підтягуючись на дробинці, лежачи на боці.

Третій період (послідовий) продовжується від народження плода до виділення плаценти з оболонками. За відсутності ознак кровотечі його тривалість не повинна пере­вищувати 40хвилин. Необхідно звернути увагу на механізми відшарування нормально розміщеної плаценти (початок відшарування з центру плацентарної поверхні з вивертан­ням амніотичною оболонкою назовні - механізм Шультце, з краю з наступним згортанням плаценти навпіл - механізм Дункана). Цілість посліду визначають візуально.

Крововтрата у послідовому періоді, що не перевищує 0,5% маси роділлі вважається фізіологічною. Єдиним об'єктивним методом обліку крововтрати є її вимірювання.

Існують дві тактики ведення третього періоду пологів активна та очікувальна.

Активне ведення третього періоду пологів.

Завдяки низки переваг активне ведення третього періоду пологів є найбільш роз­повсюдженою тактикою у світі та рекомендовано Всесвітньою Організацією Охорони Здо­ров'я, Міжнародною Федерацією акушерів-гінекологів та Міжнародною Конфедерацією Акушерок.

Застосування методики активного ведення третього періоду під час кожних пологів дозволяє знизити частоту післяпологової кровотечі, що зумовлена атонією матки на 60%, а також зменшити кількість післяпологової крововтрати та необхідність гемотрансфузії.

Стандартні компоненти активного ведення третього періоду пологів включають:

• введення утеротоників (окситоцину 10 ОД в/м);

• народження посліду шляхом контрольованих тракцій за пуповину при відведенні матки долонею від лона;

• масаж матки через передню черевну стінку після народження посліду.

Правила введення утеротоніків: протягом першої хвилини після народження ди­тини пропальпувати матку для виключення наявності в ній другого плоду, при його відсутності -ввести 10ОД окситоцину внутрішньом'язово. Окситоцин є переважним утеротоніком, оскільки його ефект проявляється вже через 2-3хвилини, він може бути ви­користаний у всіх жінок.

Якщо в наявності немає окситоцину можна використати -ергометрин - 0,2мг в/м.

Жінка має бути поінформована про можливі побічні ефекти цих препаратів.

Не можна використовувати ергометрін жінкам з прееклампсією, еклампсією та гіпертензією.

Контрольовані тракції за пуповину:

• перетиснути пуповину ближче до промежини затискачем, тримати перетиснуту пуповину та затискач в одній руці;

• покласти другу руку безпосередньо над лобком жінки і утримувати матку відводячи її від лона;

• злегка натягнути пуповину і дочекатись сильного скорочення матки (за звичай через 2-3хв. після введення окситоцину);

• одночасно з сильним скороченням матки запропонувати жінці потужитись і дуже обережно потягнути (тракція) за пуповину донизу, щоб відбулося народження плаценти, одночасно при цьому продовжувати проводити другою рукою контртракцію у напрямку протилежному тракції (тобто відштовхуючи матку від лона);

• якщо плацента не опускається (тобто не народжується) протягом 30-40 сек.контрольованої тракції, зупинити тракцію за пуповину, але продовжуйте обережно її утримувати у стані легкого натяжіння; друга рука залишається над лоном, утримуючи матку;

• дочекатися поки матка знову добре скоротиться та повторити контрольовану тракцію за пуповину з контртракцією на матку.

Ніколи не проводити тракцію (підтягування) за пуповину без застосування контртракціїї (відведення) добре скороченої матки над лоном.

Проведення тракції за пуповину без скорочення матки може призвести до ви­вороту матки.

Після народження плаценти утримують її двома руками і обережно повертають, викручуючи оболонки, повільно підтягують плаценту вниз для закінчення пологів.

У разі обриву оболонок, обережно обстежують піхву і шийку матки в стерильних ру­кавичках. У разі виявленні оболонок використовують вікончатий затискач для видалення їж залишків.

Уважно оглядають плаценту та переконуються в її цілісності. Якщо ділянка материнської поверхні відсутня, або є ділянка обірваних оболонок з судинами, є привід запідозрити затримку ділянок плаценти та розпочати необхідні заходи.

Масаж матки: після народження посліду негайно проводять масаж матки через передню черевну стінку жінки, доки вона не стане щільною.

В подальшому пальпують матку кожні 15хв. протягом перших 2-х год.,щоб бути впевненому в тому, що після масажу матка не розслабляється, а залишається щільною. При необхідності проводять повторний масаж.

Міхур з льодом на низ живота у ранньому післяпологовому періоді не застосовується [А].

Активне ведення НІ періоду пологів повинно бути запропоновано кожній жінці, оскільки воно понижує частоту післяпологових кровотеч, виникаючих внаслідок атонії мат­ки.

Роділля повинна бути поінформована відносно активного ведення IIIперіоду пологів, та має надати добровільну письмову згоду на його проведення.

Очікувальне ведення третього періоду пологів

Акушерка після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1хв. після народ­ження дитини, перетискає та перетинає пуповину. Проводиться ретельний нагляд за за­гальним станом породіллі, ознаками відшарування плаценти, кількістю кров'яних виділень.

При появі ознак відшарування плаценти (ознаки Шредера, Альфельда, Клейна,Кюстнера-Чукалова)- необхідно запропонувати жінці «натужитись», що призведе до на­родження посліду.

За відсутності ознак відшарування плаценти і зовнішньої кровотечі протягом ЗО хвилин після народження плода - проводиться ручне відокремлення і виділення посліду.

В разі виникнення кровотечі -ручне відокремлення та виділення посліду має бути проведено негайно під адекватним знеболенням.

Після виділення плаценти є необхідним її ретельний огляд (переконання у цілісності плаценти з оболонками).

Загальна тривалість пологів у середньому складає у першороділь 8-12годин, у повторнороділь - 6-8годин.

Огляд пологових шляхів після пологів (за допомогою вагінальних дзеркал) виконується тільки за наявності кровотечі, після оперативних вагінальних пологів або при невпевненості лікаря за цілісність пологових шляхів (стрімкі пологи, пологи поза лікарняним закладом).

Оцінка стану новонародженого.

Стан новонародженого оцінюють за шкалою Апгар через 1, 5та 10хвилин після народження. Шкала передбачає оцінку за десятибальною системою п'яти показників (0-2бали за показник): серцевий ритм, дихання, шкіряні покриви, тонус м'язів, рефлекси. Хо­рошим показником вважають стан новонародженого при оцінці не нижчій 8балів, задовільним -не нижчі 7,нижчі оцінки свідчать про можливу асфіксію різного ступеня тяжкості.

За умови задовільного стану новонародженого, його викладають на живіт матері, проводять обсушування сухою пелюшкою та накривають іншою сухою пелюшкою.

Через 1 хвилину після народження здійснюють клемування й перетин пуповини. При необхідності проводять видалення слизу з ротової порожнини грушею, або електровідсмоктувачем. Одягають шапочку, шкарпетки.

Якщо стан дитині задовільний, вона укладається на груди матері і накривається ра­зом з нею ковдрою для забезпечення умов "теплового ланцюжка". Контакт "шкіра до шкіри" приводить до активізації смоктального рефлексу дитини та сприяє раннемупри­кладанню до грудей (протягом перших двох годин). Після цього проводиться обробка пу­повини, дитина вільно сповивається і знаходиться спільно з матір'ю.

Обов'язково проводиться спостереження в динаміці за станом дитини та породіллі, скороченням матки, характером виділень із пологових шляхів.

Обов'язковим є вимірювання температури тіла новонародженого протягом перших ЗО хвилин із записом у карту розвитку новонародженого. Необхідною умовою є виконання температурного режиму у пологовому залі, де температура має бути не менше 25°С.

Профілактику офтальмії усім новонародженим протягом першої години життя про­водять із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі.

Через 2години після народження дитина одягається у дитячий одяг (не сповивається) та разом з матір'ю переводиться у післяпологове відділення на сумісне пе­ребування.

Післяпологовий період (риеrреrіит) - починається відразу після закінчення пологів і триває протягом 6 тижнів. Протягом цього часу органи репродуктивної системи жінки повертається до стану, що існував до вагітності.

Післяпологовий період поділяється на ранній та пізній.

• Ранній післяпологовий період починається з моменту вигнання посліду та триває 2години. В цей період породілля знаходиться у пологовому відділенні під наглядом лікаря, що пов'язано з ризиком виникнення ускладнень, насамперед, кровотечі. Цей період є дуже важливим і його треба розглядати як термін швидкої адаптації функціональних систем жінки після великого навантаження під час вагітності і, особливо, пологів.

• Пізній післяпологовий період триває з моменту переводу породіллі у післяпологове відділення (через 2 години після закінчення пологів) продовж 8 тижнів. Під час цього періоду відбувається зворотній розвиток (інволюція) всіх органів і систем, які змінилися у зв'язку з вагітністю та пологами. Слід підкреслити, що виняток становлять молочні залози, функція яких активується саме у післяпологовий період. Також треба відмітити, що темп інволюційних процесів є максимальним у перші 8-12днів та найбільш виразними є у статевих органах, насамперед, у матці.