2. Антибактеріальна терапія.

Вирішальним фактором є раціональний вибір антибіотиків. Антибактеріальну терапію доцільно проводити, коли є вид збудника, але це буде не раніше 48 годин. Тому до ідентифікації збудника призначають емпіричну антибіотикотерапію, яка впливає на гр+ аеробів, гр– аеробів та анаеробів. В сучасному акушерстві призначають такі комбінації антибіотиків:

Комбінації препаратів

Комбінована "трійка"

1) Цефалоспорини 1-го покоління (цефазолін, цефалотін, цефадроксил, цефалексин та ін.) або цефалоспорини 2-ого покоління (цефаклор, цефамандол, цефокситин, цефуроксим, цефотетан та ін.) поєднують з аміноглікозидом та метронідазолом.

2) Аміноглікозиди 2-го покоління (гентаміцин, тобраміцин) або 3-го покоління (амікацин, нетилмецин).

3) Метронідазол (метрогіл, флагіл, ефлоран).

Комбінована "двійка"

1) Кліндаміцин (далацин С всередину 0,6—1,8 на добу на 3—4 прийому або в/м'язово або в/венно 0,6—2,7 г на добу на 2—4 введення. При тяжких формах до 4,8 г на добу; кліміцин).

2) Аміноглікозиди (гентаміцин, тобраміцин та ін.).

Монотерапія

1) Призначають тільки цефалоспорини 3-го по­коління (цефтріаксон, цефтазидим, цефепін, цефпіром) або тільки карбопенеми (тиснам, меронем).

Підвищення ефективності лікування хворих можна виконати, застосовуючи ендолімфатичну антибіотикотерапію, яка дає змогу швидко створити оптимальні концентрації лікарської речовини із забезпеченням максимально­го контакту з мікроорганізмами, патогенними в місцях їх найбільшого нако­пичення. Катетеризацію лімфатичної судини слід проводити на стопі. Судини виявляють за допомогою забарвлення індигокарміном, який вводять у пер­ший міжпальцевий проміжок на стопі. Антибіотики та препарати мет-ронідазолу доцільно вводити за допомогою дозатора "Лінеомат" або "Інфузомат" зі швидкістю 0,3 мл/хв. Із антибактеріальних препаратів для ендолімфатичного введення віддають перевагу амікацину (300 мг), далацину С (300 мг), бруламіцину (40 мг) або гентаміцину (40 мг), які вводять з метрагілом (250 мг) (наводяться одноразові дози). Після кожного введення кате­тер пломбують гепариновою заглушкою і залишають у лімфатичній судині для наступних введень. Ендолімфатичне введення антибіотиків слід проводи­ти двічі на добу протягом п'яти—семи діб.

3. Інфузійна терапія:

а) регулятори водно-сольового обміну і КЛС: лактосол, розчин калію хлориду, натрію бікарбонату, глюкози та ін.;

б) плазмозамінники — реополіглюкін, інфузол, стабізол, альбумін, свіжозаморожена плазма, нативна плазма та ін.;

Співвідношення колоїдів до кристалоїдів як 1:2 або 1:3.

4. Підвищення резистентності до збудника.

Багато досліджень на сучасному етапі вказують, що при схожому ступені тяжкості можливі різноманітні за характером порушення імунітету. Тому стандартного методу імунокорекції та імуномодуляції не існує, їх можна про­водити тільки на основі лабораторних досліджень.

5. Антигістамінні препарати: супрастин, димедрол та ін.

6. Гормональна терапія — вводять глюкокортикоїди у великих дозах: гідрокортизон, преднізолон.

7. Кардіотонічні та кардіостимулюючі препарати: серцеві глюкозиди, адреноміметики, кокарбоксілаза та ін.

8. Форсування діурезу: лазікс, манітол.