2.1. Організація обліку фінансових результатів підприємства
Термін «організація» можна визначити у трьох аспектах (рис. 2.1).
Організація це:
Внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія окремих частин цілого.
Сукупність процесів або дій, що призводять до створення і удосконалення взаємозв’язків між частинами цілого
Об’єднання людей для досягнення спільної мети
Рисунок 2.1 – Визначення терміна «організація»
Організація (у статичному аспекті) – це внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія окремих частин цілого.
Організація (у динамічному аспекті) – це сукупність процесів або дій, що призводять до створення та вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого.
Організація (у соціальному аспекті) – це об’єднання людей для досягнення спільної мети.
Організація обліку – це складне поняття, навчальна дисципліна, яку необхідно вивчати майбутнім керівникам облікових служб підприємств. Зробивши наголос на меті організації обліку, її доцільно визначити як систему методів і засобів, що забезпечують оптимальне функціонування і подальший розвиток системи обліку на підприємстві.
Сутність організації обліку можна краще зрозуміти, розглядаючи рівні організації обліку. Рівні організації обліку – це ієрархічні підсистеми організації обліку, які відображають ступінь його ускладнення.
Виділяють нижчевказані рівні організації обліку (рис. 2.2).
Рисунок 2.2 – Рівні організації обліку
Для розуміння відмінностей в організації обліку на окремих його рівнях слід розрізняти суб’єктів та об’єктів організації.
Суб’єктом, із філософського погляду, є наділена розумом істота, яка вступає у взаємодію з об’єктом із метою його пізнання.
На методичному й технологічному рівнях організації обліку суб’єктом організації є облікова служба підприємства, а на організаційному – керівник облікової служби (головний бухгалтер).
Об’єкт – це те, на що направлена діяльність суб’єкта.
На методичному рівні об’єктом організації є методика обліку, на технологічному – технологія обробки облікової інформації, а на організаційному – робота облікової служби (бухгалтерії).
Узагальнена схема формування фінансових результатів діяльності підприємства представлена на рис. 2.3
Фінансові результати – рахунок 79
Витрати діяльності (або витрати за елементами) – рахунки класу 9 (або 8)
Собівартість реалізації
Адміністративні витрати
Інші витрати операційної діяльності
Фінансові витрати
Витрати від участі в капіталі
Інші витрати
Податок на прибуток
Доходи діяльності – рахунки класу 7
Доходи від реалізації
Інші операційні доходи
Доходи від участі в капіталі
Інші фінансові доходи
Страхові платежі
Рис. 2.3 Узагальнена схема формування фінансових результатів
Послідовність визначення фінансових результатів від операційної діяльності така:
визначення доходу як виручки від реалізації товарів (робіт, послуг);
визначення чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) (дохід мінус ПДВ, акцизний збір, інші податки і збори, інші вирахування з доходу);
визначення валового прибутку ( чистий дохід мінус фактична собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг) );
розрахунок фінансових результатів від операційної діяльності ( додаються інші операційні доходи, вираховуються адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).
Для визначення фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування необхідно додати різницю між доходами та витратами від фінансової та інвестиційної діяльності.
Облік і узагальнення інформації про фінансові результати ( прибутки, збитки ) ведеться на фінансово результативному рахунку 79 «Фінансові результати».
За кредитом рахунку 79 «Фінансові результати відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, також належна сума нарахованого податку на прибуток.
На цьому рахунку збираються всі витрати, доходи підприємства, що згруповані за видами діяльності, характером та іншими ознаками, для чого передбачено 3 субрахунки:
791 «Результат операційної діяльності»
792 «Результат фінансових операцій»
793 «Результат іншої звичайної діяльності
Аналітичний облік ведеться за видами діяльності, характером, видами товарів (робіт, послуг) та за іншими напрямками, що можуть бути обрані підприємством.
Первинними документами при відображенні інформації про фінансові результати є різні довідки та розрахунки з бухгалтерії.
Кінцевий результат в цілому по підприємству визначається як різниця між всіма видами доходів, що відображені за кредитом рахунку 79, і витратами, що показані за дебетом цього рахунку. Якщо кредитовий оборот за рахунком 79 більший ніж дебетовий, то підприємство має прибуток. Якщо навпаки – у підприємства збитки. У випадку отримання прибутку, підприємство нараховує і сплачує податок на прибуток, який відображається на рахунку 98 «Податок на прибуток».
У балансі рахунок 79 «Фінансові результати», як рахунки доходів і витрат, не відображається. Інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства відображається у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід).
Прибуток (збитки), який підприємство отримало у звітному періоді, списується з рахунку 79 на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». За кредитом рахунку відображається збільшення прибутку від усі видів діяльності, за дебетом – збитки та використання прибутку.
Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має такі субрахунки:
441 «Прибуток нерозподілений
442 «Непокриті збитки»
443 «Прибуток використаний у звітному період
У балансі нерозподілений прибуток відображається в першому розділі пасиву у складі власного капіталу. Непокриті збитки показуються у дужках і при визначенні суми власного капіталу віднімаються.
Відповідно до вимог П(с)БО нарахування податку на прибуток підприємства здійснюється за рахунок витрат звітного періоду, в якому він нараховується.
Витрати з податку на прибуток складаються з поточного податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов’язання та відстроченого податкового активу.
Для того, щоб відобразити податок на прибуток в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності відповідно до П(с)БО 17 «Податок на прибуток», необхідно виконати дії в такій послідовності:
Визначити суму поточного податку на прибуток, тобто, розрахувати відповідно з податковим законодавством суму податку на прибуток, що відображається в Декларації про податок на прибуток;
Визначити суми відстрочених податків;
Визначити результат додавання поточного та відстрочених податків на прибуток, який є витратами з податку на прибуток.
На рахунках бухгалтерського обліку суми поточного податку на прибуток і витрат з податку на прибуток відображаються наступним чином. Облік поточного податку ведеться на рахунках 641 «Розрахунки за податками», облік витрат з податку на прибуток – на рахунку 98 «Податки на прибуток», облік відстрочених податків – на рахунку 17 «Відстрочені податкові активи» та 54 «Відстрочені податкові зобов’язання». Відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов’язання згортаються, у Балансі відображається одна з цих сум.
Нерозподілений прибуток, заборгованість перед бюджетом за податком на прибуток та відстрочені податки відображаються в Балансі, сума витрат з податку на прибуток – у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід).
Як і іншим підприємствам, Семенівській РСС, надано право самостійно визначати облікову політику, яка базується на застосуванні принципів бухгалтерського, положень та нормативних актів з питань організації обліку в Україні. Розпорядчим документом, що визначає напрями облікової політики підприємства, який обов’язково має бути складено та затверджено керівником торгівельного підприємства, є наказ про облікову політику підприємства.
Виділимо основні завдання облікової політики Семенівської РСС: визначення відповідальної особи за ведення бухгалтерського обліку в торгових точках; затвердження переліку посад, які відповідають за одержання і видання товарно-матеріальних цінностей; визначення складу постійно діючої інвентаризаційної комісії та встановлення строків інвентаризації; встановлення відповідальних осіб за первинний облік у торгових точках; затвердження робочого плану рахунків; організація аналітичного обліку руху товарно-матеріальних цінностей; розроблення методики бухгалтерського обліку на підприємстві за елементами основних складових облікової політики; розроблення графіка документообігу.
Оскільки на даному підприємстві визначну роль займають товарні запаси зупинимося на елементах облікової політики, які безпосередньо стосуються обліку товарних запасів. У складі облікової політики в частині запасів варто розглядати обов’язкові елементи, що розкривають її зміст. Складові облікової політики товарних операцій: визначення і первинна оцінка запасів; облікова одиниця обліку запасів; методи оцінки запасів під час вибуття; облік транспортно-заготівельних витрат; нарахування торгівельної націнки; порядок проведення інвентаризації запасів; інші рішення, які необхідні для організації бухгалтерського обліку запасів.
Одним з найважливіших елементів облікової політики торговельного підприємства є визначення оцінки товарів під час вибуття. Згідно з П(С)БО 9 і Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів для оцінки запасів під час їх вибуття застосовують методи: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.
Для податкового обліку вибуття запасів п.5.9. Закону про податок на прибуток запропоновані аналогічні методи їх вибуття. Тому під час розробки облікової політики треба це враховувати і за можливістю використовувати один метод оцінки вибуття запасів для бухгалтерського і податкового обліку.
Зазвичай на підприємствах торгівлі застосовуються лише три методи оцінки вибуття запасів: середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження (ФІФО) та ціни продажу.
Найважливішим розділом облікової політики підприємств, які займаються роздрібною торгівлею є вартісна оцінка товарів і продуктів. Організації мають право вибору оцінки за цінами продажу (з урахуванням субрахунку 285 «Торговельна націнка») чи оцінку за вартістю придбання (без урахування субрахунку 285.
Таким чином, одним з найважливіших елементів облікової політики торговельного підприємства є визначення оцінки товарів під час вибуття, яке регулюється п. 16 П(С)БО 9, в якому вказано, що для всіх одиниць запасів з однаковим призначенням та однаковими умовами використання передбачають тільки один метод. Тому при формуванні облікової політики рекомендуємо врахувати всі переваги і недоліки кожного з методів оцінки вибуття товарів. Детальніше розкриття Наказу про облікову політику Семенівської РСС наведено у Додатку А