
- •Змістовий модуль № 2
- •2. Психологічні прийоми досягнення прихильності підлеглих
- •Вузлики на пам’ять! Правила вживання компліментів
- •Мудрі поради психологів
- •3. Розмова-покарання
- •4. Проведення конференцій, нарад, дискусій
- •5. Правила тактовного ведення бесіди
- •Практичне заняття № 9 Тема: Публічний виступ як різновид мовленнєвої діяльності
- •1. Ораторське мистецтво як теорія виразного мовлення
- •2. Етапи підготовки до публічного виступу
- •3. Правила публічного виступу
- •Значення жестів і міміки в усному спілкуванні
- •Практичне заняття № 10 Тема: Орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •1. Основні орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •2. Вимова голосних звуків
- •3. Вимова приголосних звуків
- •4. Вимова звукосполучень приголосних
- •Практичне заняття № 11 Тема: Акцентуаційні норми сучасної української літературної мови
- •1. Словесний наголос
- •2. Наголос як засіб розрізнення лексичного й граматичного значення слова
- •3. Логічний та емфатичний наголоси
- •4. Наголошування іменників, дієслів, числівників
- •5. Наголошування слів іншомовного походження
- •Наголошування слів, у яких найчастіше трапляється порушення літературних норм
- •Практичне заняття № 12 Тема: Культура писемного мовлення
- •1. Особливості писемного мовлення
- •2. Вимоги до оформлення писемного тексту
- •3. Основні правила оформлення списку використаних джерел
- •Приклади бібліографічного запису
- •1 Автор
- •2 Автори
- •3 Автори
- •4 Автори
- •5 І більше авторів
- •Практичне заняття № 13
- •1. Основні загальноприйняті скорочення слів
- •2. Орфографічні правила переносу слів з рядка в рядок
- •3. Технічні правила переносу слів
- •Рубрикація тексту як важливий компонент культури писемного мовлення
- •5. Основні пунктуаційні правила перелічувальних конструкцій
- •6. Основні правила використання нової системи нумерації
- •Практичне заняття № 14
- •2. Різновиди взаємодії власне авторської та інтекстової інформації
- •3. Мовні засоби для вираження позитивного оцінювання наукового дослідження
- •4. Мовні засоби для вираження негативного оцінювання
- •У скарбницю мовного етикету:
3. Вимова приголосних звуків
1. Дзвінкі приголосні [б], [д], [ґ], [ж], [з], [дж], [дз] в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко:
[народ] – народ; [наказ] – наказ; [чиемдуж] – чимдуж; [надто] – надто; [дов'ідка] – довідка.
Примітка. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [лехко] – легко; [н'іхт'і] – нігті; [к'іхт'і] – кігті; [вохко] – вогко; [д'охт'у] – дьогтю.
2. Глухі приголосні [п], [т], [к], [ш], [с], [ч], [ц] перед дзвінкими в межах слова вимовляються дзвінко:
[проз'ба] – орфографічно просьба; [воґзал] – вокзал; [бород'ба] – боротьба.
3. Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними:
[с тобойу] – орфографічно з тобою; [счистити] – зчистити.
4. Префікси роз-, без- через- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу мовлення):
[розписка] і [росписка] – розписка;
[беизпомиелковий] і [беиспомиелковий] – безпомилковий.
5. Губні [б], [п], [в], [м], [ф], шиплячі [ж], [ч], [ш] (крім подовжених) та задньоязикові [ґ], [к], [х] в кінці слова та складу вимовляються твердо:
[с'ім] – сім; [велиеч] – велич; [пишеиш] – пишеш; [позичте] – позичте; [с'м'іх] – сміх.
Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм’які: [в'італ'ний] – вітальний; [б'іограф'ійа] – біографія; [ш'іс'т'] – шість.
[х'ід] – хід;
[к'ілограм] – кілограм.
Подовжені шиплячі вимовляються як напівм’які: [роздор'іж': а] – роздоріжжя; [р'іч': у] – річчю.
6. В українській мові слід розрізняти звуки [г] і [ґ]. Приголосний звук [ґ] вимовляється у власне українських словах, а також зукраїнізованих словах іншомовного походження. Найповніший реєстр слів з літерою ґ, що позначає задньоязиковий зімкнений дзвінкий звук [ґ], подано в «Українському орфографічному словнику», яким варто послуговуватися, оскільки звук ґ вживається не лише відповідно до норми, а й на власний розсуд мовців. Подаємо найбільш уживані слова:
ґазда ґречний ґрунтозахисний
ґаздувати ґречність ґрунтознавство
ґанок ґречно ґрунтообробний
ґрати ґрунт ґрунтуватися
ґатунок ґрунтовий ґудзик
7. Буквосполучення дж, дз можуть позначати один звук і вимовляються як африкати [дз], [дж]:
[дзвониек] – орфографічно дзвоник;
[присуджувати] – присуджувати;
[в'ідр'аджеин': а] – відрядження;
[нагороджеин': а] – нагородження.
Роздільна вимова цих звуків [д] і [з], [д] і [ж] є порушенням орфоепічних норм. У дієсловах і похідних від них дієприкметниках та іменниках часто звук [д] чергується із [дж]: радити – раджу, народити – народжувати, народжений, народження; запровадити – запроваджувати, запроваджений, запровадження тощо, тому переносити з рядка в рядок можна лише ра-джу, на-ро-джу-ва-ти, на-ро-дже-ний, на-ро-дже-ння тощо.
Як два окремі звуки вони вимовляються тоді, коли належать до різних частин слова, наприклад до префікса й кореня:
[в'ід-зиивати] – орфографічно відзивати;
[п'ід-з'в'ітний] – підзвітний;
[п'ід-жеину] – піджену.
8. Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н] перед наступними м’якими приголосними та перед [і] вимовляються м’яко:
[майбут'н'е] – орфографічно майбутнє; [п'іс'н'а] – пісня; [горд'іс'т'] – гордість.