Складне речення

Складним називається речення, що складається з двох або кількох простих речень, об'єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією.

Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняються такі основні види складних речень: складні сполучникові речення і складні безсполучникові речення.

Прості речення в складному втрачають інтонаційну завершеність. Інтонацію кінця має все складне речення, а не кожне з простих, що входять до нього. Так, у реченні Ішов дрібний густий дощик, і сіра імла застилала берег відбувається підвищення тону в кінці першої його частини, далі робиться пауза і пониження голосу на останньому слові, що означає інтонаційну завершеність складного речення.

Складні сполучникові речення поділяються на дві групи:

1) складні речення із сурядними сполучниками (складносурядні речення). У складносурядному реченні прості речення, що входять до нього, — рівноправні, незалежні одне від одного, тобто з'єднані сурядним зв'язком як однорідні члени речення;

2) складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами (складнопідрядні речення). У складнопідрядному реченні одне просте, що входить до його складу, залежить від іншого і з'єднане з ним підрядним зв'язком.

Складносурядне речення – це складне речення, до складу якого входить два чи більше простих, рівноправних, незалежних одне від одного речень, які з’єднуються сполучниками сурядності та інтонацією.

Напр.: Сніжинки падали, і запорошені стежки були розквітчані слідами численних людських ніг (М. Драй-Хмара).

Складносурядні речення бувають відкритої та закритої структур.

Складносурядні речення відкритої структури характеризуються такими ознаками:

1) вільним порядком предикативних частин;

2) однотипно побудованими предикативними частинами зі значенням одночасності;

3) будь-якою кількістю таких частин;

4) єднальними або розділовими сполучниками як засобом з’єднання предикативних частин.

Напр.: Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Ю. Смолич).

Напр.: Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам? (Олександр Олесь).

Складносурядні речення закритої структури характеризуються такими ознаками:

1) сталим, незмінним порядком предикативних частин;

2) взаємозумовленістю й тісним граматичним та семантичним зв’язком між предикативними частинами;

3) протиставними сполучниками як засобом з’єднання предикативних частин.

Напр.: Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (О. Донченко).

Напр.: Від Київської доби до сьогодні ікон майже не збереглося, але й кілька вцілілих свідчать про самодостатність київської іконописної школи (З пос.).

Види складносурядних речень

1. Складносурядні речення з єднальними сполучниками сурядності

Смислові зв’язки: єднальні відношення, зокрема одночасності, послідовності подій; перелічувальні; причинно-наслідкові.

Інтонація: перелічувальна, протиставно-зіставна, градаційна, підсилення чи послаблення.

Єднальні сполучники сурядності:

• одиничні: і (й), та (в значенні і), також, теж, та ще й;

• повторювані: ні… ні, ані… ані.

2. Складносурядні речення з протиставними сполучниками сурядності

Смислові зв’язки: протиставлення, зіставлення.

Інтонація: протиставна.

Протиставні сполучники сурядності:

• а, але, проте, зате, однак, та (у значенні але), а втім, хоч… зате, як… так, не тільки, а й…

2. Складносурядні речення з розділовими сполучниками сурядності

Смислові зв’язки: чергування, взаємовиключення явищ, несумісність.

Інтонація: розділова.

Розділові сполучники сурядності:

• одиничні: або, чи, то;

• повторювані: чи… чи, то… то, хоч… хоч.