Cuvil_zaxust_2012

Санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств, організацій, науково-дослідних і спеціалізованих організацій, лабораторіями територіальних санітарноепідеміологічних станцій.

Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, у якому зазначається підстава і завдання атестації, затверджується склад постійно діючої атестаційної комісії, визначаються їх повноваження.

Атестаційна комісія здійснює наступні головні заходи:

•прогнозує та виявляє появу шкідливих і небезпечних факторів;

•установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікацій- ного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт;

•складає Карту умов праці на кожне враховане робоче

місце;

•проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій тапосад ізнесприятливими умовами праці.

У ході вивчення факторів виробничого середовища і трудового процесу необхідно визначити:

– характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням;

– нормативні значення (ГДК, ГДР) параметрів, факторів виробничого середовища і трудового процесу, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, інші регламенти;

– фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу шляхом лабораторних досліджень або розрахунків.

Гранично допустимий рівень (ГДР) виробничого факто-

ра – рівень виробничого фактора, дія якого у процесі роботи певної тривалості протягом усього трудового стажу не приводить до травми, захворювання або відхилення у стані здоров’я як під час роботи, так і у віддалені періоди життя теперішнього

інаступних поколінь (ГОСТ 12.1.002-88).

101

Гранично допустима концентрація (ГДК) – концентрація,

яка при щоденній (крім вихідних) роботі протягом 8 годин (не більше 41 годин на тиждень) за час усього робочого стажу не може викликати захворювань або відхилень стану здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень, у процесі роботи або у віддалені періоди життя теперішнього і наступних поколінь.

При оцінці організаційно-технічного рівня робочого місця аналізується:

•раціональність планування (відповідність площі, яка зайнята робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання, а також відповідність його стандартам безпеки, СНіП);

•забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідності стандартам безпеки праці та встановленим нормам;

•організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Робоче місце щодо умов праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу на працівників, передбачених гігієнічною класифікацією праці, сукупних факторів технічного й організаційного рівня умов праці, ступеня ризику ушкодження здоров’я.

Далі визначається тривалість (або відсоток від тривалості зміни) дії виробничого фактора, а також встановлюється, чи

євін допустимим.

Гігієнічна оцінка умов праці здійснюється на основі оцінки результатів лабораторних досліджень, інструментальних вимірювань і проводиться шляхом порівняння фактично визначених показників із нормативами. Оцінка умов праці за наявності двох і більше шкідливих і небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем.

І, насамкінець, з’ясовується, чи є умови і характер праці допустимими.

На основі комплексної оцінки робочі місця належать до одногозтрьохвидівумовпраці(тазаносятьсядоКартиумовпраці):

– з особливо шкідливими та особливо важкими умовами

102

праці;

–зі шкідливими та важкими умовами праці;

–зі шкідливими умовами праці.

Із результатами атестації ознайомлюють працівників, зайнятих на робочому місці, що атестуються.

За результатами атестації складають переліки:

•робочих місць, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі ст. 26 Закону України “Про підприємства” і ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”;

•робочих місць із несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх покращення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, у тому числі на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписується головою комісії, погоджується з профспілковим комітетом і затверджується наказом по підприємству, організації. Зберігається перелік протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесені до переліку. Матеріали атестацій робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві.

Далі безпосередньо розглянемо виробничі шкідливості (умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, що за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їх працездатність), які необхідно враховувати при атестації робочих місць.

7.2. Визначення і класифікація виробничих шкідливостей

Організаційні основи виробничої санітарії, виробничого травматизму та гігієни праці, а також взаємозв’язок основних термінівуцьомуконтекстіохоронипрацінагляднодемонструєрис. 6.

103

Параметри мікроклімату повітряного середовища, що зумовлюють оптимальний обмін речовин в організмі і при яких немає неприємних відчуттів і напруженості системи терморегуляції, називаються комфортними. Зона, у якій оточуюче середовище повністю відводе теплоту, що виділяється організмом, і відсутня напруженість системи терморегуляції, називається зоною комфорту. Для житлових приміщень (у тому числі і для службових кабінетів) зона комфорту характеризується наступними показниками: температура + 18 … 20 оС; відносна вологість 30 … 60 %; рухомість повітря не більше 0,1 м/с.

7.4. Запиленість повітря

Дрібні частки твердих речовин, що перебувають у повітрі, прийнято називати пилом. Наявність пилу в повітрі робочих приміщень зумовлена характером та організацією технологічного процесу, ступенем герметичності устаткування, наявністю або відсутністю вентиляційних установок, ефективністю їх роботи.

Пил буває органічний (рослинного чи тваринного походження: борошно, цукор, тютюн, залишки шкіри) і неорганічний (металевий, гіпс, цемент тощо).

Про стан запиленості на окремих виробництвах свідчать дані таблиці 5.

Важливе значення має гігієнічна оцінка пилу, тобто встановлення його дисперсності (розміру та кількості пилових часток у повітрі). Дослідженнями підтверджено, що чим менший розмір часток пилу, тим більша їх біологічна, фізіологічна та хімічна активність.

Таблиця 5

Стан запиленості на окремих виробництвах

107

Пил шкідливо впливає здебільшого на верхні дихальні шляхи. При цьому дія пилу залежить від його природи, концентрації, дисперсності, а також розчинності. Під його впливом виникає таке тяжке професійне захворювання, як силікоз (при незначних концентраціях – через 6-10 років, а при великих дозах – через 2-3 роки).

Важливою властивістю окремих видів пилу є вибуховість. За певних умов (достатньо високої температури, електричного розряду, полум’я, відповідної концентрації пилу в повітрі) пил здатен вибухнути. Мінімальна концентрація пилу, за якої може виникнути вибух, становить для: вугілля – 30 г/м3, алюмінію – 7 г/м3, цукру – 10 г/м3.

Заходами, які ліквідують пилоутворення та обмежують поширення пилу у приміщенні, є герметизація устаткування, влаштування місцевої примусової вентиляції.

Якщо санітарно-технічні заходи щодо зниження пилу в робочій зоні не дають достатнього ефекту, застосовують засоби індивідуального захисту.

Важливе значення у профілактиці профзахворюваності мають медичні огляди працівників.

7.5. Освітлення виробничих приміщень

Освітлення відіграє важливу роль у житті людини. Біля 90 % інформації сприймається через зоровий канал, тому правильно виконане раціональне освітлення має важливе значення для виконання всіх видів робіт.

Раціональне освітлення повинно відповідати умовам: бути достатнім (згідно із нормами); рівномірним; не утворювати тіней на робочій поверхні; не засліплювати. Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

1)природне – це пряме або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх огороджувальних конструкціях;

2)штучне, тобто здійснюється штучними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призна-

108

чене для освітлення приміщень у темні години доби або таких приміщень, які не мають природного освітлення;

3) сполучене (суміщене) – одночасне поєднання природного і штучного.

Основною світлотехнічною характеристикою є освіт-

леність поверхні Е – величина, що виміряється відношенням світлового потоку dФ, що падає на поверхню dS: E = dФ/dS. Освітленість виміряється в люксах (лк).

Для вимірювання освітленості і світлотехнічних величин застосовують люксметри, що працюють із застосуванням фотоелектричного ефекту.

Конструктивно природне освітлення поділяють на бокове (одно- і двостороннє), що здійснюється через світлові пройми у зовнішніх стінах; верхнє – через аераційні і зенітні ліхтарі, пройми у крівлі і перекритті; комбіноване.

За функціональним призначенням розрізняють наступні види виробничого освітлення: робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Нормування освітленості здійснюється згідно із СНиП 23-05-95 “Естественное и искусственное освещение”. Відповідно до цього нормативного документа освітленість на робочих столах і партах повинна бути не менше 300 лк.

7.6. Нормування впливу шуму, вібрацій, випромінювань на організм людини

7.6.1. Шум, його вплив на працівника та заходи щодо зниження шуму

Виробничий шум – це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі і впливають на працездатність.

Джерелами шуму є: всі види транспорту, насоси, промислові об’єкти, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо.

Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювачами (шумомірами) та аналізаторами спектра шуму.

109

Класи умов праці залежно від рівня шуму згідно з Державними санітарними нормами і правилами СНіП 3.3.6 037-99 поділяються на допустимі, шкідливі та небезпечні. Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом.

Тривалий шум впливає не лише на слух. Він робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність, сповільнює розумовий процес. У разі постійного шумового фону до 70 дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90 дБ – слуху, до 120 дБ призводить до нестерпного фізичного болю. Шум не лише погіршує самопочуття людини, а й знижує продуктивність праці на 10-15 %. У зв’язку з цим боротьба з ним має не лише санітарно-гігієнічне, а й велике техні- ко-економічне значення.

Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень різних призначень: для сну та відпочинку – до 40; для розумової праці – 55; для робітників цехів, гаражів, магазинів – 70; у виробничих приміщеннях касового вузла банку – 75 дБ.

Найефективніший засіб боротьби з шумом – зниження його у джерелі створення. У тих випадках, коли такий захід не дав потрібних результатів, слід застосовувати засоби зменшення шуму на шляху його поширення. Для цього рекомендується використовувати місцеву (наприклад, бокси, де розміщують окремий агрегат) та загальну звукоізоляцію (створення загорож, стін, стель із звукопоглинаючих матеріалів).

Захист від високочастотного шуму забезпечують засоби індивідуального захисту (навушники, заглушки для вух та ін.).

Працівники, які працюють в умовах високих шумів, повинні обов’язково проходити медичні огляди, а під час праці для профілактики профзахворювань – профілактичні медичні огляди не менш одного разу на рік.

На підприємствах вимірювання шуму на робочих місцях повинно проводитись не менше одного разу на рік.

7.6.2. Вібрація, їївпливнапрацівникатаметодизахисту

Вібрація – тремтіння всього тіла або окремих частин унаслідок виконання певних робіт.

110