29. Заборона катувань: стаття 3 Конвенції.

Ніхто не повинен піддаватися катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Це право має абсолютний характер і не містить винятків. Поведінка потерпілого не має ніякого значення. Суд розрізняють 3 основні категорії, які представляють градацію жорстокості. Тортури: жорстоке поводження, що здійснюється навмисно і призводить до дуже серйозних і тяжких страждань (фізичне і психічне). Жорстоке поводження або покарання: спричинення сильних фізичних та душевних страждань. Принижуюче гідність поводження: знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність, і, по можливості, зламати її фізичний і моральний опір. Погане поводження має досягти мінімального рівня жорстокості. Його оцінка має відносний характер і залежить від конкретних обставин справи (тривалість такого поводження, фізичні та психічні наслідки, стать, вік, здоров'я поторпевшего). Тягар доказування лежить на заявника (повинен обґрунтувати і дати мінімальні докази). При винесенні рішення суд керується розумним сумнівом. Після того як Суд з'ясує, що особа, перебуваючи під вартою саме в цей момент могла отримати якісь тілесні ушкодження - тягар доказування покладається на державу. Якщо 2 держави - тягар доказування ні 1 зі сторін

30. Заборона рабства та примусової праці: стаття 4 Конвенції.

Немає ні 1 рішення Суду Ніхто не повинен утримуватися в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не повинен залучатися до примусової або обов'язкової праці. Термін «примусова чи обов'язкова праця» не поширюється на: а) будь-яку роботу, виконання якої зазвичай повинно бути під час утримання під вартою; b) будь-яку службу військового характеру - у випадку, коли особа відмовляється від неї з релігійних чи політичних мотивів у країнах, де така відмова визнається, - службу, обов'язкову замість обов'язкової військової служби; з) будь-яку службу, обов'язкову у випадку надзвичайного стану або стихійного лиха, що загрожує життю чи благополуччю суспільства; d) будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайної суспільного обов'язку. Рабство - стан особи, над якою відбуваються всі характеристики власності. Критерії примусової праці: 1. відсутність добровільної згоди працівника на виконання будь-якої роботи. 2. наявність загрози покарання особи за відмову від виконання цієї служби 3. особа вимушена проживати на території приміщення господаря і не може змінити ситуацію. Примусова праця - фізична і психічний примус. Обов'язкова праця - не праця, яка здійснюється на підставі вільно укладеного трудового договору особа зобов'язана здійснювати його під загрозою.

31. Право на свободу та особисту недоторканність: стаття 5 Конвенції

1. Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

2. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

3. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

4. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

5. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.