3. Кваліфікуючі ознаки зловживання владою або службовим становищем.

На даний момент, стаття 364 КК містить дві частини, кваліфікуючою ознакою є саме тяжкість наслідків та істотність шкоди, заподіяних внаслідок зловживання владою або службовим становищем.

Істотною шкодою відповідно до п. З примітки до ст. 364 КК, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Частина 1 ст. 364 КК за означені у ній дії передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років із] позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Частина 2 ст. 364 КК передбачає відповідальність за зловживання владою чи службовим становищем у випадку заподіяння тяжких наслідків. Тяжкими наслідками, як зазначено в п. 4 примітки до цієї статті, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків вважаються такі, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Шкода при цьому заподіюється фізичним і юридичним особам, суспільству, державі.

Під тяжкими наслідками немайнового характеру відповідно до ч. 2 ст. 364 КК України слід розуміти загибель людей, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень і т. ін. Сюди слід віднести і випадки заподіяння в результаті зловживання владою або службовим становищем серйозного збитку навколишньому середовищу, рослинному і тваринному світу тощо.

У кожному конкретному випадку, як вірно відзначалося в літературі, «тяжкість наслідків посадового зловживання повинна оцінюватися прокурорсько-слідчими і судовими органами у кожній конкретній справі, виходячи з обставин вчиненого злочину»[16,c.27].

За суб'єктивною стороною зловживання владою чи службовим становищем за ч. 2 ст. 364 КК також характеризується прямим умислом стосовно діяння: особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого зловживання владою або службовим становищем і бажає вчинити це діяння. Що стосується наслідків у вигляді тяжких наслідків, умисел може бути і непрямим (евентуальним). Водночас стосовно наслідків з боку особи, яка зловживала владою або службовим становищем, не можна виключати і можливість необережності у формі злочинної самовпевненості чи недбалості. Частина 2 ст. 364 передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ст. 364 також мала особливо кваліфікуючу ознаку, передбачену ч. 3, яка передбачала покарання за діяння, що зазначене у ч.ч. 1 та 2 цієй статті якщо його вчинив працівник правоохоронного органу. Однак, станом на сьогодні її було виключенно.

4. Відмежування зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень.

Більшість науковців, сходиться на тому, що норма про відповідальність за зловживання службовим становищем є ніби родовою щодо інших норм про злочини у сфері службової діяльності, таких як перевищення влади чи службових повноважень, службове підроблення, які є по суті особливі (спеціальні) випадки службових зловживань[18,c.16].

Загальними серед норм про злочини у сфері службової діяльності поряд з основним складом зловживання владою або службовим становищем слід визнати також перевищення влади або службових повноважень і службову недбалість. Ці склади злочинів співвідносяться між собою, як суміжні, оскільки мають не лише спільні, а й розмежувальні ознаки. Це, зокрема, випливає з аналізу диспозицій відповідних статей Особливої частини КК в частині опису суспільно-небезпечних діянь, їх наслідків, а відтак і безпосередніх об’єктів складів злочинів.

Відсутність чітко визначеного кордону між сусідніми складами злочинів викликає плутанину і в правозастосуванні. У судовій практиці такі протиправні діяння, як необґрунтована відмова в порушенні кримінальної справи, фальсифікація матеріалів на особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, приховування злочинів від обліку та реєстрації та інші, що допускаються на стадії попередньої перевірки співробітниками органів внутрішніх справ, кваліфікуються в одних випадках, як перевищення влади, в інших, як зловживання нею.

У цьому ракурсі, на перший погляд, менш складною видається оцінка реальної сукупності злочинів, коли до формули кваліфікації включається і ст.364, і ст.365 КК. Саме за сукупністю цих злочинів у вироку Залізничного районного суду м.Львова були кваліфіковані злочинні дії оперуповноважених відділення карного розшуку Шевченківського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області К. та П. Вони засуджені за те, що без законних підстав затримали і помістили С. у камеру попереднього затримання райвідділу міліції. У своєму службовому кабінеті К. та П., застосовуючи насильство, намагались змусити затриманого зізнатись у вчиненні крадіжки. Не домігшись бажаного, вони витягли зі своїх робочих столів патрони і запал до гранати, і запросивши понятих, склали в їх присутності протокол про вилучення у С. боєприпасів. На підставі зібраних матеріалів, була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.222 КК (1960 р.), результатом розгляду якої стало виправдання судом С. за відсутністю в його діях складу злочину.

Слід зауважити, що суд у вироку не розмежував суспільно-небезпечні діяння представників правоохоронних органів, і не вказав які з них він вважає зловживанням, а які перевищенням влади. Схоже на те, що сукупність тут з’явилась саме через складнощі в розмежуванні аналізованих складів злочинів.

Спільними ознаками основних складів цих злочинів є: об'єкт кримінально-правової охорони - охоронювані законом права, свободи та інтереси окремих громадян, державні, громадські інтереси, інтереси юридичних осіб; наслідки - істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; форма вини - умисна (психічне ставлення до наслідків може бути і необережним); суб'єкт - службова особа. Перевищення влади або службових повноважень, на думку П. П. Андрушко, є різновидом зловживання владою або службовим становищем, тобто основні склади злочинів, передбачені ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 365 КК об'єктивними ознаками та ознаками суб'єкта співвідносяться між собою як загальний (ч. 1 ст. 364 КК) та спеціальний (ч. 1 ст. 365 КК).

Однак, оскільки законодавець виділив перевищення влади або службових повноважень в окремий, самостійний склад злочину, необхідно визначити критерії розмежування зазначених складів злочинів. Розмежувальними ознаками цих злочинів є: по-перше, мета їх вчинення (перевищення влади або службових повноважень може бути вчинене з будь-якою метою, а обов'язковою ознакою зловживання владою або службовим становищем є мета одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи; по-друге, характер діяння - зловживання законодавцем визначається як вчинення службовою особою діяння всупереч інтересам служби з використанням влади чи службового становища, а перевищення влади або службових повноважень - як вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень.

Критерії розмежування зловживання владою або службовими повноваженнями та перевищення влади або службових повноважень були сформульовані у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.№ 15 „Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень"[3]. Звернувши увагу судів на те, що необхідно відмежовувати перевищення влади або службових повноважень від зловживання владою або службовим становищем, Пленум Верховного Суду України констатував, що при зловживанні владою або службовим становищем службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень, за визначенням Пленуму Верховного Суду України, треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Слід погодитись із думкою вчених (В.І. Тютюгін, М.І. Мельник та ін.), що обов'язковою ознакою майже будь-якого умисного службового злочину, в тому числі і перевищення влади або службових повноважень, є вчинення діяння всупереч інтересам служби, хоч ця ознака зазначена лише у ч. 1 ст. 364 КК, а іншою обов'язковою ознакою їх об'єктивної сторони - використання влади чи службового становища або службових повноважень[17,c.31].

Відповідальність за перевищення влади або службових повноважень передбачена ст. 365 КК, згідно з якою під ним розуміється умисне вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Законодавче формулювання (описання) ознак складу злочину перевищення влади або службових повноважень та вживаної у ст. 365 КК термінології викликає суттєві труднощі при визначенні їх (ознак) змісту.

На думку М.І. Мельника, принципова відмінність між перевищенням влади або службових повноважень та зловживанням владою або службовим становищем полягає в тому, що при перевищенні влади або службових повноважень службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції (вона виходить за межі наданих їй повноважень, діє у незаконний спосіб (незаконними методами), а при зловживанні владою або службовими повноваженнями службова особа в межах її повноважень, визначених законом, використовує їх всупереч інтересам служби. Учений, зокрема, відзначає, що „на відміну від загального складу зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності" [17,c.32].

В.І. Тютюгін принципову відмінність між перевищенням влади (ст. 365 КК) та службовим зловживанням (ст. 364 КК) вбачає у характерній ознаці об'єктивної сторони перевищення влади, а саме в тому, що при вчиненні цього злочину винний хоча і здійснює якісь „службові" дії, проте вони не тільки не входять до його компетенції, а навпаки, явно виходять за межі наданих прав і повноважень [19,c.859], а при вчиненні службового зловживання винний, хоч і діє всупереч інтересам служби, проте використовує для цього повноваження, надані йому за службою, і діє в межах (рамках) цих повноважень. Тому будь-яке злочинне використання винним свого службового становища, але у межах наданих йому повноважень (тобто за відсутності виходу за ці межі), не може кваліфікуватися за ст. 365 КК.

Отже, основна відмінність між зловживанням владою або службовим становищем та перевищенням влади або службових повноважень вбачається в тому, що при зловживанні службовим становищем службова особа діє у межах своєї компетенції, вчинює дії, які вона у принципі вправі вчиняти, перебуваючи на відповідній посаді, а для перевищення влади або службових повноважень характерним є вихід за межі компетенції.

Висновки

1. Відповідно до ст. 19 Конституції України посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами нашої держави. Від реалізації цього положення значною мірою залежить правильна діяльність державного апарату, функціонування підприємств, установ і організацій усіх форм власності, своєчасне і справедливе вирішення соціальних проблем, забезпечення реалізації конституційних прав та свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб.

2. Наразі наявне об’єднання в рамках одного розділу КК України злочинів у сфері службової діяльності в публічному та приватному секторі, а також у сфері професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.

3. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета:

1)одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе;

2) одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи.

При кваліфікації діяння за ст. 364 необхідно встановити наявність однієї мети з наведених, її відсутність свідчить про вчинення лише службового проступку, а в окремих випадках — недбалості.

4. Зловживання владою або службовим становищем визнається злочином за наявності трьох спеціальних ознак в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;

3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

5. Частина 1 ст. 364 КК за означені у ній дії передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років із] позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

6. Частина 2 ст. 364 КК передбачає відповідальність за зловживання владою чи службовим становищем у випадку заподіяння тяжких наслідків. Тяжкими наслідками, як зазначено в п. 4 примітки до цієї статті, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків вважаються такі, що у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

7. Під тяжкими наслідками немайнового характеру відповідно до ч. 2 ст. 364 КК України слід розуміти загибель людей, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень і т. ін. Сюди слід віднести і випадки заподіяння в результаті зловживання владою або службовим становищем серйозного збитку навколишньому середовищу, рослинному і тваринному світу тощо.

8. Більшість науковців, сходиться на тому, що норма про відповідальність за зловживання службовим становищем є ніби родовою щодо інших норм про злочини у сфері службової діяльності, таких як перевищення влади чи службових повноважень, службове підроблення, які є по суті особливі (спеціальні) випадки службових зловживань.

9. Обов'язковою ознакою майже будь-якого умисного службового злочину, в тому числі і перевищення влади або службових повноважень, є вчинення діяння всупереч інтересам служби, хоч ця ознака зазначена лише у ч. 1 ст. 364 КК, а іншою обов'язковою ознакою їх об'єктивної сторони - використання влади чи службового становища або службових повноважень.

10. Критерії розмежування зловживання владою або службовими повноваженнями та перевищення влади або службових повноважень були сформульовані у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р.№ 15 „Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень". Там зазначається, що при зловживанні владою або службовим становищем службова особа незаконно, всупереч інтересам служби використовує надані їй законом права і повноваження, а під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

11. Основна відмінність між зловживанням владою або службовим становищем та перевищенням влади або службових повноважень вбачається в тому, що при зловживанні службовим становищем службова особа діє у межах своєї компетенції, вчинює дії, які вона у принципі вправі вчиняти, перебуваючи на відповідній посаді, а для перевищення влади або службових повноважень характерним є вихід за межі компетенції.

Отже, злочин передбачений ст. 364 КК є дуже складним у кваліфікації, так як він у тій чи іншій частині складу злочину збігається практично з усіма складами службових злочинів. Зловживання владою та службовим становищем можна назвати злочином, від якого походять усі інші цього розділу. Найбільш схожим на нього є перевищення влади та службових повноважень, їх розмежовування є основною проблемою пов'язаною зі службовими злочинами. На жаль, на практиці й до нашого часу зустрічаються помилки у кваліфікації діяння за ст.ст. 354 та 364 КК, тому виникає необхідність у подальшому усесторонньому дослідженні цих кримінальних правопорушень.

Список використаної літератури

1. Кримінальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131

2. Постановление Пленума ВС СССР N 4 от 30.03.90 «О судебной практике по делам о злоупотреблении властью или служебным положением, превышении власти или служебных полномочий, халатности и должностном пологе»

3. Постанова Пленуму ВСУ від 26.12.2003 N 15 Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень

4. Александров Ю.В., Дудоров О.О., Клименко В.А. Кримінальне право України (Особлива частина) Підручник. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.

5. Бантишев О.Ф. Злочини у сфері службової діяльності. -К.: МАУП, 2002.

6. Воложенкин В.В. Служебные преступления. – М.: Юристъ, 2000.

7. Коваль, А. Зловживання владою або службовим становищем: кримінально-правові проблеми [Текст] / А. Коваль // Юридичний журнал. - 2004. - 10. - С. 8-11

8. Хашев, В. Інтереси служби в контексті зловживання владою або службовим становищем: проблема визначення [Текст] / В. Хашев // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - 1. - С. 85-86

9. Хашев, В. Г.. Визначення предмета зловживання владою або службовим становищем [Текст] / В. Г. Хашев // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. Ч. 2 : матеріали всеукр. наук.-практ. конф., 30 жовт. 2009 р. - Запоріжжя : Юрид. ін-т ДДУВС, 2009. - С. 236-238

10. Слуцька Т. І. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері службової діяльності : навч. посіб. / Т. І. Слуцька. - К.: КНТ, 2007. - 164 с.

11. Мостепанюк, Л. О. Зловживання владою чи службовим становищем: питання визначення істотної шкоди як обов'язкового елементу об'єктивної сторони складу злочину [Текст] / Л. О. Мостепанюк, О. М. Грудзур // Адвокат. - 2007. - 8. - С. 16-19

12. Буткевич, А. Зловживання владою або службовим становищем за кримінальним законодавством України [Текст] / А. Буткевич // Актуальні проблеми кримінального права України: Тези доп. та наук. повідомл. студент. наук. конф. - Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого / Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, 2007. - С. 125-129 . - + Полнотекст. док.

13. Андрушко, П. П.. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика [Текст] / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Вісник Верховного Суду України. - 2005. - 1. - С. 32-36

14. Андрушко, П. П.. Зловживання владою або службовим становищем: кримінально-правова характеристика (ст. 364 Кримінального кодексу України) [Текст] / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - 2005. - 2. - С. 16-42

15. Ландин, И. Злоупотребление полномочиями : вопросы квалификации [Текст] / И. Ландин, С. Гордейчик // Законность. - 1997. - 5. - С. 45-46

16. Бантишев, О. Ф.. Відповідальність за злочини у сфері службової діяльності: Питання кваліфікації злочинів, передбачених розділом ХVII Кримінального кодексу України [Текст] : навч. посіб. / О. Ф. Бантишев, В. І. Рибачук. - Київ : Вид. Дім "Ін Юре", 2003. - 116 с.

17. Мельник, М. Розмежування складів злочинів "зловживання владою або посадовим становищем" та "перевищення влади або посадових повноважень" [Текст] / М. Мельник, М. І. Хавронюк // Право України. - 1997. - 2. - С. 31-33

18. Андрушко, П. П.. Зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень: проблеми розмежування [Текст] / П. П. Андрушко // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 7-8 квіт. 2006 р. / Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2006. - Ч. 1. - С. 15-21. - Бібліогр. : с. 21

19. Баулін Ю.В., Борисов В.І., Тютюгін В.І. та ін. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар Особлива частина / 5-те вид., допов. – Х.: Право, 2013. 1040 с