3.3. Розвиток військового мистецтва у війнах індустріального періоду нового часу

Важливі зміни у способах ведення війни, які проходили на рубежі ХІХ – ХХ стст. були обумовлені переходом від мануфактурного до індустріального способу виробництва. Розвиток і вдосконалення машинного виробництва, новітні наукові та технічні відкриття забезпечили створення нових зразків озброєння та технічних засобів, які використовувалися у військових цілях. Наприкінці ХІХ ст. з’являються кулемети (рис. 3.22), а на початку ХХ ст. – дирижаблі з жорсткою конструкцією (рис. 3.23).

Рис. 3.22. Один з перших зразків кулемету „максим” кінця ХІХ ст.

ршої половини ХІХ ст.

Рис. 3.23. Цільнометалевий дирижабль

ршої половини ХІХ ст.

Одним з самих значних винаходів початку ХХ ст. став літак (рис. 3.24).

Рис. 3.24. Російський важкий літак „Святогор”

ршої половини ХІХ ст.

На озброєння армій надходять швидкострільні гармати з дальністю стрільби 6 – 8 км.

Розширення матеріально-технічної бази війни, наявність на полях битв багатомільйонних армій, які були оснащені новою машинною технікою, змінювали умови ведення збройної боротьби. Залізничне сполучення дозволяло у стислий термін здійснювати зосередження або перегрупування військ на великі відстані. Використання телеграфу, телефону та радіо полегшило роботу командування різних рівнів щодо об’єднання зусиль великих мас військ для досягнення єдиної мети в бою. Все це приводило до намагання постійно вдосконалювати бойові порядки (рис. 3.25).

Рис. 3.26. Бойовий порядок російського полку на початку ХХ стст.

(за Статутом 1900 р.)

ршої половини ХІХ ст.

3.3.1. Розвиток військового мистецтва у ході першої світової війни (1914 – 1918 рр.)

Перша світова війна розпочалася у результаті різкого загострення економічних та політичних протиріч між провідними країнами, їх прагнення до остаточного перерозподілу світу. Так, Англія намагалася у ході війни збільшити свої колоніальні володіння, знищити основного торгівельного конкурента – Німеччину. Франція бажала відвоювати у Німеччини Ельзас та Лотарінгію. Росія боролася з Австро-Угорщиною та Німеччиною за вплив на Балканах та за контроль над проливами Чорного та Середземного морів.

У свою чергу Німеччина намагалася знищити “старі” капіталістичні держави – Англію та Францію, значно розширити свої колоніальні володіння в Африці та Азії, захопити Прибалтику та Східну Польщу.

На початку ХХ ст. остаточно склалися два військово-політичних блоки: Німеччина, Австро-Угорщина та Італія заснували Троїстий союз, до якого потім приєдналися Болгарія та Туреччина; союзниками Англії стали Франція та Росія, які створили військову коаліцію під назвою Антанта. Пізніше під час війни до неї приєдналися Італія, США та інші країни.

З причин того, що прагнення провідних держав до перерозподілу світу безпосередньо торкалося інтересів багатьох держав, учасниками першої світової війни стали 33 країни, населення яких складало більшу частину населення земної кулі [4, 13, 20, 27].

До початку війни всі великі європейські держави, крім Англії, мали постійні армії, які комплектувалися на основі загального військового обов’язку. В Англії армія була найманою. Тільки після початку війни британський уряд увів загальну військову повинність.

Збройні сили більшості країн складалися з сухопутних військ та військово-морського флоту. Основним родом сухопутних військ у арміях всіх держав була піхота. До складу сухопутних військ входили кавалерія та артилерія. Спеціальні війська становили близько 2%.

Найвищим тактичним з’єднанням піхоти був корпус, який складався з 2 – 3 піхотних дивізій, кавалерійських, артилерійських та інших частин та підрозділів підсилення та забезпечення.

Піхотна дивізія мала від 16 до 21 тис. чол., 36 – 48 гармат і близько 30 кулеметів.

У піхотних полках основним засобом боротьби залишалася магазинна гвинтівка з прицільною дальністю стрільби близько 2000 м і скорострільністю 10 – 12 пострілів за хвилину. У полку, крім того, на озброєнні стояли 6 – 8 станкових кулеметів. Штатної артилерії в полку не було. Вона знаходилася у розпорядженні командира дивізії.

Основним зразком дивізійної артилерії були гармати калібру 75 – 76 мм з дальністю стрільби 7 – 8 км. Важкої артилерії було дуже мало.

На початку війни у складі збройних сил Росії нараховувалося 263 літаки, Німеччини – 232, Англії – 258, Франції – 156. До армійських корпусів входили авіазагони з 3 – 6 літаків, які призначалися для ведення розвідки. У всіх арміях у незначній кількості були бронеавтомобілі та бронепотяги [27].

Незважаючи на існування воєнних коаліцій, кожна країна розробляла свій стратегічний план самостійно, не узгоджуючи його з союзниками. Усі стратегічні плани базувалися на уявленні, що перемоги можна досягнути у короткий термін, розгромивши при цьому головні сили противника у районах його розгортання. Живучість армії, наявність мільйонів підготовлених резервістів не враховувалися.

Кількісний склад кадрових армій та резерву країн – учасниць першої світової війни наведений в табл. 3.1.

Таблиця 3.1