3.2.3. Розвиток військового мистецтва у війнах другої половини хіх ст.

Суттєвий вплив на розвиток військового мистецтва мав досвід Кримської війни 1853 – 1856 рр. між Англією, Францією та Туреччиною, з одного боку, та Росією – з іншого. У цій війні чітко проявилося те, що старі стратегічні принципи уже не відповідають новим умовам та засобам збройної боротьби, підтвердилося велике значення для ведення воєнних дій залізничного транспорту, парового флоту, телеграфу.

Виникнення нових зразків озброєння та зв’язку вже у ході цієї війни змінило тактику сухопутного та морського бою. Досвід показав, що піхота, яка шикувалася у батальйонні колони, не може діяти у зоні щільного вогню нарізної зброї противника, дальність якої досягала 800 м, тобто у 2 – 3 рази перевищувала дальність стрільби гладкоствольних рушниць. Батальйонна колона була зручною мішенню для противника та несла великі втрати.

Так, у битві біля річки Альма 20 вересня 1854 р. під вогнем англо-французької піхоти, яка була озброєна нарізними гвинтівками, колони російських військ стихійно розсипалися і солдати намагалися просуватися до позицій противника цепом (рис. 3.19). Таким чином стихійно зароджувалися елементи нової тактики – тактики стрілецьких цепів [6, 17, 27, 33].

Рис. 3.19. Битва біля річки Альма 20 вересня 1854 р.

У ході франко-прусської (1870 – 1871 рр.) та русько-турецької (1877– 1878 рр.) війн остаточно сформувалася тактика стрілецьких цепів, які стали основою бойового порядку атакуючих частин та підрозділів. У поєднанні з цепами діяли в бою і ротні колони, але поза зоною дійсного вогню рушниць.

Розвитку тактики стрілецьких цепів сприяло виникнення першої напівавтоматичної зброї – мітральєзи (рис. 3.20).

Рис.3.20. Мітральєза – праобраз кулеметів

Франко-прусська війна також знаменувала зародження нової галузі військового мистецтва – оперативного мистецтва. Саме у цій війні генеральний штаб Пруссії під командуванням Х. Мольтке став вперше планувати та здійснювати керування військовими операціями [6, 17, 27].

Уже у 80-х роках ХІХ ст. бойовими статутами практично всіх європейських армій законодавчо була затверджена нова тактика (рис. 3.21).

Рис. 3.21. Бойові порядки російської армії після військових реформ

2-ї половини ХІХ ст.

ршої половини ХІХ ст.

Таким чином, вдосконалення капіталістичного ладу обумовило зміни умов ведення збройної боротьби та сприяло подальшому розвитку збройних сил та військового мистецтва.

Удосконалення озброєння та бойової техніки привели до розширення масштабів війн і способів їх ведення. У війнах ХІХ ст. виникла і оформилася нова стратегія, характерними рисами якої були: рішучість цілей та активність дій; зосередження великих мас військ на вирішальних напрямках; збільшення простору збройної боротьби; намагання добитися перемоги шляхом розгрому армії противника у генеральній битві. Наприкінці ХІХ ст. зароджується нова складова військового мистецтва – оперативне мистецтво, яке підняло на вищий щабель діяльність органів військового управління.

Щодо тактики, то в ній відбувся перехід від лінійних бойових порядків військ через тактику батальйонних колон до стрілецьких цепів. Важливим принципом нової тактики був тісний зв’язок у бою всіх родів військ.