6. Відношення протилежності (супротивності)
Відношення протилежності (супротивності) існує між двома поняттями, із яких одне заперечує друге за допомогою утвердження нових ознак, не сумісних із ознаками заперечуваного поняття. Протилежні, наприклад, поняття "грубість" і "ніжність", "білий" і "чорний", "високий" і "низький", "революція" і "контрреволюція" тощо.
Зміст одного супротивного поняття не тільки включає зміст другого, а й протилежний йому. Тому супротивні поняття не можуть застосовуватися до одного й того ж предмета одночасно. Не можна, наприклад, сказати, що даний предмет є і білим, і чорним, що дія звинувачуваного і навмисна, і ненавмисна водночас.
Обсяги двох протилежних понять не вичерпують обсяг родового поняття, між ними може бути третє поняття. Так, між білим і чорним знаходиться зелений, червоний та інші кольори; окрім навмисної і ненавмисної дії, існує ще самовпевненість тощо. Тому якщо предмет не входить до обсягу одного протилежного поняття, то це ще не означає, що він входить до обсягу другого. Він може відноситися до якогось іншого класу предметів даного роду. Так, якщо колір не є білим, то звідси ще не випливає, що має місце чорний колір. Колір може бути будь-яким іншим.
Протилежні поняття графічно зображуються так, як на рис. 6.
Рис. 6
2.6. Операції над поняттями
Узагальнення поняття — логічна операція, що полягає в переході від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом. Наприклад, Київський національний економічний університет — університет — вищий навчальний заклад — навчальний заклад — заклад. Узагальнювати поняття можна до категорій — понять з гранично широким обсягом.
Обмеження понять — логічна операція, у процесі якої переходять від понять з більшим обсягом до понять з меншим обсягом. Наприклад, держава — європейська держава — Українська держава. Обмежувати поняття можна до індивідуальних (одиничних) понять, бо далі буде вже не обмеження, а розчленування цілого на частини, оскільки обсяг одиничних понять складається лише з одного елемента.
Наприклад, коли від поняття "договір" ми переходимо до поняття "угода", а від нього до поняття "цивільні правовідносини", а потім до поняття "правовідносини" — ми узагальнюємо поняття. Якщо ж від поняття "договір" ми перейдемо до поняття "страхування", а від нього — до поняття "майнове страхування", то ми обмежуємо поняття (див. рис. 7).
Рис. 7
Процес узагальнення і обмеження понять не безконечний
Межею узагальнення є категорії. Категорії — це поняття з гранично широким обсягом. Категорії не мають роду, тому не піддаються узагальненню. Наприклад, такі категорії, як "матерія", "свідомість", "рух", "сутність", "явище", "кількість", "якість" тощо, не узагальнюються, від них не можна перейти до якихось інших понять з великим обсягом.
Рубежем обмеження є одиничне поняття. Так, обмеженням поняття "крадіжка" буде "крадіжка, вчинена Петровим".
Узагальнення і обмеження може бути як правильним, так і неправильним. Щоб ці операції були правильними, необхідно при узагальненні переходити від виду до роду, а при обмеженні — від роду до виду. Якщо ж при узагальненні ми перейдемо до поняття, яке є родом щодо вихідного поняття, то таке узагальнення буде неправильним. Не можна, наприклад, узагальнюючи поняття "собівартість", перейти до поняття "капітал", оскільки капітал не є родом для собівартості.
При обмеженні трапляються помилки, коли поняття, до якого доходять, не є видом щодо того поняття, яке обмежується. Якщо, наприклад, обмежуючи поняття "держава", ми перейдемо до поняття "сім'я", то таке обмеження буде неправильним.
Узагальнення і обмеження понять дає змогу уточнити зміст і обсяг понять, установити відношення між ними, що досить важливо для пізнання.
Поділ понять - це логічна операція, що розкриває обсяг поняття шляхом розбиття його на види. Наприклад органи відчуттів розподіляються на органи зору, слуху, нюху, дотику, смаку.
В операції поділу відрізняють три елементи: поняття що розподіляється, підстава поділу – одна з ознак предметів, що складають об’єм поняття що розподіляється, члени розподілу – види, що утворюються внаслідок розподілу. Такий розподіл називають розподілом за видоутворюючою ознакою.
Існують правила поділу понять.
Поділ понять повинен бути пропорційний, тобто сума членів поділу повинна бути в точності дорівнювати обсягу поняття що розподіляється (не більше і не менше).
Члени поділу повинні виключати один одного повністю, тобто не мати загальних елементів і не бути у відношеннях перехрестя обсягу понять.
Поділ повинен бути безперервним, не завершивши поділ родового поняття, не можна переходити до поділу видових понять.
Визначення понять – це логічна операція, яка розкриває зміст поняття і дозволяє відрізняти означені предмети від інших схожих з ними предметів.
У визначенні виділяють два головних елементи: поняття що визначають (definiendum), та поняття, яке визначає (definiens).
Існують вимоги до визначення понять:
Визначення повинно бути пропорційним, тобто обсяг поняття яке визначає повинен дорівнювати обсягу поняття що визначають. Не більше і не менше.
Визначення не повинно мати у собі кола, тобто поняття, що входять у частину поняття, яке визначає, самі повинні визначатися без допомоги поняття, яке визначають.
Визначення повинно бути чітким та ясним, тобто сенс, зміст всіх понять, які входять до частини поняття, яке визначає, повинен бути ясним і обсяги їх чітко обмеженими.
Бажано, щоб визначення не було запереченим, тобто не містило в собі заперечення якостей які не притаманні предмету, а з’ясовували б якості, які належать предмету думки.
Існують також прийоми, схожі на визначення.
Опис – перелік зовнішніх рис предмета з метою нестрогої відмінності його від схожих до нього предметів думки.
Характеристика – дає перелік лише найбільш важливих в тому чи іншому відношенні ознак предметів та явищ.
Порівняння – вказує на подібність предметів і дозволяє краще їх уявити, або по новому висвітлити їхні риси та властивості.