Космічна ера (1960 – 1969).

1. Дизайн «Продуктів для душі, а не продуктів для потреби» як лозунг доби.

2. Поп-арт та інші напрямки в образотворчих мистецтвах як стимул розвитку дизайнерських пошуків.

3. Розмаїття стилістичних форм як характеристика дизайну 1960-х років.

4. Меблі: нові погляди на умеблювання офісу і дому.

5. Кераміка і скло: нові органічні форми і лінії.

6. Вироби з металу.

7. Мода і тканини.

8. Промисловий дизайн.

Часто цитована фраза засновника відомого магазину «Хебітат» Теренса Конрана фіксувала той факт, що люди перестали відчувати скруту і дійсно прагнули товарів «для душі». Це означало, що завдання попередніх десятиліть – функціональність, економічність, довговічність та надійність - вже не були визначальними для дизайну «Космічної ери». Кардинальні зміни у багатьох сферах тогочасного життя базувались на переконанні, що прогрес є бажаним і неминучим і що технічна революція забезпечить створення суспільства без класів, що буде керуватись людьми з найбільшими здібностями. З іншого боку, тогочасний прогрес ознаменувався «космічною гонкою», коли і в Америці і в СРСР населення однаково вірило, що Людина невдовзі відвідає Місяць і її повернення матиме унікальний вплив на свідомість людства. Джон Кеннеді, Гарольд Вільсон, Микита Хрущов та інші політики переконували, що настає дійсно нова світла ера і люди у змозі змінити світ на краще. Особлива роль у цих сподіваннях відводилась молоді.

Суспільні зміни передбачали надання молодому поколінню можливостей, на які не впливали традиційні відносини суспільства, в якому кожен знав і займав своє місце, а все визначалось талантом і знаннями. 1960-і роки стали періодом особливої мобільності – соціальної та особистої, коли змінювався стиль життя і моральний кодекс звичаїв. Це, звичайно, викликало певний конфлікт поколінь, але загалом «Космічна ера» була визначним часом для молодих, які вірили у безмежні можливості цього десятиліття. Молодість, як відзначав журнал «Vogue», стала головним визначенням для моди, зачісок, стилю життя. Особливого значення набувають ЗМІ, які визначали молодіжні цінності, тенденції та ідолів.

Закликом і викликом молоді традиціям, засобом вияву особистості стає поп-музика, що прагне відповідати моді, в основі якої постійною була непостійність. Молодь прагнула швидкоплинності, музики сьогоднішнього моменту і ця ж тенденція характеризує всю моду, що відбивають бурхливі тогочасні дебати. Модне слівце «поп» характеризувало будь-яке явище, що асоціювалося з молодістю. В тому числі - новий художній стиль Поп-арт. Знаковим твором доби стала уславлена «Банка супу» Е.Уорхола як заперечення всього, що реалізувало одухотвореність в мистецтві. Для покоління фанатів групи «Біттлз» цей популярний споживацький товар мав право на привабливість на рівні з визнаними шедеврами.

Зазначена ситуація обумовлювалась кількома причинами. Першою з них була демографічна: після Другої світової війни значно зростає питома вага нового покоління у складі населення Європи і Америки. По-друге, економічний розвиток призводить до повної зайнятості старшого покоління, зростання сімейного достатку, що означало стрімке зростання споживачів серед підлітків і молоді. Народжені після війни «діти інформаційної епохи» мало пам’ятали скруту і економію попередніх десятиліть. Наявність грошей надавала молодим можливість бути екстравагантними і і споживацьке суспільство підтримує їх у цьому.

Дизайн чудово відбивав і виявляв специфіку цього десятиліття, не лише формуючись під впливом соціально-культурних тенденцій, а і сам формуючи їх. В цей час з’являються кольорові додатки до видань, на сторінках яких спокусливо реалізовувались тогочасні мрії і прагнення. Вперше такий додаток видає британська «Sunday Time» у 1962 році, супроводжуючи яскраві публікації дуже характерним декларативним поясненням, в основі якого – досить гостра критика функціонального дизайну, аскетизм якого «доводиться до рівня абсурду». Як зазначалось у журналі, «Настають часи, коли кожен прагне придбати щось зовсім жахливе і абсолютно не функціональне». Певною мірою такі слова були нападом на рафінований скандинавський дизайн, який домінував у смаках попереднього десятиліття. З одного боку такі твердження мали під собою реальну основу. Але слід мати на увазі, що погляд на дизайн, який висловлювався в таких кольорових додатках, був емоційно-суб’єктивним.

Подібних поглядів поглядів дотримувався і Теренс Конран, який трактував свій «Хебітат» як магазин для «продвинутих» людей: молоді, фахівців, заможних покупців (умовно можна перекласти назву закладу як «заселений простір»). Дизайнер текстилю за фахом, він створювати цілісні інтер’єри, продаючи «стиль життя». Покупець міг обирати ансамбль відповідно до своїх смаків, фінансів, простору і збагачувати його додатковими деталями. Такий тип магазину відбивав зміни у модерністських поглядах, повагу до індивідуальності і розуміння того, що предметне середовище є «продовженням» особистості власника. Характерно, що в подібних магазинах спостерігалось поєднання ультрамодних тенденцій з дизайнерською класикою. Так, знаменитий стілець Марселя Брейєра «Василій» часто репродукується у 1960-х роках.

В Німеччині системний підхід до дизайн-проектування реалізувався у мультидисциплінарному дизайн-бюро «Гугелот-дизайн», заснованому викладачем Ульмської школи Гансом Гугелотом. Шість відділів бюро: промислового дизайну, графічного, візуальних комунікацій (рекламний образ продукта), фітовідділ, модельна і макетна майстерні та випускаюча майстерня забезпечували комплексність дизайнерських рішень, поєднуючи науково-дослідницьку, проектну, виробничу та певною мірою - освітню діяльність. Не меншим визнанням користується по сьогоднішній день і діяльність Штутгартського Дизайн-центру, який проводить щорічні конкурси на кращий дизайн серійної продукції Німеччини.

Певні переоцінки проходять і в таких уславлених осередках дизайну Модернізму як «Де стиль» та «Баухауз». Модернізм вже не є лідером, не обертає у свою віру всіх, однак, має сталу популярність у представників середнього класу, зокрема – в офісному інтер’єрі. Класика Модернізму популяризувалась у демонстраційних залах поряд з характерними виробами інших стилів – селянськими меблями чи прикрасами Ар-нуво. Загалом же дизайн Космічної ери відзначався не стилістичною єдністю чи естетичністю, а зміною ставлення до ролі і природи дизайну у суспільстві.

Меблі. Сучасники справедливо відмічали спорідненість дизайнерів і скульпторів чи художників винаходженні нових форм і обрисів через використання нових матеріалів. Меблі для сидіння, як і раніше, найбільше приваблюють дизайнерів як об’єкт творчих пошуків. В експериментальній елітарній роботі розповсюджується використання скловолокна. В своїх рішеннях митці надихаються згаданими попередньо стільцями «Тюльпан» Е.Саарінена чи компактний «Пантон» 1960 року, який вперше був цілком відлитим зі скловолокна. На початку «Космічної ери» у пересічного споживача продовжують користуватись популярністю скандинавські меблі, які відзначались витонченістю, натуральністю та елегантністю, холодними світлими тонами, чіткою текстурою та простими прямими лініями.

Дизайнери нового покоління шукали форми меблів модних і привабливих, але не обов’язково довговічних. Критика скандинавського дизайну скеровувала авторів на принципово несхожі рішення.

Лідером в дизайні меблів протягом десятиліття були італійці. *Культовим об’єктом десятиліття став надувний стілець з полівінілхлориду групи італійських митців, який захоплював новизною, хоча по-суті його форма була цілком звичайною. *Дещо дитячу скульптурність демонструє відомий стілець «4801»Джо Коломбо, утворений з трьох фанерних елементів, з’єднаних між собою, що випускався у різних кольорах. Цей дизайнер випускав також системи модульних блоків стандартний компонентів, що дозволяло широко варіювати форми. Італійські стільці виразної пластичності взагалі визначають дизайн тієї доби. *Так, стілець «Перша вершина» Гаетано Пеше своїми підкреслено сферичними формами виступав як антипод постійного, послідовного, програмованого, одноманітного. *А стілець-качалка «Дондоло» Ч.Леонарді і Ф.Стаджі характеризувався як «напівтвір мистецтва», уособлюючи скульптурну тенденцію меблів Космічної ери. Цей твір використовував структурну жаркість скловолокна для формування іміджу літака, що легко коливається у польоті. *Апогеєм даної тенденції став полемічний стілець-скульптура американця АленаДжонса, що поєднував чистий поп-арт і дизайн. На початок 1970-х років потяг до скульптурності згасає.

Значно вплинув на розвиток тогочасних меблів розвиток корпоративної культури. Нові штабквартири великих компаній обставлялись елегантними меблями на модульній основі. Активно розширялись університети, лікарні, потребуючи зручних, компактних і недорогих «збірних» комплектів, зручних у доставці. Офісні меблі розвивають варіант м’якого Модернізму. *Наприклад, софа «Перев’язь» Джорджа Нельсона стала символом такої витонченої простоти і зручності. *Бездоганність зручної елегантності демонструє і стілець Ричарда Шульца для фірми «Нолл». *А стіл-крісло Чарльза Імса зі своїми технічними інноваціями виконував різні функції корпоративних меблів.

Такі ж меблі із компонентів, що взаємно замінюються, починають використовувати у приватних інтер’єрах. Прикладом такого типу меблів може бути набір Макса Кленденінга «Максима», що загалом складався з майже трьох сотень зразків «трансформних» меблів, що могли єднатись з 25 частинами стандартної політури. Попитом користуються меблі «масового виробництва», на зразок складаного стільця Ернеста рейса, виготовленого спеціально для шкільного музею. Найбільш яскравим прикладом модних молодіжних меблів у 1960-і роки були так звані «паперові» стільці. Для їх створення папір об’єднували у 5-шаровий ламінат, який вкривався лаком. *Паперовий стілець Пітера Мердока – приклад таких більше символічних, ніж функціональних меблів; він отримав всесвітнє визнання. Такий стілець служив 2 – 6 місяців і штампувався як пресований картон, розфарбовуючись під час штамповки. Згадані вище надувні меблі, втілюючи характеристики молодості і моди, трактувались як одноразові. *Ще одним доказом прагнення до неформальних дешевих меблів була популярність «бобових мішків» типу італійського «The Sacco». Всередині його 12 мільйонів гранул чи бусин з поліестера, що приймали форму тіла людини, яка на ньому сидить. *Цікавий прообраз антропоморфного дизайну втілено у стільці О.Морг’ю «Bouloum», що на той час сприймався як незвичайний.

Нові форми для нових матеріалів активно шукають скандинавські дизайнери меблів. *Еро Аарніо створює пластиковий стілець різноманітних кольорів «Pastilli», що кардинально руйнує традиційні уявлення. Попри незвичний вигляд він був досить стійким через незначну висоту і людина, що сиділа в ньому, могла переробити його за бажанням. Для виготовлення цього стільця круглої, на вигляд твердої форми використовувалось скловолокно. *А стілець цього ж автора «Глобус» мав дуже привабливий, затишний вигляд, нехарактерний для Космічної ери білий колір зовнішньої сторони і найчастіше репродукувався у тогочасних виданнях. *Сміливим результатом пошуків нової форми у меблях для сидіння сприймається стілець-обруч Ганса Вегнера. *Як творча марка скандинавського дизайну пом’якшеного функціоналізму сприймається стілець «Вільгельміна» Ілмара Тапіоварра, який отримав на виставці в Мілані у 1960 році золоту медаль за дизайн. *Ще більш знаменитим став дизайн стільця «Пантон» Вернера Пантона. Як і «Тюльпан» Саарінена, цей стілець витриманий в манері «все в одному».

Кераміка. Дизайн кераміки теж розвивається в характерних для космічної ери напрямках. Столові вироби розраховувались на смаки масового споживача, а для молоді прагнули виготовляти стильну і сучасну кераміку. Зразки продукції італійських, скандинавських, британських, американських компаній поєднують функціональність з артистичними компонентами, акцентуючи увагу на сміливих моделях, декоративній графіці, кольоровій гамі. В Італії група художників студії гончарних виробів «Розенталь студіо Лайн» виготовляють дорогу творчу кераміку, але загалом традиційні гончарні вироби користувались обмеженим попитом. Символом такого дизайну стали вироби Бернарда Ліча. *Його керамічні вази похідність форми від функції, чуттєву красу дотиків до матеріалу, вишукану делікатність в освоєнні вікових традицій.

Натомість, такі митці як Пітер Ваулкос чи Роберт Арнесон зі Східного узбережжя експериментують у галузі нетрадиційного гончарства. Площинні форми в цьому напрямку кераміки приєднуються до круглих, утворюючи складні гібриди, що тяжіють до абстрактного експресіонізму та П.Пікассо. Сутність їх так званої «Страшної кераміки» полягає у розриві з традиціями, естетичній брутальності, яскравій не рафінованості. *До найбільш гармонійних робіт П.Ваулкоса можна віднести вазу з графітті у стилі графіки Пікассо. *Більшою агресивністю відзначається тостер Арнесона, в якому відчутна спорідненість з Поп-артом, його банально-спрощеними формами. Ті ж тенденції характеризують скульптуру «Бірма» Етторе Сотсаса. Такі великі керамічні та скляні скульптури відроджують ідеї прадавньої символіки і обрядності, сприяють їх актуальності.

В більшості керамічних творів Космічної ери форми підкреслюють справжні, сутнісні якості матеріалу і водночас втілюють незвичні образи – друкарських машинок, тостерів чи кухонних раковин. Іншими словами, кераміка як ремесло і мистецька галузь відходить на другий план, а глина як матеріал займає місце поряд з іншими творчими видами – рисунком, батиком, «чистою» скульптурою. В цьому – незаперечна впливовість Поп-арту на все покоління Космічної ери.

Скло. Початок 1960-х років став точкою відліку для нових художніх підходів завдяки застосуванню нових технологій. В 1962 році музей «Толедо» в США став спонсором двох семінарів, де демонструвалось видування скла за при температурі, достатній для роботи в майстерні чи класі. Таким чином дизайнери отримали можливість власноручно виготовляти оригінальні вироби. Митці переходять від чистих ліній до ламаних ексцентричних форм, нерівного кольору, складної текстури і прикрас. Матеріал трактується тепер як засіб художньої виразності і функціональні форми 1950-х замінюються на декоративні чи скульптурні експерименти. Творці скла Космічної ери заново відкривають Ар-нуво з його вигнутими естетичними формами, виразною асиметрією та улюбленою технікою «pate-de-verre». В 1968 році ЗМІ, що представляли Міжнародний конгрес по склу, визначили цей час наступним чином: «Художньо створене скло: сучасна революція».

Відомі художні осередки випускають твори сучасних скульпторів та живописців. *Так, фабрика «Даум» виготовила у склі дизайнерський варіант мотиву м’якого годинника С.Далі. В Америці найбільш чітко виявилось нове ставлення до скла. Наприклад, творча еволюція Сема Хермана розвивалась від простого, формально дутого свинцевого скла через абстрактні скульптурні дзеркальні форми до скульптур в стилі Поп-арту. *Його «Група скляних форм» по-суті є експериментальною скульптурою у контексті тогочасного образотворчого мистецтва.

Продовжується розквіт скандинавського дизайну скла. Настрої експериментаторства та індивідуалізму втілюють роботи Т.Вірккали та Т. Сарпаневи. *Ваза «Бамбук Фінляндії» містить парадоксальне зіставлення стилізованого бамбукового стовбура і морозного узору, що його вкриває Г.Кірен та К.Френк розробили сто різних барвних варіацій бокалів з яскравими ніжками «Поп», безпосередньо навіяних Поп-артом. . *Нова естетика кольору виявляється у чаші Кая Френка, як сприймається живим, органічним творінням. *А художній директор фабрики «Арабіа» Ойва Тойка однаково продуктивно працювала в галузі побутового скла і художніх творів, про що свідчить композиція «Острів льодяників».

Вироби з металу. Специфічна ситуація складається в Космічну еру навколо виробів зі срібла. Теоретики доби вважали, що вироби старих майстрів по сріблу залишаться в стороні від магістрального розвитку галузі і будуть сприйматися як розкішний анахронізм. Елегантні срібні вироби сучасного дизайну продовжують виготовлятись і в Космічну еру, наприклад датськими чи британськими фірмами . Але це, в основному, вироби призначені для оформлення культових обрядів 9літургій) чи світських церемоній6 жезлі і канделябри для університетів, королівських прийомів, чаші і кубки для церкви. В дизайні срібла теж помітні впливи доби, але не так відчутно, як у склі. *Прикладом модернізації форм церемоніальних предметів може бути срібний позолочений жезл для університету в м. Бат, який виконав Стюарт Девлін з компанії «Вершипфул»; в ньому вдало поєднуються традиції і тенденції сучасної доби. *Те ж поєднання спостерігається і у виготовленому тією ж компанією срібному канделябрі для університету в Ікстері.

Проте, більшість дизайнерів почала цікавитись створенням стильних вишуканих речей з неіржавіючої сталі для повсякденного вжитку, оскільки такі речі подобались широкій масі заможних споживачів. Цей матеріал використовували з початку століття, але проведені удосконалення визначили сталь як «сучасний» матеріал технологічної Космічної доби. сучасне суспільство з його пристрастю до швидкості і зручності, за переконанням виробників і дизайнерів вимагало матеріалів, здатних витримувати додаткове навантаження. У 1960 році Музей сучасних ремесел Нью-Йорку організував низку конкурсів, що дало. новий поштовх розвитку виробів з неіржавіючої сталі. Елементи сучасної естетики у вироби зі сталі вносять такі дизайнери як Роберт Уелч, Девід Меллор, Карл Пот та інші. **Широке визнання на ринку отримав набір для кави Р.Уелша. тіж риси елегантної функціональності виявляються в творах Д.Меллора – столовому приборі «Економність, чайнику тощо. Подібної позиції дотримувались і скандинавські дизайнери. *Зокрема, кілька нагород отримав столовий набір «Лінія циліндра» А.Якобсена, в якому поєднані традиції і новаторство.

Мода і тканини. Культурні орієнтири десятиліття і всю орієнтацію стилю в дизайні визначає мода. Напередодні Космічної ери суспільство і дизайнери серйозно задавались питанням, що уявляє собою одяг. Оздобленням? Захистом? Виявом настрою суспільства? Однозначної відповіді не існувало, але журнал «Vogue»,наприклад, у 1959році виголошував, що молоді одяг – це символ незалежності і знак братства в певній віковій групі. Сконцентрувавшись на моді, молодь початку 1960-х активно змінює джерела натхнення і молодіжна мода приходить з вулиці у фешенебельні магазини. Молоді споживачі – а їх питома вага стає все значнішою – не сприймали «вишуканий смак», і Паризька мода «от кутюр» перестає бути абсолютним авторитетом. Ґрунтуючись на настроях молоді, мода стала предметом національного інтересу і загального обговорення з 1963 року, коли з’являються перші мині і ногам надають особливого значення. Коротенькі спіднички починають робити розкльошуваними або «плісе», щоб не сковувати руху. Таким чином, мода вперше починає належати молодим, оскільки це було неприйнятним для старшого покоління.

Кардинальні зміни в моді відчутні при зіставленні класичних колекцій з новою модою. *Наприклад, колекція «от кутюр» Ніни Річчі 1962 року демонструє вірність стилю попереднього десятиліття: елегантно-врівноважений костюм розрахований саме на середній вік, без урахування суспільно-культурних змін. В цей час молода англійська дизайнерка Мері Квант встановлює британське лідерство в молодіжній моді. Створений нею образ, доповнений стрижкою від Відал Сессун, рішуче входить в життя. Молоді митці творять моду для себе самих, керуючись лозунгом «бути не шикарними, а безглуздими». Шалена популярність нової моди призводить до зростання ринку і дизайн одягу стає провідною галуззю десятиліття.

Сукні міні стають все коротшими, виявляючи дух Космічної ери. Наприкінці десятиліття стали модними максі у поєднанні з міні – класика таємничості і демонстрації. Квінтесенцією нових пошуків може вважатись комплект одягу «Космічна ера» з Дому моди Courreges, де використані нетрадиційні матеріали та славнозвісні срібні поліамідні брюки для «місячної дівчини». Метал і пластик починають вживатись в екстремальній моді. *Наприклад, пластикові сукні Денієл Хечтер трактуються як одноразові, що відповідає духові поп-культури. А знаменита металева сукня Пако Рабана з металевими кріпленнями і активною виразністю кольору формує імідж сучасності, прогресу і певної агресивності. *Відданість технологічній ері демонструють алюмінієвий ліф та міні-спідничка Емануеля Унгаро. . Полімерні матеріали випускались в нестримно-яскравих кольорах, що вимагало і нових рішень.

Потяг до екстремізму та експерименту визначають не лише жіночу, а й чоловічу моду. Якщо жіночий одяг від тисячоліть мав на меті привернути увагу протилежної статі, то в чоловічій моді провідним було прагнення визначити статус. Але космічна ера змінює ситуацію і до гардеробу чоловіків входять червоні джинси, зелені пуловери, фіалкові сорочки і навіть яскраве взуття. Історичні досягнення поп-моди полягали в тому, що візуальний вплив за рахунок якості став повноцінним дизайнерським стилем.

Мода космічної ери вимагала відповідного дизайну текстилю. З одного боку в декорі тканин проявилось захоплення космосом. *Це помітно в декорі тканин як для оббиття так і для одягу. *Прикладом можуть бути ситець «Місячна ракета», чи тканина «Космічна прогулянка». Але і не фігуративний орнамент відбиває екстремальні прагнення дизайнерів. Самі назви тканин – «Експансія», «Склепінчастий прохід» тощо – відбивають настрої доби. А колірна гама за словами одного з авторів надихалась тестами на перевірку дальтонізму. Впливи інтенсивних кольорів і форм поп-культури відчутні і дизайні килимів. *Вовняний килим Пьєра Кардена привертає увагу не менше, ніж меблі поряд з ним. Проте, спостерігались і більш спокійні рішення, що тяжіли у свої вишуканості до Ар-деко. *Так, ткане полотно Пітера Колінвуда демонструє бездоганну точність по відношенню до кольору і витонченість у використанні матеріалу і техніки.

Промисловий дизайн. Вирішальну роль у житті споживацького суспільства починає відігравати промисловий дизайн. Зростання особистого добробуту і відповідно – кількості покупців – означали золотий вік для цієї галузі. На зміну питанню чи маєте ви автомобіль, холодильник або телевізор, приходить питання, якої саме марки названі речі ви маєте. Тобто, якість товару визначає престиж власника. Більшість компаній вже не прагнуть до дешевизни своїх виробів, роблять ставку на додаткову цінність і привабливість продукту за рахунок досконалих дизайнерських рішень найвідоміших дизайнерів. За їх допомогою компанії розробляють власний імідж. Такі вироби займали почесне місце в музейних і приватних колекціях цінителів дизайну.

Промисловий дизайн зайняв провідне місце на ринку споживацьких товарів і в житті людей. На панівні тенденції відомих компаній, таких як «Оліветті», «Браун», «Ай.Бі-ем» тощо – впливають прогресивні технології. Певною мірою втіленням ідеалів дизайну Космічної доби може вважатись діяльність компанії «Браун» та її провідного дизайнера Дітера Брауна. Він розробив цілісну концепцію дизайну електропобутових приборів іза 30 років співпраці з «Браун» створив біля 500 виробів. Він відмовляється від старих традицій і вводить у дизайн телевізорів, програвачів, вентиляторів тощо світлі кольори як характерну ознаку сучасності, що робить предмети легшими істерильними на вигляд. Розроблені ним предмети мають чіткі прямокутні обриси зі округленими кутами, втілюючи задекларовані принципи «хорошого» дизайну. На думку Рамса це – мінімум дизайну, непомітність, зручність, довговічність та екологічність.

Повсюди використовується пластик, переважають чітко визначені нові форми, відсутність прикрас. Сама форма повинна була втілювати образ сучасності. Італійські світильники були прогресивними, тому що радикально поривали зв’язки з минулим, використовуючи певні матеріали і кольори. *Характерним прикладом реалізації нових тенденцій і особливостей нового дизайну може бути світильник «Яйце» Кеннета Грейнджа. Для виробу використано нетрадиційний матеріал – пластик. Білий колір світильника асоціювався з космосом, чистотою, гігієною. Форма світильника - яйце - нетипова для подібних виробів, але характерна для поп-культури, що тяжіла до використання непридатних і невідповідних образів. Водночас така форма, більш важка і широка донизу, відповідає характеристикам пластика як матеріалу і техніці присадок.

Прямолінійний стиль більше співвідносився з механізацією і масовою продукцією; обтічні округлі форми дизайну Космічної ери відповідають швидкому руху в повітрі і по воді. Улюблена дизайнерами десятиліття округла форма втілює структурну міцність, завершеність і досконалість. Акцент робиться не на логічність індустріального процесу виготовлення, як у дизайні Модерну, а на гештальт-форму, що видається таємничо-нерукотворною, на взірець безшовної сукні. Тобто, можна сказати, що дизайн Космічної ери по відношенню до Модернізму займає те ж місце, що Маньєризм до Ренесансу. Ще один характерний момент – виникнення асортименту одноразових товарів – від суконь і до столових приборів і посуду. Лозунг доби – швидкість і динамізм – обумовив позицію відносно того, що у людей багато більш продуктивних і цікавих занять, ніж прання і миття речей.

Змінюється ставлення до кольору у виробах з пластмас. Якщо у довоєнному дизайні і навіть у попередньому десятилітті віддавали перевагу світлим тонам (згадаємо посуд для зберігання Е.Таппера), то з кінця 1950-х саме яскраві барви стали активно використовуватись у різних видах продукції. *Прикладом нових підходів є набір посуду, в якому синтетичні характеристики пластика не маскувались, а підкреслювали чітку виразну форму виразним кольором. * Сміливим і новаторським дизайном відмічена і ваза «Паго-паго» Енцо Марі; її можна було перевертати і використовувати як більший чи менший сосуд. Яскраві однобарвні вироби відповідали потребам і смакам 1960-х: агресивні відтінки червоного, жовтого, синього чи зеленого ніби уособлювали сутність, поняття кольору і такий підхід поряд із захопленням білим кольором став естетичною якістю дизайну Космічної доби, виявом настрою десятиліття. Пластик пронизливих кольорів використовувався при виготовленні стільців і столів, корпусів телевізорів, магнітофонів, друкарських машинок, світильників, посуду, прикрас і багатьох інших речей.

Не менш помітні зміни в ставленні до пластмас як до матеріалу, що вимагає відповідних форм в багатьох галузях дизайну. В добу Сучасного мистецтва пластик використовували для виробів «нижчого ґатунку» - дешевих і непривабливих, що швидко б’ються і це дискретувало матеріал в очах вибагливих споживачів. Однак загальні зміни в поп - культурі вплинули і на сприйняття продукції з пластмас. Втрачається протиставлення елітарної та егалітарної культур і на художні твори вже не впливають традиції «високої культури» (згадаймо Е.Уохолла). В промисловій продукції перестали цінувати довговічність і певна самоіронія та кітч, що визначають смаки Космічної доби, відбились в оцінках виробів з пластику. Рідкий чи піноподібний поліуретан, блискучий чи прозорий акрил, полівінілхлорид та інші матеріали нібито підкреслено демонстрували свою пластичність: пластик був і формою і змістом виробу. Він асоціювався з молодістю, безпосередністю, змінністю і сам реєстр продукції відбивав настрої споживачів і митців. З’являються різні новинки, що кидаються у вічі – пластикові сукні, надувні подушки для диванів чи одноразовий посуд, які дійсно іноді мають «одноденний» термін існування.

*Пластик замінює дерево і фанеру в оформленні кухні як зручніший у користуванні і співзвучний побутовій техніці. Особливістю тогочасних дизайнерських рішень, що об’єднувала різні елементи, був білий колір – символ «чистоти» у кухонному інтер’єрі. В транспортних засобах взірцем інновацій став Форд «Мустанг» з привабливим дизайном і поміркованою ціною. Але суперсимволом доби став суперлітак «Конкорд», що в позитиві мав швидкість, але водночас в негативі – шум як втілення технологічного антигуманізму.

У повній мірі відбивають засади і сутність поп – культури, прагнення до активного способу життя такі шедеври тогочасного промислового дизайну як транзистори чи друкарські машинки. *Портативна машинка «Валентин» для фірми «Оліветті» дизайнерів Етторе Сотсаса та Пері Кінга мала компактну форму і була зручною в користуванні. Але її насичений червоний колір мало відповідав вимогам до повсякденного офісного ділового устаткування. Ще більше відбивали новий спосіб життя транзисторні приймачі, що стали у 1960-і роки загальнодоступними. *Стиль таких виробів, наприклад, транзистора «Філатана» фірми «Філіпс», що став символом доби, підкреслював їх портативність; підлітки могли цілодобово слухати по ним поп – музику. *Портативний телевізор «Соні» теж значно полегшив повсякденне життя і зробив його більш динамічним.

Таким чином, дизайн Космічної доби з одного боку довів до апогею засади Модернізму – доцільність, економність, чистота та гігієна. З іншого боку. Вироби промислового дизайну відбили значні впливи тогочасної поп – культури, девізом якої були молодість, веселощі та змінність і новизна.

Питання та завдання.

1. Які зміни ціннісних орієнтацій відбуваються в споживацькомусуспільстві Космічноі доби?

2. Охарактеризуйте роль Поп-арту як чинника змін в дизайні Космічної доби.

3. Що змінюється у використанні нових матеріалів у дизайні меблів доби?

4. Проаналізуйте форми і стилі в моді 1960-х років.

5. Визначте роль кольору як виражального засобу в дизайні Космічної доби.