2.3. Визначення предмета й об'єкта дослідження.

Об'єкт соціологічного дослідження – це те, на що спрямований, процес пізнання. Об’єктом даного соціологічного дослідження є представники студентської молоді – студенти ВНЗ. Об’єкт складається з 25 осіб: із них 20 осіб – жіночої статі, а 5 осіб – чоловічої статі віком від 17 до 22 років.

Предмет соціологічного дослідження – це найістотніші властивості об'єкта, пізнання яких особливо важливо для вирішення проблеми дослідження. Предметом даного соціологічного дослідження є ставлення студентів до вивчення іноземної мови.

2.4. Формування гіпотез соціологічного дослідження.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні – обґрунтоване припущення особливості досліджуваного об'єкта. Головна функція гіпотез полягає в отриманні нового знання, яке збагачує уявлення про досліджувану проблему.

У процесі свого соціологічного дослідження «Ставлення студентів до вивчення іноземних мов» я висуваю такі гіпотези:

1. В цілому студенти мають позитивне ставлення до вивчення іноземної мови.

2. Більшість студентів бажають вивчати декілька мов.

3. Більшість студентів вважають, що знання іноземної мови – додатковий бонус при працевлаштуванні.

Ііі. Практична частина

3.1. Розробка анкети дослідження.

Генеральна сукупність – це сукупність усіх можливих соціологічних об’єктів, яка підлягає вивченню в рамках програми соціологічного дослідження.

Вибіркова сукупність – частина об’єктів генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних методів для отримання інформації про всю сукупність в цілому.

Репрезентативність вибірки – властивість вибіркової сукупності відображати параметри і значні елементи генеральної сукупності.

Анкета (з франц. enguete – список запитань) – поширений з ХІХ ст. вид діагностичних та дослідницьких методик, відомих як серії тематично пов’язаних питань, певним чином упорядкованих, відкритого або закритого типу, що містять питання демографічного характеру, наприклад, вік, професія, рівень освіти респондента тощо – так звана “паспортичка” – та звертання до респондента.

Анкетування – метод масового збору матеріалу за допомогою спеціально розроблених опитувальників, що називаються анкетами. Це різновид опитування, який передбачає заповнення респондентом власноруч спеціального банку із запитаннями анкети, яка також містить інформацію соціально-демографічного характеру про респондента.

Заочне анкетування являє собою ситуацію, коли анкетер залишає опитувальний лист респонденту, і він заповнює його у відсутності дослідника.

Перевагам анкетування є:

• незалежність відповідей респондента від особистості анкетера, його світосприйняття, ціннісних орієнтацій тощо;

• достатність часу в респондента для обмірковування запитання та формулювання (вибору) відповіді;

• використання чітко розробленої анкети як інструмента, який має відповідні якісні характеристики, що зменшує вплив на результат через недостатність досвіду анкетера;

• попередня продуманість, виваженість запитань, які формулюються в анкеті (за умови її якісного розроблення);

• досить широкий спектр питань, необмеженість у часі як, наприклад, при інтерв’юванні;

• можливість стандартизації процедури збору даних та їх наступної статистичної обробки, що дає змогу використовувати цю інформацію для вироблення управлінських рішень та формулювання виважених висновків (за

• умови дотримання всіх правил формування вибірки респондентів, проведення процедури анкетування та якості самої анкети як інструмента).

Соціологічне дослідження «Ставлення студентів до вивчення іноземних мов» проводиться у формі заочного анкетування. Це пояснюється насамперед значним обсягом вибіркової сукупності (25 осіб). Анкета даного дослідження складається з трьох частин:

1. вступна частина – має сформувати загальне ставлення респондента до процедури анкетування, його психічний настрій, серйозність та добросовісність;

2. основна частина – надає змістову інформацію, яка потім аналізується та інтерпретується;

3. «паспортичка» – питання щодо професії, віку, статі, соціального походження тощо.