- •Тема 1. Стор.
- •2. Правові основи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
- •3. Єдина державна система цивільного захисту.
- •Тема 2.
- •1. Надзвичайні ситуації та причини їх виникнення
- •2. Мета і завдання системи моніторингу небезпек
- •3. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники
- •4. Територіальний моніторинг нс
- •5. Паспортизація та реєстрація об’єктів підвищеної небезпеки
- •6. Зонування територій за ступенем небезпеки
- •Тема 3.
- •1. Небезпеки і загрози техногенного характеру та забезпечення техногенної безпеки на ог як складової частини цз.
- •2. Суть стійкості роботи ог та організація і проведення дослідження стійкості його роботи .
- •3. Методика оцінки стійкості роботи ог до дії різних уражальних чинників
- •4. Шляхи і способи підвищення стійкості роботи ог
- •5. Резервування матеріальних та фінансових ресурсів
- •Тема 4.
- •1. Критерії ідентифікації об’єктів господарювання, що підлягають декларуванню безпеки.
- •2. Порядок декларування об’єктів підвищеної небезпеки.
- •3. Ліцензування діяльності об’єкту підвищеної небезпеки.
- •4. Страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок експлуатації небезпечного об’єкту та використання матеріальних резервів для запобігання і ліквідації нс.
- •5. Організація роботи щодо проведення нагляду та здійснення контролю за обстановкою на пно
- •Тема 5.
- •1. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
- •2.Аварійне та довгострокове прогнозування хімічної обстановки
- •3. Розв’язування типових завдань з оцінки хімічної обстановки
- •4. Превентивні заходи щодо зниження масштабів хімічного впливу на об’єкти і території.
- •1. Протирадіаційний та протихімічний захист населення і територій.
- •2.Використання засобів індивідуального та колективного захисту персоналу
- •3. Розрахунок укриття виробничого персоналу в захисних спорудах
- •4. Медичний захист в зонах біологічного зараження.
- •Тема 7.
- •1.Класифікація вибухо-, пожежонебезпечних зон. Характеристика ступенів руйнування.
- •2. Оцінка масштабу і характеру (виду) пожежі, прогнозування її розвитку, швидкості та напрямку поширення, площі зон задимлення.
- •3. Визначення категорій приміщень, будинків і споруд за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
- •Розрахунок критеріїв вибухопожежної небезпеки приміщень.
- •4. Оцінка стійкості роботи огд внаслідок вибуху газоповітряної суміші.
- •5. Методи розрахунку характеристик зон ураження (радіусів зон руйнувань) при вибухах конденсованих речовин, газоповітряних, паливно-повітряних сумішей у відкритому та замкнутому просторі.
- •6. Противибуховий та протипожежний захист ог, основні заходи захисту від техногенних вибухів та пожеж.
- •Таблиця 4
- •Таблиця 5
- •Тема 8.
- •1. Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території.
- •2. Гідродинамічні аварії. Методика оцінки інженерного cтану при них і заходи захисту населення та території.
- •3. Оцінка збитків від наслідків нс .
- •2. Гідродинамічні аварії. Методика оцінки інженерного cтану при них і заходи захисту населення та території
- •3. Оцінка збитків від наслідків нс природного і техногенного походження
Розрахунок критеріїв вибухопожежної небезпеки приміщень.
При визначенні критеріїв вибухопожежної небезпеки як розрахунковий слід вибирати найбільш несприятливий варіант аварії або період нормальної роботи апаратів, при якому у вибуху бере участь найбільша кількість речовин чи матеріалів, які є найнебезпечнішими щодо наслідків такого вибуху.
Кількість речовин, що надійшли у приміщення, які здатні утворювати вибухонебезпечні газоповітряні або пароповітряні суміші, визначається виходячи з таких передумов:
а) виникає розрахункова аварія одного з апаратів згідно з пунктом 1;
б) увесь вміст апарата надходить у приміщення;
в) виникає одночасно витік речовин з трубопроводів, які живлять апарат по прямому і зворотному потоках протягом часу, що необхідний для відключення трубопроводів.
Розрахунковий час відключення трубопроводів визначається у кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки, і повинен бути мінімальним з урахуванням паспортних даних на запірні пристрої, характеру технологічного процесу і виду розрахункової аварії. Розрахунковий час відключення трубопроводів слід приймати рівним:
часу спрацювання системи автоматики відключення трубопроводів
згідно з паспортними даними установки, якщо ймовірність відмови системи автоматики не перевищує 10-6 на рік або забезпечено резервування її елементів (але не більше 3 с);
120 с, якщо ймовірність відмови системи автоматики перевищує 10-6 на рік і не забезпечено резервування її елементів;
- 300 с у разі ручного відключення.
Не допускається використання технічних засобів для відключення трубопроводів, для яких час відключення перевищує вищенаведені значення.
Під часом спрацювання і часом відключення слід розуміти проміжок часу від початку можливого надходження горючої речовини з трубопроводу (перфорація, розрив, зміна номінального тиску тощо) до повного припинення надходження газу або рідини у приміщення. Швидкодійні клапани-відсікачі повинні автоматично перекрити подачу газу чи рідини в разі порушення електропостачання.
У виняткових випадках у встановленому порядку допускається перевищення наведених значень часу відключення трубопроводів спеціальним рішенням відповідних міністерств та відомств при узгодженні з органами Держнаглядохоронпраці України.
г) виникає випаровування з поверхні рідини, що розлилася. Площа випаровування при розливі на підлогу визначається (в разі відсутності довідкових даних), виходячи з розрахунку, що 1 л сумішей і розчинів, які містять 70%, та менше (за масою) розчинників, розливається на площі 0,5 м2, а решта рідин - на 1 м2 підлоги приміщення;
д) виникає випаровування рідини з ємностей, які експлуатуються з відкритим дзеркалом рідини, та із свіжопофарбованих поверхонь;
е) тривалість випаровування рідини приймається рівною часу її повного випаровування, але не більше 3600 с.
Кількість пилу, який може утворювати вибухонебезпечну суміш, визначається з таких передумов:
а) розрахунковій аварії передувало пилонакопичення у виробничому приміщенні, що виникає в умовах нормального режиму роботи (наприклад, внаслідок пиловиділення з негерметичного виробничого обладнання);
б) під час розрахункової аварії виникла планова (ремонтні роботи) або раптова розгерметизація одного з технологічних апаратів, через що стався аварійний викид у приміщення усього пилу, що був в апараті.
Вільний об'єм приміщення визначається як різниця між об'ємом приміщення та об'ємом, що займає технологічне обладнання. Якщо вільний об'єм приміщення визначити неможливо, його допустимо умовно приймати 80% геометричного об'єму приміщення.
Розрахунок надмірного тиску вибуху для горючих газів, парів легкозаймистих та горючих рідин.
Надмірний тиск вибуху Р для індивідуальних горючих речовин, що складаються з атомів С, Н, О, N. СІ, Вг, І, Р, визначається за формулою:
(3)
Рmax - максимальний тиск вибуху стехіометричної газоповітряної та пароповітряної суміші у замкнутому об'ємі, що визначається експериментально або за довідковими даними, в разі відсутності даних допускається приймати Рmax рівним 900 кПа;
Po - початковий тиск, кПа (допускається приймати рівним 101 кПа);
m - маса горючого газу (ГГ) або парів легкозаймистих (ЛЗР) і горючих рідин (ГР), кг, що вийшли у результаті розрахункової аварії у приміщення; яка обчислюється для ГГ за формулою (3), а для парів ЛЗР та ГР за формулою (5);
z - коефіцієнт участі пального у вибуху, який може бути розрахований за характером розподілення газів і парів в об'ємі приміщення. Допускається приймати значення z за таблицею 1;
Vв - вільний об'єм приміщення, м3;
г,п - густина пари чи газу, кг/м3;
Сст - стехіометрична концентрація, ГГ або парів ЛЗР і ГР, % (об.), що розраховується за формулою
(4)
де - - стехіометричний коефіцієнт кисню в реакції горіння;
nс , nн , no, nx - кількість атомів С, Н, О і галоїдів у молекулі пального;
KH - коефіцієнт, який враховує негерметичність приміщення і неадіабатичність процесу горіння (допускається приймати КH рівним 3).
Таблиця 1.
Значення коефіцієнта KH, який враховує негерметичність приміщення і неадіабатичність процесу горіння
Вид горючої речовини
|
Значення коефіціента z
|
Горючі гази. Легкозаймисті і горючі рідини, що нагріті до температури спалаху та вище. Легкозаймисті і горючі рідини, що нагріті нижче температури спалаху, за наявності можливості утворення аерозолю. Легкозаймисті і горючі рідини, що нагріті нижче температури спалаху, за відсутності можливості утворення аерозолю. |
0,5 0,3 0,3 0 |
Розрахунок Р для індивідуальних речовин, крім тих, які складаються з атомів С, Н, О, N, СІ, Вг, І, Р, а також для сумішей визначається за формулою (5):
(5)
де НТ - теплота згоряння, Дж/кг;
п - густина повітря до вибуху при початковій температурі То, кг/м3;
Сp - теплоємність повітря Дж/кгК (допускається приймати рівною 1,01 103 Дж/кгК);
To - початкова температура повітря, К.
У випадку обертальності у приміщенні горючих газів, легкозаймистих або горючих рідин при визначенні значення маси m, що входить до формули (3), допускається враховувати роботу аварійної вентиляції, якщо вона забезпечена резервними вентиляторами, автоматичним пуском у разі перевищення гранично допустимої вибухобезпечної концентрації та електропостачанням за першою категорією надійності за ПУЕ, за умови розташування пристроїв для видалення повітря з приміщення в безпосередній близькості від місця можливої розрахункової аварії.
При цьому масу m горючих газів або парів легкозаймистих або горючих рідин, нагрітих до температури спалаху і вище, що надійшли до об'єму приміщення, слід розділити на коефіцієнт К, що визначається за формулою
, (6)
де А - кратність повітрообміну, що створюється аварійною вентиляцією, 1/с;
t - тривалість надходження горючих газів і парів легкозаймистих і горючих рідин до об'єму приміщення, с (приймається за пунктом 2).
Маса m (кг) газу, що надійшов в приміщення при розрахунковій аварії, визначається за формулою
, (7)
де Vап - об'єм газу, що вийшов з апарата, м3;
Vт - об'єм газу, що вийшов з трубопроводів, м3.
При цьому
, (8)
де Р1 - тиск в апараті, кПа;
V- об'єм апарата, м3.
(9)
V1T - об'єм газу, що вийшов з трубопроводу до його відключення, м3;
V2T -об'єм газу, що вийшов з трубопроводу після його відключення, м3;
(10)
де q - витрата газу, яка визначається залежно від тиску у трубопроводі, його діаметра, температури газового середовища тощо, м3/с;
t - час відключення трубопроводів за пунктом 2, с.
, (11)
де P2 - максимальний тиск газу у трубопроводі відповідно до технологічного регламенту, кПа;
r - внутрішній радіус трубопроводів, м;
L - довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м.
Маса парів рідини m, що надійшли у приміщення за наявності декількох джерел випаровування (поверхня розлитої рідини, поверхня, на яку нанесли цю рідину, відкритий посуд чи ємності та ін.), визначається за виразом
(12)
де mp - маса рідини, що випарилася з поверхні розливу, кг;
mємн. - маса рідини, що випарилася з поверхонь відкритих ємностей, кг:
mсв.п.- маса рідини, що випарилася з поверхонь, на яку нанесено склад, що застосовується, кг.
При цьому кожний з додатків у формулі (12) визначається за формулою
, (13)
де W - інтенсивність випаровування, кг/см2;
Fв - площа випаровування, м2 , яка визначається згідно з пунктом 2 залежно від маси рідини mп, що надійшла у приміщення.
Якщо аварійна ситуація пов'язана з можливим надходженням рідини у розпиленому стані, тоді вона повинна бути врахована у формулі (12) введенням додатку, що враховує загальну масу рідини, яка надійшла від розпилюючих пристроїв, виходячи з тривалості їх роботи.
Маса mп (кг) рідини, що надійшла у приміщення, визначається за пунктом 2.
Інтенсивність випаровування W визначається за довідковими та експериментальними даними. Для ЛЗР за відсутності даних допускається розраховувати W за формулою
(14)
де - коефіцієнт, що приймається за таблицею 7 Додатку, залежно від швидкості і температури повітряного потоку над поверхнею випаровування;
М - молекулярна маса;
Рн - тиск насичених парів при розрахунковій температурі рідини, який визначається за довідковими даними, кПа .