16. Нацистський “Новий порядок” в Україні в 1941-1944рр. Голокост.

Нацистський новий порядок.

По-перше економічне пограбування України: в Німеччину вивозили сировину для промисловості і продукти сільського господарства. Створювалися управлінські структури для економічного пограбування України.

По-друге нацисти створили в Україні 180 концтаборів, здійснювали масові розстріли населення.

Відомо 300 місць масових страт, в тому числі в Києві - Бабин яр.

Було знищено 250 населених пунктів разом із жителям. Всьго знищили 4 млн населення і 1.3 млн полонених.

По-третє До німеччини було вивезено на каторжні роботи 2.5 млн чоловік. На каторжні роботи в німеччину вивозили робочу силу у віці від 16 до 60 років. Їх називали отарбайтерами.

Голокост в Украї́ні — систематичне винищення євреїв на українських територіях, окупованих нацистською Німеччиною в 1941–1944 роках.

За період з 1941 до 1945 року на українських землях загинуло близько 3 000 000 мирних жителів, з яких близько 850 000 — 900 000 складали євреї, що проживали в Україні.

17. І Універсал Центральної Ради та його історичне значення. 1 Універсал було прийнято 10 червня 1917 року.

Заданням Центральної ради було добитися від тимчасового уряду автономії України, але тимчасовий уряд відмовився надати Україні автономію. У відповідь на це 2 військовий з’їзд прийняв 1 універсал. В ньому проголошувалася автономія України. Був створений уряд- генеральний секритеріат УЦР який очолив Винниченко 1 універсал сприяв згуртуванню населення навколо УЦР для організації суспільного життя на національній основі.

18. Політика радянського уряду в Україні в 1919-1920 рр. “Воєнний комунізм”.

У 2 половині 1919 року в Україні встановлюється Денікінський режим. Білогвардійські війська вступили в Київ, почались репресії, єврейські погроми, обмежили використання української мови. Денікінський режим викликає рух опору серед населення. В кінці 1919 року радянські більшовицькі війська розпочинають контрнаступ в Україні і на початку 1920 року очищають від білогвардійців всю Україну. У березні 1919 року на 3 з’їзді КПУ було взято курс на швидке встановлення економічної диктатури пролетаріату, т.зв. Воєнний комунізм. Він полягав у націоналізації всіх підприємств без відшкодування вартості їх власникам, підпорядкування економіки потребам воєнного часу, запровадження загальної трудової повинності, заборона свободи торгівлі і перехід до прямого товарообміну між містом і селом. Запровадження продрозкладки, запровадження державної хлібної монополії. Селянство чинило опір продовольчій диктатурі більшовиків, почалися виступи Отаманів по всій Україні, які були придушені більшовиками.

19. Культура України в 1941-1950 рр.

НА початку війни німецька окупаційна влада не перешкоджала розвитку української культури. :

• поновили роботу українські громадські організації

• запрацював театр у Львові

• розпочались заняття у вищих навчальних закладах

• почали друкуватись українські газети

Однак з кінця 1941 року почався військово-поліцейський терор:

• преса і радіо перейшли під контроль німецьких властей, закрили школи,

• почались масові розстріли інтелігенції

• почалось пограбування пам’яток історії та вивіз їх в німеччину

Після вигнання німецьких окупантів:

• на звільнених територіях в першу чергу почали відновлювати роботу семирічні та середні школи

• відновили роботу 113 вузів

• відновила роботу Київська академія наук

1945-50 роки:

- Серйозним гальмом у розвитку шкіл і вузів була ідеологізація навчально-виховного процесу.

У 1948-50х роках було виготовлено першу у Європі електронну цифрову обчислювальну машину.

В літературі і мистецтві посилилася діяльність цензури. Найжорсткішої цензури зазнали письменники: Довженко за кіноповість «Україна в вогні», Рильський за поему «мандрівка в молодість», Сосюра за вірш «любіть Україну», Данкевич.

20. “Косигінські реформи” та їхні наслідки для України.

Після звільнення 1964 р. М. Хрущова партійним керівником СРСР став Л. Брежнєв. Майже 20-літня його «ера» почалася за знайомим сценарієм: звинуваченнями попередників, заявами нового керівництва про глибоку відданість народу і рішучість негайно виправити становище, подолати кризові явища, підняти життєвий рівень населення, забезпечити динамічне просування країни шляхом комуністичного будівництва.

Хоч період 1965–1985 рр. загалом і дістав назву «застійного», перші його роки вирізняло намагання вдосконалити існуючий господарський комплекс. Пов’язуються ці спроби з ім’ям голови Ради Міністрів СРСР О. Косигіна, який відразу ж розгорнув реформи,  так звані Косигінські реформи, спрямовані на підсилення економічних стимулів у діяльності підприємств та організацій.

Нововведення в сільському господарстві розпочалися 1965 р. Новий порядок заготівель сільгосппродукції передбачав наперед встановлені тверді плани її закупівлі й надбавки за надпланову продукцію. Закупівельні ціни формувалися з урахуванням кліматичних умов та специфіки виробництва в окремих сільськогосподарських районах.

У промисловості з вересня того ж року децентралізовану систему управління (раднаргоспи) змінила випробувана – централізована: 40 союзних міністерств і відомств знову взяли під контроль 90% підприємств УРСР.

Оцінка діяльності підприємств мала здійснюватися за такими «капіталістичними» показниками як рентабельність та прибуток, тобто ставала напряму залежною від результатів праці. В Україні на нові методи планування та економічного стимулювання в 1966 р. перейшло 1,5% підприємств, а в 1970 р. – 85%.

Подальший розвиток подій, здавалося б, підтверджував доцільність обраного напрямку. Результати VІІІ п’ятирічки (1966–1970) стали найкращими за останні 35 років. Приріст промислової продукції в Україні склав 50%. При цьому 2/3 продукції вдалося одержати за рахунок підвищення результативності праці. Україна освоїла виробництво 440 зразків нової техніки й матеріалів. Було споруджено 250 великих підприємств. Валова продукція сільського господарства зросла за п’ятирічку на 16,6%.

Однак це був тимчасовий успіх. Країна продовжила йти традиційним для неї шляхом екстенсивного розвитку. Економіка залишилася ірраціональною і витратною. Акцент дедалі більше робився на безоглядній експлуатації сировинних запасів, зокрема нафти й газу, на досягненні щонайменшого успіху будь-якими методами. Хоч чисельність робітників швидко зростала, приріст промислової продукції неухильно падав. Реформа «пішла в пісок», після 1972 р. її фактично згорнули.