- •Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність України у 1917-1920 рр.
- •Проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991р. Історичне значення.
- •Прихід до влади м.С.Горбачова. Розгортання національно-визвольного руху в Україні.
- •Війна радянської Росії з унр. Проголошення незалежності унр грудень 1917- січень 1918 рр.
- •Політика “коренізації” (українізації), її наслідки. О.Я.Шумський, м.О.Скрипник.
- •Наростання кризових явищ в освіті, науці та культурі України в 70-80-х роках хх ст.
- •Пожвавлення літературно-мистецького життя в Україні в умовах десталінізації, “Шістдесятники”.
- •Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни 1939-1945 рр.
- •Державотворчі процеси: особливості розбудови законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні після здобуття незалежності в 90 –х роках хх ст.
- •Окупація України військами Німеччини та її союзників. Перші дні війни.
- •Варшавська угода. Радянсько-польська війна і Україна 1920р. Ризький мирний договір.
- •Початок Першої світової війни в Україні. Воєнні дії в 1914р.
- •Загострення екологічних проблем в Україні у 70-80 рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •Голодомори 1921-1923, 1932-1933..1947 рр. В Україні: причини, наслідки.
- •Основні принципи зовнішньої політики незалежної України.
- •Нацистський “Новий порядок” в Україні в 1941-1944рр. Голокост.
- •Політика радянського уряду в Україні в 1919-1920 рр. “Воєнний комунізм”.
- •Культура України в 1941-1950 рр.
- •Повсякденне життя українців у 1964-1985 рр. Етносоціальні процеси та рівень життя населення в період 1964-1985 рр.
- •Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті роки хх ст.
- •Особливості та наслідки сталінської індустріалізації в Україні. Підсумки і наслідки індустріалізації. Перші п’ятирічки.
- •Західноукраїнські землі на поч. Хх ст.: економічний, політичний, соціальний розвиток. Модернізація.
- •Особливості політичного життя в Західній Україні на початку XX століття
- •Діяльність політичних партій Західної України
- •Діяльність національних спортивно-фізкультурних організацій
- •Загострення кризи радянського ладу в 1985-1991 рр.: шлях від застою до занепаду.
-
Пожвавлення літературно-мистецького життя в Україні в умовах десталінізації, “Шістдесятники”.
Творча інтелігенція скористалась послабленням ідеологічного тиску після ХХ з’їзду КПРС (1956 р.) це призвело до так званої «відлиги» в літературі і пробі митців писати про те, що наболіло: М.Стельмах «Кров людська – не водиця», В.Сосюра «Третя рота», О.Довженко «Поема про море». В цей період література виступила проти тотальної русифікації. Через газети і журнали пропагували українську мову. На хвилі боротьби зі сталінізмом в Україні формується покоління так званих «шістедисятників». У політиці 1960—1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радянського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти). Одним з перших осередків шістедисятників став клуб «Сучасник» в Києві. Рух шістедисятників мав виражене національне спрямування. Першими речниками шістдесятників в Україні були Ліна Костенко й автор гостропубліцистичних поезій, спрямованих проти русифікації й національного поневолення України, Василь Симоненко. З появою шістдесятників гостро постала проблема «батьків і дітей» у літературі. Молода генерація закидала «літературним батькам» відповідальність за сталінські злочини, пристосуванство до деспотичного режиму. Зі свого боку, дехто зі старших письменників (Павло Тичина, Платон Воронько) вороже поставився до експерименту й новаторства шістдесятників.
-
Рух Опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни 1939-1945 рр.
Окупаційний режим викликав стихійний опір населення, який був представлений двома абсолютно різними за ідеологічними забарвленнями течіями: радянським партизанським рухом і підпільним національним рухом, керованим переважно ОУН.
Радянське підпілля
В процесі відступу червоної армії на окупованій німцями території залишались окремі групи оточенців, які переходили до партизанських дій. Партійними органами та НКВС, армійською розвідкою утворювались підпільні і диверсійні групи партизан.
Однак через низький рівень підготовки і слабка матеріальна база призвели до розгрому радянського партизанського руху і підпілля .За данними розвідки з 3500 залишених з початку війни партизанських загонів, лише 22 залишились на червень 1942 року, а з 685 підпільних організацій- лише 223.
Тому радянське командування розгортає ряд заходів для організації та координації партизанської боротьби.
Було утворено Український штаб партизанського руху - ОУНівське підпілля.
Влітку діючи як союзник німців, ОУН спробувала встановити контроль над територією України.. Вони проголосили у 1991 р. Акт відновлення Української держави, це викликало негативну реакцію німців. Німецька влада починає терор проти ОУНівців. С.Бандеру ув’язнено і відправлено в концтабір. Бандерівці переходять в опозицію до колишніх союзників і розпочинають боротьбу проти них. Протягом 1942 року виникають партизанські загони, на базі яких створюється Українська повстанська армія (УПА) на чолі з Р.Шухевичем.