4. Війна радянської Росії з унр. Проголошення незалежності унр грудень 1917- січень 1918 рр.

3 грудня 1917 Росія відправила Центральній раді ультиматум в якому міст илися такі вимоги:

- відмовитись від дезорганізації загального фронту

- не пропускати через україну козачі формування з фронту на дон

- пропустити більшовицькі війська на дон

- припинити роззброєння та висилу з україни більшовицьких військових частин.

4 грудня 1917 у Києві розпочав роботу всеукраїнський з’їзд рад, на якому більшовики планували взяти владу вільним шляхом. Але делегати зїзду ухвалили резолюцію про підтримку УЦР. Після цього більшовики залишили з’їзд та перебрались в Харків- форпост більшовизму в Україні.

Саме у Харкові відбувся альтернативний з’їзд який проголосив утворення радянської УНР. Одразу після цього почалася «війна декретів» Радянські війська стрімко наступали на Київ. Бажаючи полегшити наступ київські більшовики почали збройне повстання на заводі «Арсенал» і хоча через 5 днів жорстокої боротьби заколот було придушено, УЦР втратила контроль над ситуацією.

Нерішучість та непослідовність Центральної ради призвели до того, що у вирішальний момент у битві під Крутами УЦР могла розраховувати лише на 420 багнетів студентів, гімназистів і юнаків.

9 січня, коли радянські війська були на підступах до Києва, УЦР проголосила 4 універсал, за яким Україна здобувала незалежність.

Нажаль цей документ було прийнято занадто пізно і 21 січня радянські війська підійшли до Києва.

5. Політика “коренізації” (українізації), її наслідки. О.Я.Шумський, м.О.Скрипник.

Українізація- один із видів коренізації, спрямованої на те, щоб надщати народам, об’єднаним в СРСР реальну можливість розвивати свою національну культуру і мову.

Існувало 4 причини проведення коренізації:

• щоб створити у світового співтовариства враження гармонійного і вільного розвитку радянських республік

• щоб знайти спільну мову із селянством

• щоб зняти наростаюче протиріччя між народними масами та партійним керівництвом

• щоб поставити під контроль більшовицького керівництва національне відродження.

Коренізація передбачала:

• виховування кадрів із представників корінної національності

• впровадження в роботу партійного апарату рідної для населення мови

• розширення мережі шкіл та інших навчальних закладів із навчанням рідною мовою

• розвиток національної культури

Була утворена комісія з українізації, до якої увійшли Шумський та Скрипник (наркоми освіти в різні роки)

На початку 30 років, коли стало зрозуміло, що ця політика сприяє зростанню національної самовідомості, її починають згортати. Цей процес супроводжується проти тих, хто дуже активно впроваджував її у життя.

6. Наростання кризових явищ в освіті, науці та культурі України в 70-80-х роках хх ст.

70-80 ті роки - це був період русифікації як елементу створення єдиного радянського народу. Відмінності між культурами різних народностей РСРС стирались. Це був період посилення ідеологічного тиску і тотального контролю за всіма сферами культури. Формувались опозиційні напрямки в культурі так звані «шестидесятники» і репресії проти них. Освіта: розвивалась мережа середніх і вищих навчальних закладів, але радянська освіта не відповідала світовим стандартам, навчальний процес політизується – в школах введено обов’язкову військову підготовку. Наука: основним центром досліджень в Україні була Академія наук УРСР, наука розвивалась повільно, виняток становили науково-технічні розробки військового спрямування. Література: О.Гончар «Тронка», «Собор», П.Загребельний «Диво», М.Стельмах «Правда і кривда». Мистецтво: в цей період з»являється українське кіно, виходять фільми «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною ознакою». Видатні укр.. актори – Н.Ужвій, А.Роговцева. Художники – К.Білокур, І.Гончар. Освіта, наука і мистецтво розвивались під впливом радянської ідеології.