Висновок
Отже, "українське питання" в період Першої світової війни виникло не раптово, коріння його сягає часів козацької держави, національного відродження та культурного піднесення другої половини XIX ст. Розв'язання Першої світової війни оголило всі суперечності у Центральній та Східній Європі, загострило проблему національного відродження народів Російської та Австро-Угорської імперій, до складу яких входили землі України. З виходом України на міжнародну арену в 1917—1918 рр. "українська проблема" постала з новою силою. Становище України ускладнювалось низкою чинників, які призводили до розбіжностей як у поглядах політичних кіл інших держав на "українське питання", так і несприятливим міжнародним становищем, у якому вона на той час перебувала. Розв'язання "української проблеми" тоді полягало у виконанні таких передумов:
визнання за українцями права на самовизначення, аж до відокремлення та відродження власної державності;
визнання України як держави, як суб'єкта міжнародних відносин де-юре;
встановлення кордонів на основі етнографічного принципу;
надання уряду України матеріально-технічної та фінансо- во-економічної допомоги у боротьбі зі зовнішніми ворогами.
Вийшовши на міжнародну арену, Україна в 1917—1918 рр. посідала помітне місце в зовнішньополітичних планах держав Антанти, більш прихильної британській стратегії та менш лояльній і невизначеній політиці Франції та СІІІА, які обмежувались деклараціями загального характеру.
Зацікавлення Україною з боку Антанти та розробка і обговорення заходів, спрямованих на налагодження стосунків з нею, свідчать про існування "українського питання", суть якого полягала у розв'язанні національно-політичних, територіальних, адміністративних проблем української державності. Право існування української нації, політики західних держав розглядають крізь призму розв'язання російської проблеми, яка полягала у налагодженні не лише адміністративно-територіальних, а й військово-політичних питань. Адже розпад Російської імперії, прихід до влади низки урядів, особливо активні дії більшовиків, змушували керівництво держав Антанти шукати виходу із цієї ситуації, оскільки некерованість цих процесів могла призвести до глобальних катаклізмів на континенті. Тому й "українське питання", як і інші дотичні до нього проблеми, Англія, Франція і США розглядали з позиції розв'язання питання загальної європейської стабілізації.
Переслідуючи власні геополітичні цілі у Першій світовій війні, уряди Великої Британії та США прагнули використати національні прагнення звільнених народів, розглядаючи їх не як остаточну мету, а як інструмент задоволення власних потреб.
Список використаної літератури
Американська, демократія та пезалежність України. — Л.: Слово, 1992.
Борщак І. Карпатська Україна в міжнародній грі. — Л., 1938.
Бюканен Д. Мемуары дипломата. —: М.: Междунар. отношения, 1991.
Валь Є. фон. Значение и роль Украины в вопросе освобождения России от большевиков. — Таллин, 1937.
Кононенко К. Україна і Росія: соціально-економічні підстави української національної ідеї 1917—1960. — Мюнхен: Український Вільний Університет, 1965.
Копиленко О. "Сто днів" Центральної Ради. — К., 1992.