- •2. Державний лад країн з азійським способом виробництва
- •3. Виникнення і розвиток держави у Стародавньому Єгипті
- •4.Виникнення та розвиток держави і права у Стародавньому Вавилоні.
- •5. Суспільний і державний лад Вавилону
- •6. Зобов’язальне право за законами Хаммурапі
- •7 Утворення і розвиток держави і права у Стародавній Індії
- •8. Суспільний і державний лад Стародавньої Індії.
- •9. Джерела та основні риси права Стародавньої Індії
- •10.Виникнення і розвиток держави і права у Стародавньому Китаї.
- •11.Реформи Шан-Яна у Стародавньому Китаї.
- •15.Загальна характеристика права в Афінах.
- •16. Суспільний і державний лад Спарти. Реформи Лікурга.
- •17. Виникнення та періодизація держави і права у Стародавньому Римі.
- •18.Суспільний і державний лад Стародавнього Риму в період республіки.
- •1. Суспільний лад
- •19. Суспільний і державний лад Стародавнього Риму в період імперії.
- •20. Джерела римського права
- •21.Кодифікація римського права, римське право в класичний період
- •22.Загальна характеристика держави феодального типу
- •23.Загальна характеристика права феодального типу.
- •24.Види феодального права.
- •27.Виникнення і розвиток франкської держави.
- •28.Суспільний і державний лад франків.
- •29. Характеристика «Салічної правди» як джерела права франків.
- •31. Джерела права феодальної Франції
- •32. Утворення і розвиток держави та права Англії.
- •35. Особливості станово-представницької та абсолютної монархії в Німеччині
- •37.Папська революція та її вплив на розвиток держави і права феодальної Європи.
- •38.Виникнення і розвиток Арабського Халіфату.
- •39.Суспільний і державний лад Арабського Халіфату.
- •40.Джерела, основні риси і система мусульманського права.
- •41.Утворення і розвиток московської централізованої держави (хіv–хvii ст.).
- •42.Особливості станово-представницької монархії у Московії.
- •43. Загальна характеристика феодального права у Московії.
- •48. Формування і розвиток англійського буржуазного права
- •49. Habeas Corpus Act 1679
- •51. Війна за незалежність американського народу. Причини і наслідки.
- •52. Декларація незалежності сша
- •54. Громадянська війна Півдня і Півночі в сша. Скасування рабства.
- •55. Загальна характеристика Конституції сша.
- •56. Принципи Конституції сша.
- •58. Правова система сша наприкінці XVIII – початку хх ст.
- •59. Передумови, особливості та основні етапи революції у Франції кінця хvііі ст.
- •60. «Декларація прав людини і громадянина» 1789 р.
- •61. Суть державно-правових змін у період Французької буржуазної революції кінця хvііі ст.
- •1. 1789-1792 (Період конституційної монархії):
- •2. 1792-1793 – І республіка (жирондистський етап)
- •3. 1793 – 1794 – Якобінська Диктатура.
- •4. 1794 – 1799 (Період правління Директорії – Термідоріанці.)
- •65. Етапи формування імперії в Німеччині у XIX ст.
- •66.Конституція Німеччини 1871 р.
- •67.Джерела та основні риси права Німеччини Нового періоду
- •68.Реформи Мейдзи в Японії.
- •69.Конституція Японії 1889 р
- •70. Особливості формування японського права
- •71. Розвиток державного ладу Китаю у Новітній період
- •72)Особливості державно-політичних реформ у китаї
- •73. Буржуазна революція в Росії 1917р та виникнення республіки
- •74.Суспільний та державний лад срср за Конституцією 1936 р.
- •75. Головні причини та наслідки розпаду срср.
- •82. Основні права і свободи громадян за конституційним правом сша.
- •83. Принцип розподілу влади за Конституцією сша. Взаємовідносини президента і Конгресу сша після Другої світової війни.
- •84. Основні напрями державно-правового розвитку сша наприкінці хх - початку ххі ст. (на русском)
- •85.Історичні умови виникнення і розвитку держав-анклавів.
- •86.Історичні умови розвитку держави Ізраїль у хх столітті
- •87. Зміни у суспільному і державному ладі Англії у Новітній період. (русский)
- •88. «Конституція» Британської імперії 1931 р.
- •89. Розвиток трудового та соціального законодавства в Великобританії у 20 ст.
- •90. Основні напрями державно-правового розвитку Англії наприкінці хх- початку ххі століття.
- •91. Характеристика Конституції Франції 1946 р.
- •92. Державний механізм влади та конституційний устрій п`ятої республіки.
- •93.Французька правова система у другій половині XX ст.
- •95.Особливості розвитку північноєвропейських країн у Новітній період.
- •96. Державний лад Швеції у Новітній період.
- •97. Державний лад Данії у Новітній період.
- •98. Державний лад Норвегії у Новітній період.
- •99. Формування та розвиток північноєвропейського права.
- •100. Основні етапи утворення Європейського Союзу.
98. Державний лад Норвегії у Новітній період.
Норве́гія, Королі́вство Норве́гія — держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова. Межує зі Швецією, Фінляндією та Російською Федерацією.Норвегія — найпівнічніша країна Європи. Слово «Норвегія» в перекладі означає «шлях на північ»
Норвегія є конституційною монархією з парламентською демократією, релігія - лютеранська.
Державний устрій
Норвегія — унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні діє конституція 1814 року з кількома пізнішими поправками і доповненнями. Король є главою держави і виконавчої влади. У 1991 році королем Норвегії став Гаральд V. Вищий законодавчий орган країни — двопалатний парламент — Стортінг.
Членство в міжнародних організаціях — СОТ, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ООН, РЄ.
Парламент
Вища законодавча влада в країні належить парламенту — Стортингу, який складається з 169 депутатів.Стортінг обирається раз на чотири роки шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційної виборчою системою. Голова Стортингу — прем'єр-міністр, котрим стає лідер партії, яка перемогла на виборах. З 2005 року пост прем'єр-міністра займає Єнс Столтенберг. Парламент ділиться на дві палати — верхню та нижню, лагтинг и одельстинг, але на практиці цей поділ став чистою формальністю та був скасований 20 лютого 2007 року, щоб припинити дію з наступного складу Стортингу після виборів 2009 року.
Представництво у парламенті
На останніх виборах, в 2009 році, місця в парламенті розподілились таким чином:
Норвезька робітнича партія (норв. Det norske Arbeiderpartiet) (A) — 64 місця
Партія прогресу (норв. Fremskrittspartiet) (FrP) — 41 місце
Консервативна партія (норв. Høyre) (H) — 30 місць
Соціалістична ліва партія (норв. норв. Sosialistisk Venstrepartiet) (SV) — 11 місць
Християнсько-демократична партія (норв. Kristelig Folkepartiet) (KrF) — 10 місць
Партія Центру (норв. Senterpartiet) (Sp) — 11 місць
Ліберальна партія (норв. Venstre) (V) — 2 місця
В адміністративному відношенні Норвегія поділена на 19 провінцій ( фюльке). Крім провінцій, у складі Норвегії є залежні території: острів Буве, Ян-Маєн, Шпіцберген.
99. Формування та розвиток північноєвропейського права.
Об'єднання правових систем скандинавських країн в одну групу (підтип) обумовлено спільністю їх генези і сучасного розвитку. Регіонами поширення північноєвропейського права є Швеція, Норвегія, Данія, Фінляндія, Ісландія. Географічне вони близькі до країн романо-германського типу правової системи. Проте, на відміну від нього, ця група правових систем не зазнала глибокого впливу римського права. Вона зазнала його лише частково — так само, як і впливу торгових звичаїв міст-держав німецького узбережжя Балтики за часів середньовіччя. Вплив римського права на скандинавські країни був опосередкованим — через континентальне право. У дусі цього права нормативно-правовий акт (закон) визнано головним джерелом права. Водночас з цим істотну увагу приділено судовій практиці, поширеній у країнах загального права, і визнано роль судового прецеденту. Інші властивості загального права (правило прецеденту, техніка судових доказів, пріоритет процесуального права над матеріальним правом і т.ін.) не знайшли підґрунтя для свого зростання. Автономність і самобутність скандинавської групи правових систем потребує їх розгляду за межами як загального права, так і континентального типу права.
Основи єдності в нормах скандинавських країн були закладені ще у XII ст. Мірилом регулювання суспільних відносин стали норми давньогерманського права. Тісні політичні, економічні і культурні зв'язки північноєвропейських країн справили істотний вплив на формування єдиного скандинавського права. У середні століття три королівства — Данія, Норвегія і Швеція — створили єдиний союз, закріплений Кальмарською унією (1397 p.), який проіснував до 1523 p. І в подальшому зв'язки цих держав не переривалися, що сприяло виробленню спільних рис їх правових систем.
Основними джерелами (формами) права скандинавських країн є такі.
1. Закони. Поділяються на конституційні і звичайні.
2. Підзаконні акти, прийняті урядом у порядку делегованого законодавства (у Швеції їх кількість перевищує кількість законів, прийнятих парламентом-риксдагом).
3. Підзаконні акти міністерств і відомств.
4. Правовий звичай, Визнається допоміжним юридичним джерелом права. Здебільшого застосовується у сфері торгового і морського права. Посилання на звичай включаються у тексти відповідних договорів.
5. Судовий прецедент. Є важливим і не завжди тільки допоміжним джерелом права. Його роль є особливо значною в Данії і Норвегії, менше — у Швеції.
6. Принципи права. Використовуються як джерело права при розгляді конкретної справи. Так, в Ісландії суддя при винесенні рішення у справі керується власною правосвідомістю, принципом справедливості.