67.Джерела та основні риси права Німеччини Нового періоду

На початку 19 ст. в умовах політичної роздробленості на тер-ії Німеччини не існувало єдиної системи права. Своє право мали не тільки окремі держави, але навіть землі, провінції, міста і села. Це право було роз*єднаним, суперечливим, феодальним у своїй основі. Різними були і джерела права. Кодифікованих актів не існувало, а там, де робились спроби систематизації ( Баварія, Саксонія),то акти,що приймались, відзначались низьким рівнем та, захищаючи феодальні відносини, не відповідали потребам часу.

Розвиток Німеччини в напрямку до створення єдиної держави і утвердження капіталістичних відносин у суспільстві стали провідними чинниками становлення єдиної правової системи. Так, у 1848 р. набрав чинності єдиний вексельний статут, який значно спрощував торговельні та грошові операції, а у 1861 р. – загальний німецький Торговий кодекс, де набули втілення деякі буржуазні вимоги щодо регулювання торгівлі.

1896 р. був розглянутий і затверджений Рейхстагом та називався Німецьке цивільне уложення. Проте чинності Цивільне уложення набрало лише з 1 січня 1900р. складалось з 5 книг. Уложення,загалом,відповідало новим умовам розвитку країни, давало широку правову можливість захисту інститутів приватної власності, укладання угод,розпорядження майном. Багато уваги приділено сервітутному,сімейному та спадковому праву.

Кримінальне законодавство до об*єднання Німеччини теж в кожній державі було своє. Та вже в І половині 19 ст. за зразком Кримінального кодексу Франції були розроблені та прийняті Кримінальні кодекси Баварії, Саксонії, Пруссії. У 1869 р. з*явилось Кримінальне уложення Північнонімецького союзу, котре у 1871 р. після незначних змін перетворилось на загально німецьке Кримінальне уложення. Його характерними рисами були наявність широких, нечітко сформульованих складів злочинів і посилення репресії за політичні злочини.

Уложення 1871 р. складалось з 3 частин. До особливо небезпечних злочинів відносили зраду, повстання,заклики до непокори владі і законам, замах на імператора. За державні злочини передбачались жорстокі покарання – страта, тюремні ув*язнення, каторжні роботи.

68.Реформи Мейдзи в Японії.

Перемога революції Мейдзі відкрила шлях до буржуазних соціально-економічних перетворень, які втілились у 70-80 р. 19 ст. Їхня суть полягала в такому:

• адміністративна реформа( 1871): ліквідовувала князівства, а натомість запроваджено префектури; на пости губернаторів щамість усунутих дайме було призначено урядом чиновників, але колишнім князям надані великі спадкові пенсії; кількість станів було зменшено до трьох: титулована аристократія, дворянство і простий народ;

• аграрна реформа: законодавчо закріплювала приватну власність на землю за тими, кому вона фактично належала на момент реформи; було скасовано всі феодальні податки та повинності і запроваджено єдиний щорічний податок у розмірі 3 % від вартості землі, що стягувався центральним урядом у грошовій формі%

• військова реформа(1871):вводилася загальна військова повинність, розпускались самурайські загони;

• судова реформа: відокремлено суд від адміністрації, створено єжину судову систему – Верховний суд і суди префектур;

• реформа правоохоронних органів: створювалась загальнодержавна поліція і орган,який мав здійснювати нагляд за поліцією та судами – прокуратура;

• реформа системи освіти: початкова школа перебудовувалась за європейським зразком, відкривалися спеціалізовані школи і університети;

• фінансово - грошова реформа: були ліквідовані всі види грошових одиниць,які до того перебували в обігу, та запроваджувалась єдина грошова одиниця -ієна; в 1872 р. засновано державний банк.

• Буржуазні реформи 1868- 1873 р., проведені імператорським урядом, через слабкість тогочасної буржуазії, що не змогла захопити владу та поділила її з феодальною знаттю, були половинчастими, мали обмежений характер. Однак вони справили значний вплив на економічний розвиток країни, сприяли її централізації та створювали умови для успішного розвитку капіталістичних відносин.