65. Етапи формування імперії в Німеччині у XIX ст.

• серед німецьких держав, які претендують на гегемонію (провідна роль якоїсь держави, міста у відносинах з іншими) поступово переходить до Пруссії. Пояснювалось це таким: Пруссія – найбільш економічно розвинена; мала більше шансів для виконання ролі національного лідера – була переважно німецькою як за територією,так і за населенням; мала вже сильну постійну армію; був енергійний лідер в особі міністра – президента та міністра закордонних справ О. фон Бісмарка, котрий, виражаючи давні національні мрії, енергійно готувався з роздробленої Німеччини «залізом і кров*ю» створити нову єдину імперію;

• Пруссія розпочинає загарбницькі війни, метою яких було створення сильної німецької держави. 1864р. – війна проти Данії - >відібрані Шлезвіг і Гольштейн; 1866 р. – розгромлена Австрія,що за Празьким договором назавжди виходить з Німецького союзу і відмовляється від претензій на лідерство у Німеччині. Після цих перемог під прусською гегемонією з частини німецьких держав було утворено Північнонімецький союз,що об*єднав 22 держави;

• справу об*єднання Німеччини не можна було вважати завереною без приєднання південних держав. Зроблено це в результаті франко- прусської війни, коли до Північнонімецького союзу приєднали Баварію, Вюртемберг, Баден, Пфальц і Гессен;

• 18 січня 1871р. на території переможеної Франції у Версальському палаці урочисто проголошено створення Німецької імперії. Прусський король став імператором Німеччини – Вільгельмом І.

66.Конституція Німеччини 1871 р.

• 16 квітня 1871 р. Установчий рейхстаг схвалив Конституцію Німецької імперії. Згідно з Конституцією, Німеччина за формою правління проголошувалась конституційною монархією, а за формою державного ладу – федерацією. До її складу належало 22 монархії та 3 вільних міста,що зберегли свої конституції, парламенти, уряди,але їх автономія була дуже обмеженою.

• Главою імперії був німецький імператор(кайзер) – король Пруссії. Йому належало право скликати і закривати Рейхстаг і Союзну раду, призначати і усувати посадовців, був головнокомандувачем військ.

• За обсягом прав друге місце після імператора посідала Союзна рада(Бундесрат), наділена законодавчими і адміністративними правами. Вона складалась з 58 представників союзних держав, призначених їх урядами. Бундесрат мав право проголошувати перед імператором питання розпуску Рейхстагу.

• Рейхстаг обирався спочатку на 3, а потім на 5 років. Збирався щорічно. Члени Рейхстагу були представниками всього народу та не були зв*язані ніякими дорученнями і інструкціями,ніякої платні не отримували.

• Важливу роль Конституція відводила єдиному імперському міністрові – канцлеру. Його призначав імператор, відповідав канцлер лише перед ним, мав великі повноваження (головував у Бундесраті, керував постійними комітетами, підписував закони після імператора).

• Окремий розділ Конституції був присвячений імперській армії. У ньому закріплювалась норма про те, що кожен німець віком від 20 до 28 років протягом 7 років повинен був служити у армії. Армія утримувалась коштом усіх держав і постійно підпорядковувалась імператорові.

• Конституція забезпечувала панування в Німецькій імперії Пруссії.

• Попри не зовсім демократичний характер Конституцій 1871 р., вона все ж таки започаткувала існування Німеччини як великої держави. Федеральний лад, двопалатний парламент, великі повноваження федерального центру – це ті засади,на яких і сьогодні ґрунтується німецька держава.