2. 1792-1793 – І республіка (жирондистський етап)

Жирондисти не приймали конституційних документів. Їхня політика була більш ліберальною, ніж політика якобінців. Втім, вони не змогли втриматись при владі. Як наслідок, якобінці встановлюють диктатуру.

3. 1793 – 1794 – Якобінська Диктатура.

Політика якобінців – «політика самогубства». Приймали масу актів соціального призначення, проте реалізовані ці акти фактично не були.

24 липня 1793р. – Якобінська Конституція схвалена на плебісциті. В дію, щоправда, так і не вступила. Недоліком Конституції вважається відсутність розподілу влади. Була дуже демократичною. Вміщала Декларацію прав людини і громадянина. Детальніше (рус): Новая Конституция учреждала республиканский строй. Высшая законодательная власть принадлежала Законодательному собранию, избираемому всеми гражданами мужского пола, достигшими 21 года. Важнейшие законопроекты подлежали утверждению народом на первичных собраниях избирателей. Высшая исполнительная власть предоставлялась Исполнительному совету из 24 человек; половина членов этого Совета ежегодно подлежала обновлению. Целью общества провозглашалось «всеобщее счастье». Однако в условиях ожесточенной политической борьбы якобинцы не решились провести Конституцию в жизнь и продолжали править страной на основе собственной диктатуры.

Крім того, якобінці прийняли наступні документи: Декрети «Про знищення залишків феодального режиму»,

«Про заснування комітету громадської безпеки», «Про заснування комітету громадського порятунку» (Цей комітет, по суті, зосередив в свої руках всю повноту влади. В комітеті домінували особистості Дантона і Робесп'єра.) «Про заснування кримінального трибуналу» (Кримінальний трибунал стає інструментом масових репресій. Судочинство в трибуналі проводилось за спрощеною процедурою.) 4 грудня 1793р. – декрет «Про революційний порядок управління». За цим декретом у департаменти посилались комісари з Конвенту, які мали дуже широкі повноваження. 10 червня 1794р. – за ініціативою Робесп’єра прийнято декрет «Про ворогів народу». Встановлено спрощену процедуру суду, відмінено право на захисника, при вирішення справи судді керувались лише совістю, а не законами. 1794р, місяць Вантоз (лютий та березень).- Вантозські декрети: заборона спекуляції товарами першої необхідності, тверді ціни на товари харчування, конфіскація майна у засуджених, подальше поглиблення терору.

4. 1794 – 1799 (Період правління Директорії – Термідоріанці.)

Політика Директорії – політика качелей.

22 серпня 1795 року – прийнято Конституцію Термідоріанців. Стала найбільшою за обсягом (377 статей). Починалася Декларацією прав і обов’язків людини і громадянина. Детальніше (рус):

Законодательным органом провозглашался Законодательный корпус, который включал Совет пятисот(нижнюю палату) и Совет старейшин (верхнюю палату), из 250 членов: первый утверждал законы, второй предлагал их. Исполнительная власть поручалась Директории, состоявшей из пяти членов; вакансия, ежегодно открывавшаяся вследствие выхода одного из членов (по жребию), замещалась советом старейшин, из числа 10 кандидатов, представленных советом пятьсот.

62. Еволюція державного ладу у Франції з кінця ХVІІІ до кінця ХІХ ст.

• І республіка – існувала 7 років (до 1799р)

• Консулат - 1799 – 1804 р. (влада належить 3-м консулам, головним з яких був Наполеон)

• І Імперія – 1804 – 1814рр. (імператор – Наполеон Бонапарт)

• Реставрація монархії – 1814 – 1830рр. (з 1814 по 1824 – править Людовік 18, а з 1824 по 1830рр. править Карл 10. Обидва вони були представниками династії Бурбонів, проводили консервативну політику.) Цей період завершується Липневою Революцією, в результаті якої до влади приходить представник Орлеанської династії - король Луї Філіп.

Липнева Монархія – 1830 – 1848рр. (Цей період завершується Революцією 1848-го року, усуненням Луї Філіпа від влади і встановленням ІІ республіки)

• ІІ республіка – 1848 – 1852рр. (Президентом ІІ республіки стає Луї Бонапарт – племінник Наполеона. Цей період завершується встановленням ІІ Імперії. Луї Бонапарт проголошує себе імператором).

• ІІ імперія – 1852 – 1870 рр. (Луї Бонапарт, він же - Наполеон Третій стає фактично самодержавним монархом. Втім, збережено економічний лібералізм, а тому цей період інколи називають періодом «ліберальної монархії». Період завершується у 1870 році, коли в ході Франко-прусської війни Наполеон ІІІ потрапляє в німецький полон. Після усунення від влади Наполеона ІІІ встановлюється влада революційного уряду Парижу – Паризької комуни. Паризька комуна пробула при владі 72 дні. На чолі Паризької комуни стояла коаліція анархістів та соціалістів. Після повалення Паризької комуни проголошено ІІІ республіку.)

• ІІІ республіка – 1870 – 1940 рр. ( Період ІІІ республіки завершується встановленням колабораціоністського режиму Віші)

62. Державний лад періоду Третьої республіки у Франції.

У лютому 1875 року за Національні збори прийняли два конституційних акти: 24 лютого—Закон про організацію Сенату і 25 лютого — Конституційний закон про організацію державної влади. Через деякий час, 16 липня 1875 року, був прийнятий ще один конституційний акт — Закон про організацію державної влади. Усі разом ці три закони і склали Конституцію Третьої республіки, що і визначило її своєрідність.

Державний лад Третьої республіки за Конституційними законами 1875 року базувався на принципі розподілу влади.

Законодавча влада належала парламенту, що складається з палати депутатів і сенату. Разом 2 палати становили Національні збори, які обирали президента. Виборче право надзв. обмежено-так з 40 млн голосували тільки 12 млн.

Права Сенату:

Без його схвалення не приймався ні один закон

Обговорення та затвердження державного бюджету

Міг добитися відставки кабінету міністрів

З його згоди президент міг розпустити палату депутатів, але сам сенат не міг бути розпущений ніким

За згодою ради міністрів президент міг перетворювати сенат на верховний суд для розгляду злочинів проти безпеки держави.

Виконавча влада належить президенту:

Право помилування

Не відповідальний перед палатами, крім випадку державної зради

Не міг критикуватись пресою

Глава збройних сил

Призначення чиновників

Внесення та затвердження законопроектів

Не згадували Конституційні закони 1875 року і про третю гілку влади — судову. Між іншим судова система Франції за часів Третьої республіки не зазнала суттєвих змін. Новим було лише скасування в 1883 році довічного призначення суддів. Зберігалася сувора ієрархічність відомства юстиції, призначення магістратів, їх фактична залежність від уряду.

Зберігалася в Третій республіці Державна рада, засновником якої був ще Наполеон І. Цей орган складався з представників вищої бюрократії, які призначалися декретом президента. Державна рада була консультантом уряду в питаннях управління.ІІІ республіка була ліберальною, її називають «Золотим віком французького парламентаризму». Виконавча влада була повністю залежною від Національних Зборів. Як наслідок, уряд змінювався в період ІІІ республіки 48 разів.

62. Джерела права, кодифікація французького законодавства у період Першої імперії.

Проводимая кодификация сыграла огромную роль в развитии всей правовой системы Франции на долгий период.

Основные принципы Гражданского кодекса Наполеона:

- принцип абсолютного права частной собственности.

- принцип формальной равной правоспособности граждан

- принцип свободы договора

- свобода предпринимательской деятельности

- право свободной передачи собственности

- полная секуляризация брачно-семейных отношений (секуляризация – это отделения от церкви)

- отказ от феодальных повинностей

В дополнение к Гражданскому кодексу в 1807 г. издается Торговый кодекс. Основным субъектом французского торгового права являлся коммерсант, обязанный вести отчетность ежедневно. Нормы Торгового кодекса регулировали отношения морской и международной торговли. Детальнее:

Торговый кодекс во многих отношениях был составлен менее удачно, чем ГК. Он в большей степени опирался на нормы дореволюционного права, в частности на знаменитые ордонансы Кольбера "О торговле" ('1673 г.) и "О мореплавании" (1681 г.).

Уголовный кодекс Наполеона 1810 г. был составлен из двух книг, содержащих основные понятия и принципы уголовного права, и двух книг, конкретно рассматривающих отдельные преступные деяния и меры наказания к ним. Преступления разделялись на тяжкие, каравшиеся физическими и моральными мучениями; проступки, за которыми следовали исправительные меры, а затем — полицейское наказание.

Уголовно-процессуальным кодексом 1810 г. Бонапарт вводит смешанный процесс судопроизводства. Судебное заседание протекало на принципах гласности, устности и состязательности. Судья мог оказывать давление на принимающих решение присяжных. Вводилась фигура прокурора, имевшего функции обвинителя. Со временем многие нормы Уголовно-процессуального кодекса 1810 г. были отменены как негуманные. Среди них гражданская казнь, клеймение и отсечение руки.

ДЖЕРЕЛА КОДИФІКАЦІЙ:

В целом, при разработке кодексов Наполеона использовались пять источников.

-Классическое римское право: Кодекс Юстиниана.

-Французское обычное право

-Труды известных французских юристов. (Дюмелен, Кокий, Ф. Буржон, Ж. Потье, К. Оливье и другие.)

-«Промежуточное право» революционного периода (1789—1799 годов), основанное на общественных идеалах Просвещения, как его понимали Дидро, Вольтер и Руссо-Правовое наследие великих французских просветителей. Кодексы Наполеона испытали значительное влияние теории естественного права, основанной на рационалистических началах.