60. «Декларація прав людини і громадянина» 1789 р.

Декларація прав людини і громадянина— історичний документ, прийнятий постановою Французьких Національних зборів 26 серпня 1789 року, визначна документальна пам'ятка Великої французької революції. Перший юридичний документ, що виражає рівність прав людей. В основу ідей Декларації покладена концепція природного права. Природними правами людини і громадянина оголошувалися свобода особистості, свобода слова, свобода переконань, право на опір гнобленню та ін.

Основні ідеї (за лекціями):

- проголошення принципу народного суверенітету (ст. 3)

- проголошення політичних та інших свобод (ст. 4)

- принцип законності (ст. 5)

- презумпція невиновності (ст.9)

- безпека громадян (ст. 7, 8)

- свобода слова (ст. 10-11)

- священність та недоторканість приватної власності. (ст. 17)

Значення сьогодні:

Відповідно до преамбули чинної Конституції П'ятої французької республіки від 4 жовтня 1958 р., принципи, викладені у Декларації, мають конституційну силу. Багато законів та інших нормативних актів були відмінені, оскільки на думку Коституційної ради Франції або Державної ради, вони не узгоджувались із принципами Декларації.

Декларація мала великий загальносвітовий вплив на утвердження ліберальної демократії.

61. Суть державно-правових змін у період Французької буржуазної революції кінця хvііі ст.

Французька буржуазна революція охоплює декілька етапів, кожен з яких характеризується своїми особливостями.

1. 1789-1792 (Період конституційної монархії):

26 серпня 1789 року національними зборами прийнято Декларацію прав людини і громадянина – перший історичний документ, що виражає рівність прав людей. Основні ідеї Декларації:

- проголошення принципу народного суверенітету (ст. 3)

- проголошення політичних та інших свобод (ст. 4)

- принцип законності (ст. 5)

- презумпція невиновності (ст.9)

- безпека громадян (ст. 7, 8)

- свобода слова (ст. 10-11)

- священність та недоторканість приватної власності. (ст. 17)

4 серпня 1789 – Декрет про скасування феодальних порядків. Скасовано кріпосні повинності селян, передбачалось право викупу повинностей. 24 грудня 1789 – Декрет про націоналізацію земель (націоналізовано землі і майно духівницітва) В грудні 1789 введено новий адміністративний поділ: утворено дестрикти, департаменти, кантони, комуни. 22 грудня 1789 – прийнято Декрет, який встановлював поділ усіх громадян на активних і пасивних. Активні громадяни отримували право голосу на виборах. Вимоги до активних громадян: вік – 20 років, проживання в одному кантоні не менше 1 року, сплата прямого податку в розмірі не менше 3-денної заробітної плати для данної місцевості. Ще одна вимога відображала романтичість революції: активні громадяни «не могли бути слугами». 3 вересня 1791 – Національні збори затвердили першу Конституцію. Преамбулою (вступом) до конституції стала «Декларація прав людини і громадянина», згідно з якою усі громадяни Франції оголошувалися рівними у правах. Конституція 1791 закріплювала конституційну монархію як форму державного правління. Вища законодавча влада надавалася парламенту – однопалатним Законодавчим зборам, що обиралися шляхом двоступеневого голосування терміном на два роки. Його депутати обиралися «активними громадянами» (чоловіками у віці від 25 років) відповідно до майнового цензу. Депутатами могли бути обрані тільки землевласники. Виконавча влада передавалася королю й міністрам, які призначалися королем і звітували тільки перед ним. Король не міг розпускати Законодавчі збори, але одержував право тимчасового вето (заборони) на рішення парламенту. Утримання короля обмежувалось, так званим, цивільним листом. Проголошено незалежність судової влади (судді обирались народом і затверджувались королем). Створено інститут присяжних – засідателів.