Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
IDPZK .docx
Скачиваний:
642
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
264.98 Кб
Скачать

42.Особливості станово-представницької монархії у Московії.

Cоціально-економічні та політичні процеси XVI ст. визначили зміну форми правління Російської держави: в середині XVI ст. почала формуватися станово-представницька монархія, особ-ливістю якої було залучення царською владою для розв'язання важливих питань представників не лише панівних станів (бояр, духовенства, дворян), а й верхівки міського населення. Царська влада змушена була звертатися за допомогою до міської знаті, насамперед до купців і багатих ремісників. При цьому головною опорою царя і надалі залишалося дворянство.

Наявність у системі вищих органів влади Боярської думи також була особливістю станово-представницької монархії Росії, що відрізняла її від західних країн. Специфічна риса станово-пред-ставницької монархії в Росії — перетворення Російської держави в багатонаціональну. Створення станово-представницької монархії виявилося передусім у скликанні Земських соборів, в яких брали участь представники різних суспільних верств Російської держави — боярства, вищого духовенства, дворянства, виборних від міст, купецтва, стрільців та ін.

У станово-предстваницьких установах брали участь не лише представники нової феодальної знаті (середні та дрібні феодали, дворяни) і городяни, а й стара аристократія . До складу Земського собору входила і Боярська дума. Царська влада не могла правити без її підтримки, і причина цього полягала як у сильній економічній і політичній позиції боярської знаті, так і в поступовій консолідації (об'єднанні) всіх груп феодалів у єдиний стан з однаковими інтересами.

Станово-представницька монархія проіснувала в Росії до другої половини XVII ст., а потім відбувалося поступове становлення абсолютної монархії — нової форми правління панівної верстви дворян.

43. Загальна характеристика феодального права у Московії.

Джерела та характерні риси права(варіант 1) Для розглядуваного періоду характерний дуже інтенсивний розвиток права, збільшен­ня ролі царського законодавства. Цар приймав законодавчі акти разом з Боярською думою або Земським собором, але поступово зростала кількість і значущість так званих іменних царських указів, які цар приймав одноосібно. Розвивалася нормотворча діяльність приказів із підвідомчих питань.

Велика увага приділялася систематизації правового матеріалу. Крім кодифікації, у Судебнику 1550 р. був вироблений і закріп­лений принцип наступної систематизації нормативних актів, що не ввійшли до судебників. Нові укази стосовно діяльності того чи іншого приказу повинні були „приписуватися" до тексту діючого судебника. Внаслідок цього з'явилися указні (або уставні) книги приказів. Одна з перших — Уставна книга Розбійного приказу.

Основу Судебника 1550 р. містили статті Судебника 1497 р. Однак коло регульованих у ньому питань стало значно ширшим. З'явилися спеціальні статті про феодальне землеволодіння (вотчи­ни), губне та земське управління, було докладніше регламентова­не питання про розшук „лихих людей", судовий процес. Збіль­шилася кількість вчинків, що признавалися злочинами. Тяжкість покарання інколи залежала безпосередньо від соціального стану потерпілого.

Стоглав 1551 р. був наслідком нормотворчої діяльності церков­ного собору з участю феодальної знаті й стосувався головно цер­ковних питань. Він частково обмежував церковно-монастирське землеволодіння.

Великий інтерес становить Уставна книга Розбійного приказу (1555-1556 рр.). Вона містить норми кримінального права і процесу, Що засвідчує посилення каральної політики й інквізиційну фор­му процесу.

Важливою пам'яткою права цього часу стало Соборне уложен­ня 1649 р. кодекс, який визначив правову систему Російської держави на майбутні десятиліття. Соборне уложення — перший друкований звід законів Росії. Він складався з 25 розділів і 967 статей, зміст яких відбиває всі важли­ві процеси у суспільно-політичному житті Росії XVII ст. Зокрема, в спеціальному розділі (Суд про селян) законодавчо закріплено повне і загальне закріпачення селян.

Законодавство, прийняте після Соборного уложення, узагаль­нювалось у так званих новоуказних книгах. Наприклад, до 1677 р. відносяться новоуказні статті про помістя і вотчини.

Основними джерелами загальноросійського права в XV – XVІІ ст. були велике княже (царське) законодавство (головні, указні, духовні грамоти, укази), “приговори” Боярської думи, постанови Земських соборів, галузеві розпорядження приказів.

44. Хар-ка Судебнику 1497р Івана ІІІ — перша російська загальнодержавна збірка законів, найважливіша пам'ятка юридичного характеру Московської Русі кінця XV ст.. Створений в часи правління Івана III.

Його джерелами були "Руська правда", Псковська судна грамота, поточне законодавство московських князів, звичаєве право. Складався з 68 статей. Поклав початок загальному закріпаченню селян, запровадивши повсюдно Юріїв день (назва від церковного свята 26 листопада за ст. ст.), тобто, час, протягом якого дозволявся перехід залежних селян від одного землевласника до іншого. За тиждень до Юрієвого дня і протягом тижня після нього селянин, виконавши свої зобов'язання перед паном, міг від нього піти.

Впровадження його було з метою розповсюдити юрисдикцію великого князя на всю територію централізованої держави, ліквідувати правові суверенітети окремих земель, наділів та областей. Кодифікував норми звичаєвогого права, уставні грамоти, княжі укази та ін.

Більша частина збірки присвячена процесуальним нормам та лише кілька статей відноситься до питань матеріального права. Посилюються елементи розшуку, однак карні справи все ще вирішувались поєдинком сторін. До норм матеріального права у збірці відносяться положення: про купівлю, позику, спадок, землі, межі, холопів, землевласників. Вперше законодавчо оформив закріплення до землі вільних землевласників. Попередня свобода переходу селян обмежувалася терміном (див. Юр'їв день) та платою "пожилого".

45.Загальна характеристика Соборного Уложення 1649— звід законів Рос. д-ви, одна з визнач, пам'яток рос. феод, права на етапі переростання станово-представницької монархії у стадію абсолютизму. Безпосеред. поштовхом до його розробки стало повстання 1648—49 посадських людей Москви, підтримане частиною дворянства, та в ін. містах. Після придушення повстання для підготовки проекту було утворено спец, комісію. Проект розглядався на земському соборі, що розпочався у вересні 1648; після, внісши істотні зміни і доповнення до Уложення, собор і цар затв. його. Вступив у дію в січні 1649. Джерелами С. у. 1649 стали Судебник 1497 Судебник 1550, «Стоглав» 1551, указні книги приказів, цар. укази, рішення земс. соборів, вироки Боярської думи, чолобитні від дворян і посадських людей, литовське, а також візант. право (див. Кормчі книги). Згодом С. у. 1649 було доповнено значною кількістю юрид. актів, названих новоуказними статтями.

С. у. 1649 є спробою упорядкувати права, надбання за галузями та інститутами. Воно має 25 розділів, в яких розглянуто однорідні питання за ступенем їх важливості, та 967 статей. Уложення регулювало широке коло сусп.-політ. відносин. У ньому закріплювалися привілеї правлячих станів і нерівноправне становище залежних станів, а також статус царя як самодерж. і спадкового монарха.

  1. Передумови і основні етапи етапи англ. бурж. револ.

Передумови:

- розвиток капіталізму

- виникнення колоній та великих торгівельних компаній

- огородження (зростання попиту на шерсть вимагало звільнення земель для вівець. Як наслідок, велика кількість залишилась безземельними бродягами).

- протистояння між королем та парламентом

- боротьба джентрі (нового дворянства) за свої права.

- феодальна податкова політика держави

- діяльність Зоряної палати та Високої комісії – репресивних органів влади.

Безпосереднім поштовхом до початку англійської буржуазної рево-люції стало шотландське повстання 1637-1638рр., яке спалахнуло в ре-зультаті спроби англійського абсолютизму посилити контроль над Шо-тландією, яка зберігала повну автономію. Це повстання потягло за со-бою війну Шотландії з Англією.

Перший етап революції. У квітні 1640 року Карл І з метою одержан-ня грошей для ведення війни змушений був скликати парламент, але останній не затвердив нових податків. Крім того парламент зажадав по-карати найбільш ненависних королівських чиновників, знищити надзви-чайні суди і припинити зловживання, вчинені королем і його урядом за роки без парламентського правління.Тоді Карл І 5 травня 1640р. розпустив цей парламент, який увійшов в історію під назвою Короткого.Почалася глибока політична криза, і до осені 1640 року становище короля стало критичним. Зрозумівши, що без парламенту неможливо вийти з військової і полі-тичної кризи, король в листопаді 1640р. скликає новий парламент, який увійшов в історію під назвою Довгого парламенту, оскільки він проісну-вав до 1653р. Довгий парламент відіграв значну роль у революції і став, власне, органом буржуазії і її спільника – нового дворянства в їх бороть-бі з абсолютиським ладом. Особливістю буржуазної революції в Англії було те, що буржуазія в союзі з новим дворянством(джентрі) боролася проти монархії, старої феодальної знаті і панівної церкви. У джентрі, що стали на шлях товар-но-грошових відносин, було значно більше спільного з буржуазією, ніж з феодалами.

Короля підтримували переважно економічно відсталі північні і захі-дні графства, а також англіканська церква. За парламент стояли най-більш розвинені південно-східні та окремі промислові і торгові райони центру й півночі Англії.

Другий етап революції. Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за процесом Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про лік-відацію палати лордів – верхньої палати парламенту члени якої не під-тримали ідею суду над королем.

Третій етап революції. В 1650р. Кромвель замінив Ферфакса на по-саді генерала армії, що ще більше зміцнило його позиції серед офіцерів. 20 квітня 1653р., спираючись на підтримку армії Олівер Кромвель розі-гнав так зване “охвістя” Довгого парламенту(усього 50 депутатів). Ця подія була початком встановлення військової диктатури.

47. Протекторат Кромвеля. «Інструмент управління Новий державний лад був юридично закріплений Конституцією від 13 грудня 1653р. під назвою “Інструмент управління”, яку запропонувала Державна рада, а затвердила Рада армії.

“Знаряддя управління” встановлювало зовні республіканську, а по суті диктаторську систему влади. Законодавча влада “вільної держави Англії, Шотландії і Ірландії” зосереджувалась в подвійному інституті – парламенті і лорді – протекторі. Парламенту нале-жали виключні повноваження змінювати, призупиняти, вводити нові за-кони, встановлювати податки. Парламент повинен був скликатись регу-лярно(раз в 3 роки) і самостійно, не можна було розпускати його раніше ніж після 5 місяців його роботи. Право обирати депутатів до нього нада-валось особам, які володіли майном вартістю 200 фунтів стерлінгів і яким виповнився 21 рік. Парламент повинен був складатись не менш ніж із 60 членів, “відомих своєю чесністю, богобоязливих і доброї поведін-ки”.

Поруч із парламентом засновувалась влада лорда - протектора. Ви-бори на цю посаду проводились Державною радою(членів якої у кілько-сті 15 чоловік обирав парламент). Лорд – протектор мав право затвер-джувати чи відхиляти закони парламенту. Він користувався практично необмеженою владою у справах управління. Протектор вважався голо-внокомандуючим армією, йому повністю належали права в сфері зовні-шньої політики. Від його імені проводились всі призначення посадових осіб. Тільки призначення вищих посадових осіб вимагали згоди парла-менту чи Ради. Особливою статтею конституції повноваження лорда - протектора довічно закріплювались за О.Кромвелем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]