31. Джерела права феодальної Франції

Законодавчі акти королів:

• настанови

• ордонанси ( Ордонанс Мулена 1566 р. )

• едикти

• накази

• декларації

Судова практика парламентів, особливо Паризького

- з багатьох питань набували нормативно-обовязкової сили

32. Утворення і розвиток держави та права Англії.

Після відходу римлян у V ст. н.е., кельтські племена зазнали вторгнення германських племен англів, саксів і ютів, які відтіснили кельтське населення на окраїни острова (Шотландія, Уельс, Корнуелл).

У VII ст. англосакси прийняли християнство і утворили сім ранньофеодальних королівств (Уессекс, Сассекс, Кент, Мерсию та ін), які в IX ст. під верховенством Уессексу утворили англосаксонську державу - Англію.

На початку XI ст. англійський престол був захоплений данцями, які правили аж до 1042 року.

У 1066 р. правитель Нормандії герцог Вільгельм, висадився з військом на острів став англійським королем. Нормандське завоювання зробило великий вплив на подальшу історію англійської держави, яке розвивалося в основному аналогічно середньовічним державам континенту.

Разом з тим характерною рисою його еволюції починаючи з XI ст. стала рання централізація, відсутність феодальної: роздробленості і швидкий розвиток публічних почав королівської влади.

В якості головних етапів розвитку англійського феодального держави можна виділити:

1) період англосаксонської ранньофеодальної монархії в IX-XI ст.;

2) період централізованої сеньйоріальної монархії (XI-XII ст.)

3) період станово-представницької монархії (друга по-Ловін XIII-XV ст.);

4) період абсолютної монархії (кінець XV - середина XVII ст.).

Джерела права. Феодальне право Англії відрізнялося складністю, заплутаністю, казуїстичністю, що було пов'язано з особливими шляхами його формування, зокрема з тим, що воно не зазнало дієвого впливу римського права, римської правової думки.

До нормандського завоювання в XI ст. основними джерелами права в Англії були звичай і королівське законодавство.

Перші правові збірники стали з'являтися тут ще в VI ст.

• У 601-604 рр.. у Кенті була проголошена Правда Етельберта

• У VII ст. була складена Правда Іне

• У IX ст. - Правда Альфреда

• У XI ст .- Закони Кнута.

Всі ці збірники відбили поступові процеси соціального розшарування, феодалізації англосаксонського суспільства, становлення державності, вплив християнської релігії, прийнятої тут на початку VII ст.

В основу Правди Етельберта були покладені норми старого звичаєвого права, але вона відбила і нові правові положення.

33. Особливості станово-представницької монархії в Англії.

У ХІІ-ХІІІ ст. в Англії сформувалась відносно сильна централізована монархія. Це призвело до надзвичайного свавілля та деспотизму королівської влади. Це спричиняло опозиційні виступи. Як результат, буквально всі прошарки суспільства – барони, лицарі, міщани, селяни, - виступили проти короля, за обмеження його влади. З огляду на це, король Іоанн Безземельний (1199-1216) змушений був у 1215 р. підписати т.зв. Велику хартію вольностей. Насправді ж, це була хартія вольностей феодалів і, передусім, баронів. Значно менше Хартія відображала інтереси лицарства та верхівки вільного селянства, а ще менше – інтереси міщан. Однак Велика хартія вольностей певною мірою стримувала королівське свавілля, обмежувала владу посадовців.

Коли наступні правителі Англії почали ігнорувати Велику хартію вольностей, відносини між королем і населенням знову загострилися й навіть переросли у військові зіткнення. Боротьба розпочалась у 1258 р. виступами баронів, які домоглися від короля прийняття т.зв. Оксфордських провізій, що ставили правителя під контроль баронів (баронська олігархія). У 1259 р. проти короля виступили лицарі та міщани й змусили підписати його Вестмінстерські провізії, котрі захистили лицарів і верхівку вільних селян як від свавілля великих феодалів, так і від адміністрації короля. Та ці документи не припинили протистоянь, які в 1263 р. призвели до відкритої війни. Вона зумовила широкий рух серед народних мас Англії.

Налякані цим рухом барони, лицарі, заможні міщани та король припинили громадянську війну й пішли на взаємні поступки. Наслідком цього компромісу стало виникнення в Англії Парламенту (1265 р.) (утвердився Парламент остаточно при Едуарді І (1272- 1307)). Отож унаслідок громадянської війни в Англії був здійснений перехід до нової, більш централізованої форми феодальної держави, до феодальної монархії зі становим представництвом (Парламентом).

З 1295 р. Парламент став збиратися регулярно. У 1343 р. остаточно була закріплена його структура. Він розділявся на «Палату лордів», членство в якій з кін. 14 ст. стало спадковим (право перства), і «Палату общин», у якій представники лицарства та міст засідали спільно. Об’єднання лицарства та міщан в одній палаті, а також відсутність в англ. Парламенті особливого представництва від духовенства як стану – це його важлива особливість порівняно з іншими становими зібраннями Середньовіччя. У 1297 р. Парламент тримав право встановлювати податки, а згодом взагалі затверджував бюджет, у 1322 р. – право санкціонувати важливі закони. З кін. 14 ст. він мав уже законодавчу ініціативу: парламентську акти-статути приймалися за петиціями Палати общин з наступним затвердженням їх Палатою общин та королем.

Запроваджується процедура імпічменту, що полягала в порушенні Палатою общин перед Палатою лордів, як вищим судовим органом, звинувачення проти якоїсь посадової особи у зловживанні владою.

33. Джерела і основні риси права феодальної Англії.

В Англії, як і в більшості західноєвропейських держав, в умовах ранньофеодальної монархії спочатку діяло звичаєве право, що мало племінний характер. Звичаєве право спочатку діяло в усній формі, а потім воно починає фіксуватися в різних збірниках. Саме вони до нормандського завоювання були основними джерелами права. Найвідоміші: Правда Іне (7 ст.) і Правда Альфреда (9 ст.)

Проте були й інші джерела права, серед яких варто виділити акти центральної влади:

• акти короля: ордонанси, привілеї;

• акти Парламенту: статути;

• спільні акти короля й Парламенту.

Правовий прецедент, який полягав у створенні системи роз’їзних суддів та установленні єдиного неписаного загального права для всієї Ангії. Аналогічного значення набувають і рішення лорда-канцлера на постанови Вестмінстерських судів – «право справедливості».

Наукові трактати найавторитетніших юристів Англії: «Про закон і звичай Англії» Гленвіля (12 ст.), «Про закон і звичаї» Г. Брактона (13 ст.), «Про поземельні держання» Літтльтона (15 ст). і т.д.

Сімейне право перебувало під сильним впливом церкви, шлюбні і сімейні відносин регулювалися нормами канонічного права. Заборонялися розлучення, позашлюбні злочини та шлюби між близькими родичами. Шлюбний вік був дуже низьким.

У спадковому праві панував майорат – передання у спадок земельної власності старшому сину.

У кримінальному праві існувала тричленна класифікація злочинів. Найтяжчим злочином вважався «тризн» - зрада (велика і мала), далі йшла фелонія – тяжкі кримінальні злочини проти особи чи власності; далі – місдимінор (проступки) – дрібні злочини, які не зачіпали інтересів корони. Була жорстка система покарань.