
- •2. Державний лад країн з азійським способом виробництва
- •3. Виникнення і розвиток держави у Стародавньому Єгипті
- •4.Виникнення та розвиток держави і права у Стародавньому Вавилоні.
- •5. Суспільний і державний лад Вавилону
- •6. Зобов’язальне право за законами Хаммурапі
- •7 Утворення і розвиток держави і права у Стародавній Індії
- •8. Суспільний і державний лад Стародавньої Індії.
- •9. Джерела та основні риси права Стародавньої Індії
- •10.Виникнення і розвиток держави і права у Стародавньому Китаї.
- •11.Реформи Шан-Яна у Стародавньому Китаї.
- •15.Загальна характеристика права в Афінах.
- •16. Суспільний і державний лад Спарти. Реформи Лікурга.
- •17. Виникнення та періодизація держави і права у Стародавньому Римі.
- •18.Суспільний і державний лад Стародавнього Риму в період республіки.
- •1. Суспільний лад
- •19. Суспільний і державний лад Стародавнього Риму в період імперії.
- •20. Джерела римського права
- •21.Кодифікація римського права, римське право в класичний період
- •22.Загальна характеристика держави феодального типу
- •23.Загальна характеристика права феодального типу.
- •24.Види феодального права.
- •27.Виникнення і розвиток франкської держави.
- •28.Суспільний і державний лад франків.
- •29. Характеристика «Салічної правди» як джерела права франків.
- •31. Джерела права феодальної Франції
- •32. Утворення і розвиток держави та права Англії.
- •35. Особливості станово-представницької та абсолютної монархії в Німеччині
- •37.Папська революція та її вплив на розвиток держави і права феодальної Європи.
- •38.Виникнення і розвиток Арабського Халіфату.
- •39.Суспільний і державний лад Арабського Халіфату.
- •40.Джерела, основні риси і система мусульманського права.
- •41.Утворення і розвиток московської централізованої держави (хіv–хvii ст.).
- •42.Особливості станово-представницької монархії у Московії.
- •43. Загальна характеристика феодального права у Московії.
- •48. Формування і розвиток англійського буржуазного права
- •49. Habeas Corpus Act 1679
- •51. Війна за незалежність американського народу. Причини і наслідки.
- •52. Декларація незалежності сша
- •54. Громадянська війна Півдня і Півночі в сша. Скасування рабства.
- •55. Загальна характеристика Конституції сша.
- •56. Принципи Конституції сша.
- •58. Правова система сша наприкінці XVIII – початку хх ст.
- •59. Передумови, особливості та основні етапи революції у Франції кінця хvііі ст.
- •60. «Декларація прав людини і громадянина» 1789 р.
- •61. Суть державно-правових змін у період Французької буржуазної революції кінця хvііі ст.
- •1. 1789-1792 (Період конституційної монархії):
- •2. 1792-1793 – І республіка (жирондистський етап)
- •3. 1793 – 1794 – Якобінська Диктатура.
- •4. 1794 – 1799 (Період правління Директорії – Термідоріанці.)
- •65. Етапи формування імперії в Німеччині у XIX ст.
- •66.Конституція Німеччини 1871 р.
- •67.Джерела та основні риси права Німеччини Нового періоду
- •68.Реформи Мейдзи в Японії.
- •69.Конституція Японії 1889 р
- •70. Особливості формування японського права
- •71. Розвиток державного ладу Китаю у Новітній період
- •72)Особливості державно-політичних реформ у китаї
- •73. Буржуазна революція в Росії 1917р та виникнення республіки
- •74.Суспільний та державний лад срср за Конституцією 1936 р.
- •75. Головні причини та наслідки розпаду срср.
- •82. Основні права і свободи громадян за конституційним правом сша.
- •83. Принцип розподілу влади за Конституцією сша. Взаємовідносини президента і Конгресу сша після Другої світової війни.
- •84. Основні напрями державно-правового розвитку сша наприкінці хх - початку ххі ст. (на русском)
- •85.Історичні умови виникнення і розвитку держав-анклавів.
- •86.Історичні умови розвитку держави Ізраїль у хх столітті
- •87. Зміни у суспільному і державному ладі Англії у Новітній період. (русский)
- •88. «Конституція» Британської імперії 1931 р.
- •89. Розвиток трудового та соціального законодавства в Великобританії у 20 ст.
- •90. Основні напрями державно-правового розвитку Англії наприкінці хх- початку ххі століття.
- •91. Характеристика Конституції Франції 1946 р.
- •92. Державний механізм влади та конституційний устрій п`ятої республіки.
- •93.Французька правова система у другій половині XX ст.
- •95.Особливості розвитку північноєвропейських країн у Новітній період.
- •96. Державний лад Швеції у Новітній період.
- •97. Державний лад Данії у Новітній період.
- •98. Державний лад Норвегії у Новітній період.
- •99. Формування та розвиток північноєвропейського права.
- •100. Основні етапи утворення Європейського Союзу.
20. Джерела римського права
Найдавніший період. Найдавнішим джерелом права в Римі були правові звичаї. Відповідно до римської історичної традиції, іншим джерелом права було законодавство римських царів.
З боротьбою плебеїв і патриціїв зв'язується прийняття перших писаних римських законів - Законів XII таблиць. Згідно традиційної версії, для їх складання була створена первинна комісія з 10 патриціїв (децімвіри), яка підготувала закони на десяти таблицях, текст яких не задовольнив плебейське населення Риму.
Закони XII таблиць були виконані на 12 мідних дошках, виставлених для загального огляду на форумі.
За своєю суттю Закони XII таблиць представляли обробку і консолідацію звичаєвого права Риму. Відоме вплив на них справило грецьке право північноіталійських полісів.
Іншим важливим джерелом квіритського (цивільного) права були закони.
У найдавніший період правову силу мали також рішення сенату, а у виняткових випадках і постанови магістратів.
Класичний період. У III столітті до н.е. - III столітті н.е. формально продовжували діяти Закони XII.
На новому етапі історії римського права його найбільш характерним джерелом стають едикти преторів, на базі яких поряд з цивільним правом виростають дві нові і абсолютно самостійні правові системи: "преторське право" і "право народів".
Особливу роль у розвитку права в класичний період відіграли едикти претора. У своїй правотворчості він володів великою свободою розсуду.
Зі встановленням імперії поступово змінилося і становище преторів у політичній системі Риму. Формально претори зберігали право на видання едикту, але їх активну правотворчість приходило в протиріччя зі зростаючим самовладдям імператорів
Вже в перші роки імперії падає значення народних зборів, які до кінця 1 ст. н.е. вкрай рідко брали нові закони, а потім взагалі втратили цього права.
Поступово зміцнювалася і розширювалася і самостійна законодавча влада імператорів. Спочатку імператорські закони розглядалися як результат влади з боку народних зборів, але у 11 ст. н.е. римський народ передав свою законодавчу владу імператорам.
Акти імператорської влади: Едикти, рескрипти, Декрети, Мандати.
Джерела права посткласичного періоду. У період домінату у зв'язку з глибокою кризою рабовласницької системи римське право зазнає деякі незначні зміни, але його основні інститути практично зберігаються в колишньому вигляді.
Більшу питому вагу набуває законодавство імператорів. У зв'язку з встановленням його всевладдя.
Скорочується кількість класичних юристів, праці і думки яких як і раніше розглядалися як джерело права.
Всеосяжна систематизація римського права була проведена в 528-534 р.р.
Великі кодифікаційні роботи почалися зі складання Кодексу Юстиніана. Комісія була уповноважена використавши: Кодекси Грегоріана і Гермогеніана, Кодекс Феодосія, зібрати воєдино імператорські конституції, усунути наявні в них протиріччя.
За прикладом Законів XII таблиць Кодекс Юстиніана був розділений на 12 книг.
Найважливішу частину кодифікації імператора Юстиніана, що виділялася за багатством використаного правового матеріалу, складають дігести, або Пандекти. Дигести представляють собою унікальний правовий пам'ятник, що нараховує близько 150 тис. Рядків. Структурно Дигести діляться на сім частин.
Дигести написані на латині, але багато термінів є на грецькій. Юстиніан надавш Дигестам силу закону.
Своєрідною частиною кодифікації Юстиніана є Інституції - елементарний підручник права, звернений імператором до "юнацтву, люблячому закони". В основу Інституцій Юстиніана були покладені твори Гая, Флорентіна, Марціана, Ульпіана і Павла.
Як історичне джерело Інституцій Юстиніана мають меншу цінність, ніж Дигести та Кодекс Юстиніана.