- •Основні дефініції поняття логіка
- •2. Поняття культури мислення
- •3. Формальні правила міркування
- •4. Порівняльна характеристика змістовних і формальних правил мислення.
- •5. Характристика визначень «мислення», «свідомість», «абстрактне мислення»
- •6. Основні форми чуттєвого пізнання.
- •7. Характерні особливості абстрактного мислення
- •8. Дефініція предмета логіки як науки
- •9. Поняття про форми мислення.
- •10. Характеристика основних формально-логічних законів
- •11. Істинність і формальна правильність міркування.
- •12. Дефініція мови.
- •13. Типологія мов.
- •14. Мова як знакова система. Види знаків.
- •15. Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16. Формалізація як загальнонауковий феномен
- •17. 28. Особливості формалізації в логіці
- •18. Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки як науки. 20.Особливості логіки Стародавньої Індії.21-27.
- •27. Співвідношення традиційної логіки та сучасної. 29. Співвідношення понять «традиційна логіка», «сучасна логіка», «символічна логіка», «математична логіка».
- •30. Мовні засоби вираження поняття.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32. Дефініція змісту поняття.
- •33. Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34. Родові та видові ознаки.
- •35. Дефініція обсягу поняття.
- •36. Типологія видів понять.
- •37. Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38. Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •39. Обмеження та узагальнення понять.
- •40. Структура операції поділу понять.
- •41. Види поділу понять.
- •42. Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43. Природна та штучна класифікації.
- •44. Розчленування цілого на частини.
- •45. Види визначення.
- •46. Структура операції визначення поняття.
- •47. Види реальних дефініцій.
- •5. Індуктивне визначення - процедура, яка передбачає явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •48. Види номінальних дефініцій.
- •49. Правила визначення.
- •50. Які існують найуживаніші дефініції суджень?
- •51. Логічна структура судження.
- •52. Співвідношення понять: «судження», «речення», «висловлювання»
- •53. Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54. Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55. Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56. Типологія суджень з відношеннями.
- •57. Змістовний та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58. Поділ суджень на категоричні і некатегоричні.
- •59. Поняття «модальність». 60. Види суджень за об’єктивною і логічною модальністю.
- •61. Роль запитання в пізнанні. 62. Типологія запитань.
- •63. Види відповідей.
- •64. Співвідношення граматичного і логічного сполучників.
- •65. Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67. Структура умовиводу. 68. Поняття індуктивного та дедуктивного умовиводів.
- •69. Поняття висновку логіки висловлювань. 70. Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71. Визначення основних прямих правил. 72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань. 74. Побудова доведення правил висновку.
- •75. Поняття аналітичного правила. 76. Визначення методу аналітичних таблиць. 77. Побудова аналітичної таблиці. 78. Структура аналітичної таблиці.
- •79. Умовно-категоричний умовивід і його правильні різновиди.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми. 84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення і протиставлення предикатів як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом. 88. Їх бгрунтування.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. 92. Загальні та спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму. 94. Обгрунтування модусів фігур 2,3,4 шляхом звернення їх до модусів 1 фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу. 96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції. 101. Заходи, які підвищують надійність висновку в популярній індукції.
- •102. Характеристика методів знаходження причинних зв’язків.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу. 104. Структура умовиводів за аналогією.
- •105. Види аналогії.
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •107. Поняття аргументації.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури. 109. Характеристика структури довення. 110. Основні форми демонстрації.
- •111. Визначення прямого доведення. 112. Основа поділу доведень на прямі і непрямі. 114. Хід побудови апагогічного доведення. 115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури. 117. Визначення видів спростування. 118. Способи спростування тези. 119. Спростування аргументів і демонстрації.
- •120. Правила і помилки стосовно тези.
- •121. Правила і помилки стосовно аргументів. 122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно аргументів.
- •123. Характеристика правил стосовно демонстрації.
116. Характеристика спростування як логічної процедури. 117. Визначення видів спростування. 118. Способи спростування тези. 119. Спростування аргументів і демонстрації.
С п р о с т у в а н н я м називається така логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність або необгрунтованість тези.
Існує три види спростування:
Спростування тези - це логічна операція, завдяки якій встановлюється хибність тези.
а) спростування тези фактами
б) спростування тези шляхом доведення істинності нової тези - В основі цього способу спростування лежить закон виключеного третього. Досить у ході дискусії довести, що істинною є нова теза, як попередня буде відкинута.
в) спростування тези шляхом виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності - Процедура спростування тези таким способом передбачає такі кроки:
1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна;
2. Із прийнятої тези виводять наслідок.
3. Застосовують правило умовно-категоричного силогізму. "Якщо наслідок хибний, то основа буде хибною".
2) Спростування аргументів
1. встановлення хибності аргументів;
2. встановлення недостатності аргументів відносно тези - Цей спосіб спростування передбачає констатацію недостатності аргументів для висунутої тези, тобто істинності аргументів не вистачає для визнання істинності тези. У таких випадках потрібно відшукати нові аргументи.
3. виявлення сумніву в істинності аргументів - Суть цього виду спростування полягає у встановленні такого факту, що аргументи на які посилаються в даному доведенні самі потребують доведення їх істинності.
4. виявлення сумніву в надійності джерела аргументів - Суть даного способу спростування полягає в демонстрації недовіри до автора, що висловлює аргумент, або до фактичного матеріалу, на якому базується цей аргумент.
3) Спростування демонстрації. Суть цього виду спростування полягає у знаходженні помилок у формі доведення. Відомо, що формою доведення виступає завжди конкретний вид умовиводу. Тому-то виявлення порушень правил при побудові такого умовиводу, є підставою для визнання доведення неспроможним.
120. Правила і помилки стосовно тези.
Розрізняють два правила відносно тези.
Теза повинна бути ясно і чітко сформульована. Зокрема, чітко визначеними повинні бути модальні характеристики судження. якщо теза є простим судженням, то повинні бути виділені його суб'єкт і предикат. При порушені цього правила викликає ситуація коли теза формулюється нечітко, або не вказує однозначно на те, що підлягає обґрунтуванню, або дозволяє різні тлумачення. Не можна також доводити або спростовувати те, що пов'язане із індивідуальними уподобаннями людей.
теза протягом всього процесу обґрунтування залишалася незмінною. Порушення цього правила веде до помилки, яка називається підміна тези. Підміна тези відбувається тоді, коли замість доведення однієї тези, намагаються довести іншу. Існує три різновиди помилки підміни тези:
- "аргументація до людини" - полягає в намаганні підмінити доведення істинності тези характеристикою людини, яка має відношення до тези.
- "аргументація до публіки" - має у своїй основі прагнення викликати замість обґрунтування тези симпатію чи антипатію аудиторії до того про що йдеться в тезі і, таким чином, примусити повірити у правильність висунутої тези, або у хибність спростовуваного положення.
- "хто занадто доводить той нічого не доводить" - виникає тоді коли доведення висунутої тези замінюється доведенням іншої тези, яка є положенням настільки загальним, що з нього безпосередньо не випливає істинність висунутої тези.