61. Роль запитання в пізнанні. 62. Типологія запитань.

Надзвичайну роль у пізнанні та практиці міркування відіграють думки, що втілені в запитальних реченнях. Розв'язання різноманітних проблем передбачає постановку тих або інших запитань. Від правильного формулювання запитань значною мірою залежить успішне розв'язання проблеми.

З а п и т а н н я - це думка, в якій зафіксована вимога або прохання поновити наявну інформацію з метою усунення або зменшення пізнавальної невизначеності.

Логічно к о р е к т н и м називається запитання, на яке можна дати істинну або хибну відповідь. Логічно н е к о р е к т н и м називається запитання, на яке не можна дати ні хибної, ні істинної відповіді.

Логічно некоректні запитання бувають двох видів:

а) тривіально некоректні запитання - запитання на яке не можна дати ніякої відповіді. Втілюються в реченнях, що містять неясні слова або словосполучення. Наприклад, "Які інтенції властиві квадрату в точці перетину його діагоналей ?".

б) нетривіально некоректні запитання -  запитання, на яке не можна дати істинної відповіді. Такі запитання називають ще провокаційними. Наприклад, "Коли перестануть вирощувати ананаси на Місяці?"

63. Види відповідей.

Існує типологія відповідей на запитання. Серед істинних відповідей на запитання розрізняють:

а) правильні відповіді - повністю або частково усуває пізнавальну невизначеність. У свою чергу, відповідь, яка повністю усуває пізнавальну невизначеність називають с и л ь н о ю, а яка не повністю - с л а б к о ю.

б) неправильні відповіді - не знижують пізнавальної невизначеності.

У таких відповідях частково або повністю повторюється інформація передумови запитання.

64. Співвідношення граматичного і логічного сполучників.

Логічні сполучники відрізняються від граматичних. Граматичні слугують для утворення складних речень із простих. Тому їх вживання залежить від смислового звязку між простими реченнями. Наприклад, єднальні сполучники використовуються для повідомлення про події чи явища, які відбуваються одночасно. Протиставні сполучники «а», «але» повідомляють про події, які відрізняються одне від одного. А причинні сполучники виражають причинно-наслідкові відношення.

Логічні сполучники зв’язують не речення, а судження. При зєднанні простих речень у складні за допомогою логічних сполучників ми відволікаємося від різних смислових зв’язків між думками і враховуємо лише єдину властивість будь-яких суджень – істинність чи хибність. Логічний сполучник можна розглядати як спосіб поєднання простих суджень у складне.

граматичні сполучники зв'язують прості речення у складні за змістом, а логічні сполучники зв'язують прості судження у складні за значенням.

 "Підписка про невиїзд - запобіжний захід, і Варшава - столиця Польщі".В судженні відсутній змістовний зв'язок з позицій здорового глузду, але з точки зору логіки тут все гаразд: кон'юнкція) істинна при будь-якій комбінації істинних простих суджень. Тобто, чи ми в складному судженні перше судження поставимо на місце другого, чи друге - на місце першого. Головне, щоб вони були істинні.

Ще можна й так сказати: для логічного сполучника - кон'юнкції дозволена перестановка простих суджень місцями. У той час як для граматичного сполучника "і" перестановка не завжди є коректною. Наприклад, якщо ми у реченні, що містить думку про підозрюваного, який вчинив злочин і поніс покарання, поміняємо місцями прості речення, то отримаємо речення, яке не матиме смислового зв'язку, але судження, яке в ньому втілене, буде бездоганне з точки зору логіки: "Підозрюваний поніс покарання, а потім вчинив злочин". Така особливість складних суджень.