1. Основні дефініції поняття логіка

Логіка як самостійна наука має багатовікову історію. Саме слово "логіка" походить від грецького слова "logos", що в перекладі означає: слово, смисл, думка. Існує декілька значень слова "логіка".

• По-перше, словом "логіка" позначають закономірності виникнення, існування, розвитку речей та явищ навколишнього світу (в цих випадках вживають такі звороти: "логіка речей", "логіка історичного процесу", "логіка подій" і т.п.). Тобто, коли хочуть підкреслити, що за певними явищами і речами стоять відповідні закономірності, об'єктивні причини.

• По-друге, словом "логіка" називають послідовність, несуперечливість, обґрунтованість наших міркувань. В цьому випадку найбільш вживаними є звороти: "у нього прекрасна логіка, "він володіє логікою"

• По-третє, словом "логіка" вказують на здатність людини відображати навколишній світ за допомогою мислення. За цих умов доречно вживати такі звороти: "людині притаманна логіка", "людині властива логіка" і т.п. Дані звороти підкреслюють особливий характер відношення людини до світу. На відміну від усього живого, людина опосередковує своє відношення до світу мисленням, або ставить між собою і світом мислення. Це й пояснює ту ситуацію, що людина, на відміну від представників тваринного світу, оцінює предмети і явища навколишнього світу не як об'єкти, що існують навколо неї, а спочатку - як предмети, а потім - результати її власної перетворюючої діяльності. 

• По-четверте, словом "логіка" називають навчальну дисципліну, яка протягом багатьох віків була обов'язковим елементом Європейської системи освіти.

• по-п'яте, словом "логіка" позначають особливу науку про мислення.

Окрім логіки, мислення вивчають ще й такі науки, як фізіологія вищої нервової діяльності, психологія, філософія. Кожна з цих наук досліджує свій , специфічний аспект мислення. Наприклад, фізіологія вищої нервової діяльності аналізує мислення з урахуванням тих матеріальних процесів, що становлять фізіологічну основу мислення. Психологія розглядає мислення (поряд з емоціями, волею) як один із компонентів внутрішнього (духовного) світу людини. Кібернетика вивчає процес мислення через моделювання його у вигляді спеціальних схем, за допомогою яких здійснюється сприйняття, запам'ятовування і переробка інформації з метою передавання її іншим об'єктам. логіку цікавить, як функціонує, "живе" істинне знання, як можна із раніше встановлених і перевірених істин , не звертаючись у кожному конкретному випадку до практики, а лише застосовуючи особливі правила та закони мислення, одержувати нові істини. Одним з головних завдань логіки, як науки про мислення, є те що логіка бере до уваги лише форму, спосіб отримання нового знання.

2. Поняття культури мислення

Культура мислення - не вроджена якість. Вона не дана фахівцям в готовому вигляді, а формується в результаті освоєння ними навколишньої дійсності за допомогою освіти.

У розпорядженні людини є цілий спектр способів підвищення культури мислення. Наприклад, збагачення власного розумового досвіду науковою літературою. Але таке читання, зазвичай, носить безсистемний характері і не сприяє усвідомленому засвоєнню законів, пізнавальної діяльності мислення, що й становлять зміст культури мислення.

Завдання логіки - навчити людину правильно мислити, не здійснювати логічних помилок, і розкривати їх в міркуваннях інших людей. Оволодіння законами і вимогами логіки є мінімумом, без якого взагалі неможлива культура мислення. Це дає можливість свідомого застосування логічних законів до вирішення конкретних практичних завдань і тому сприяє підвищенню рівня логічного культури.

Ефективність мислення людиною визначається здатністю вирішувати завдання, які встають перед нею. Ця спроможність залежить, з одного боку, від природної інтелектуальної обдарованості індивіда, а з іншого — від виховання індивіда, навчання, від його залучення до культури.

Логічна грамотність – необхідна риса освіченості. Юрист у своїй діяльності широко користується такими логічними категоріями, як поняття, судження, умовивід, дедукція, індукція, доказ і заперечення, знання яких значно підвищують культуру мислення.

У кожній культурі мислення пристосовується до вирішення тих завдань, які постають перед нею. Тому якісно різні культурні світи характеризуються і якісно різними культурами мислення. Процес мислення ніколи не розпочинається «на пустому місці», «з нуля». Застосовуючи образ мислення дорослих, дитина починає використовувати його для визначення своїх завдань. Людина намічає питання для обдумування, висуває якісь передбачення, підбирає аргументи, визначає їх істинність тощо.

Вимоги до культури мислення:

• Рефлексивність. - роздуми над вирішуваним завданням та роздуми про те, як протікають роздуми над завданням. Це унікальна здатність людської свідомості у процесі сприйняття дійсності сприймати і себе саму

• Аргументованість. Потрібно чітко розрізняти тезу і її аргументацію. Думки, які не обґрунтовані, повинні вважатися не більш ніж гіпотезами.

• Критичність. Самостійна оцінка правильності будь-якої іншої думки. Самокритичність полягає у вмінні об'єктивно оцінювати аргументацію своїх власних думок і висновків.

• Логічна культура. Вміння мислити без логічних помилок, відповідно до законів логіки, послідовно і без протиріч.

• Професіоналізм. Одночасно з загальними законами логічного мислення існує багато спеціальних методів, за допомогою яких вирішуються завдання у різних галузях знання.