103. Визначення аналогії як умовиводу.

А н а л о г і я – це такий недедуктивний умовивід, у якому судження про притаманність певної ознаки деякому об’єктові виводиться на основі подібності цього об’єкта з іншим об’єктом.

Можна навести ще таку дефініцію: «Аналогією називається такий умовивід, де від подібності двох предметів у деяких ознаках робиться висновок про схожість цих предметів у інших ознаках».

Оскільки аналогія – недедуктивний умовивід, то висновок у ній буде імовірним навіть при істинності засновків. Розглядаючи види індуктивних умовиводів, ми переконалися, що імовірність висновків у них може бути більшої або меншої міри. Це залежить від характеру засновків і способу організації конкретних умовиводів. Імовірність висновків за аналогією нижча, навіть від популярної індукції. Це зумовлює те, що аналогія рідко використовується для обгрунтування суджень.

104. Структура умовиводів за аналогією.

Як і будь-який умовивід має в своїй структурі засновки і висновок, так і аналогія має засновки і висновок. Визначимо термінологію, якою користуються при побудові аналогії.

З р а з к о м аналогії називається об’єкт, ознака якого переноситься на другий об’єкт.

С у б ’ є к т о м аналогії називається об’єкт на який переноситься ознака.

Зразок і суб’єкт називаються т е р м і н а м и аналогії.

Ознака, яка переноситься із зразка на суб’єкт, називається переносною ознакою.

Ознака, яка одночасно притаманна зразку і суб’єкту і яка є підставою для переносу ознаки, що нас цікавить, називається о с н о в о ю аналогії.

До структури аналогії входять чотири види суджень:

1) Судження про наявність основи у зразка;

2) судження про наявність основи у суб’єкта;

3) судження про наявність переносної ознаки у зразка;

4) судження про наявність переносної ознаки у суб’єкта.

105. Види аналогій.

Існує два види аналогій:

• аналогія властивостей і

• аналогія відношень.

А н а л о г і є ю в л а с т и в о с т е й називається такий умовивід, у якому переносною ознакою є властивість.

Класичним прикладом аналогії властивостей є обгрунтування гіпотези про існування життя на Марсі. Якщо позначити Землю і Марс відповідно термами а і в, а ознаку «мати життя» через предикаторQ, то обргунтовуване твердження «На Марсі є життя» матиме вигляд – Q(в). Порівнюючи властивості, які має Марс і Земля, виявляють, що Марс і Земля є планетами Р1, вони обертаються навколо Сонця Р2, світять відображеним світлом Р3 тощо. Отже, має місце їх схожість за ознаками Р1, Р2, Р3 . Це й дає підставу зробити висновок за аналогією властивостей, що «На Марсі є життя».

А н а л о г і є ю в і д н о ш е н н я називається умовивід, в якому переносною ознакою є ознака відношення.

Прикладом аналогії відношень є відкриття Резерфордом планетарної моделі атома. На підставі проведених експериментів Резерфорд установив низку подібних відношень між електронами і ядром, з одного боку, та планетами і Сонцем, з іншого.

106. Умови підвищення ефективності аналогій.

Для підвищення міри імовірності аналогії треба дотримуватися таких вимог:

1. Число спільних для зразка і суб’єкта ознак повинно бути якомога більшим.

2. Основа аналогії повинна бути суттєвою для зразка і суб’єкта аналогії.

3. Спільні ознаки для зразка і суб’єкта повинні бути найрізноманітніші.

4. Переносна ознака повинна бути зв’язана із спільними ознаками.

Аналогія є своєрідним генератором нових ідей. За допомогою аналогій розкриваються нові грані ідей, які довели свою ефективність, встановлюються зв’язки між новими ідеями, гіпотезами і достовірним знанням.

107. Поняття аргументації.

У практиці міркувань ми часто зустрічаємося із ситуацією, коли необхідно не тільки мати істинне положення, а й продемонструвати, чому це положення істинне чи хибне, в чому полягає його доцільність або недоцільність. Цей спосіб інтелектуальної діяльності називають аргументацією.

Аргументацію можна визначити як спосіб міркування, який складається із доведення і спростування, в ході яких формується переконання в істинності чи хибності якогось положення як у самого автора, так і у опонентів.

Доведенням і спростуванням широко користуються в різних науках і різноманітних галузях людської діяльності. Але лише у логіці розкривається природа доведення і спростування, описується їх структура, визначаються спеціальні правила.