54.Розподіленість термінів атрибутивного судження.

Включення або невключення обсягу одного терміна до обсягу другого терміна визначає таке важливе для характеристики атрибутивних суджень відношення, як «розподіленість термінів».

Термін S або Р називається р о з п о д і л е н и м у даному судженні, якщо він взятий у повному обсязі.

Н е р о з п о д і л е н и м називається термін, якщо він взятий у неповному обсязі.

Це відношення можна визначити ще й так: «Термін атрибутивного судження називається розподіленим, якщо його обсяг повністю включається або повністю виключається із обсягу другого терміна. Термін нерозподілений, якщо його обсяг частково включається або виключається із обсягу другого терміна».

55.Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.

Між сумісними судженнями існують такі відношення:

• підпорядкування і

• підпротивності(субконтрарності).

Між несумісними існують відношення:

• протиріччя (контрадикторності) і

• противності (контрарності).

Відношення підпорядкування

Відношення підпорядкування існує між судженнями Asp та Isp; Esp та Osp.Суть його полягає в тому, що при істинності Asp(Esp) обов’язково буде істинним Isp(Osp), а при хибності Asp(Esp) судження Isp(Osp) можуть бути будь-якими.

Відношення противності (контрарності)

У відношенні противності (контрарності) знаходяться судження Aspi Esp. Суть відношення противності полягає у тому, щосудження Asp та Esp не можуть бути разом істинними. В крайньому випадку одне з них обов’язково будехибним, а то й обидва будуть хибними.

Відношення під противності (субконтрарності)

Відношення підпротивності (субконтрарності) має місце між судженнями Ispта Osp.Суть цього відношення полягає в тому, що судженняIsp та Osp можуть бути разом істинними, а хибними-ні. В крайньому випадку одне з них буде істинним.

Відношення протиріччя

Відношення протиріччя передбачає, що з двох суперечливих суджень одне обов’язково буде істинним, а друге обов’язково буде хибним.

56.Типологія суджень з відношеннями.

У судженнях з відношеннями предикатом виступає така ознака, як «відношення».Наприклад, «Арістотель – сучасник Платона». Ізцього слідує, що в цих судженнях предикат може відноситися до пари, трійки, четвірки і т.д. предметів.

Судження з відношеннями за якістю поділяються на:

• стверджувальні і

• заперечувальні.

С т в е р д ж у в а л ь н и м називається таке судження з відношеннями, в якому стверджується, що предмети знаходяться у певному відношенні. Наприклад, «Деякі міста більші столичних міст».

З а п е р е ч у в а л ь н и м називається таке судження з відношеннями, в якому говориться про те, що предмети не знаходяться у певному відношенні. Наприклад: «Лейбніц не є ровесником Гегеля».

За кількістю судження з відношеннями поділяються на:

• одинично-одиничні;

• одинично-загальні;

• одинично-часткові;

• загально-загальні;

• загально-одиничні;

• загально-часткові;

• частково-часткові;

• частково-загальні;

• частково-одиничні.

57.Змістовий та формальний аспект трактування суджень існування.

Змістовний аспектпроблеми пов’язаний із вирішенням питанням про те, яким об’єктам можна приписувати ознаку «існує». Можна виділити дві основні концепції існування:

а) сильна;

б) послаблена.

Сильна концепція існування приписує ознаку існування лише індивідам, властивостям та відношенням об’єктивного світу.

Наприклад: «Чорні лебеді існують»; «Електропровідність існує» тощо.

Послаблена концепція дозволяє приписувати ознаку«існування» лише предметам теорії. В цьому випадку«існувати» означає «бути конструктом теорії». Тутможна говорити про існування результатів інтелектуальної діяльності.

Формальний аспектпроблеми існування полягає упошуку синтаксичних засобів фіксації ознаки існування.Одна із таких спроб полягає в намаганні виразити ознаку «існування» через предикатну змінну. Якщо взятиодиничне судження, то в цьому випадку лише предикатна змінна дійсно несе інформацію про існування. Наприклад: «Англійська конституційна монархія існує» –

ознака «існування» (Англійська конституційна монархія) = Р(а).