- •1.Основні дефініції поняття «Логіка».
- •4) Спеціальна навчальна дисципліна, яка протягом багатьох віків була обов’язковим елементом європейської системи освіти;
- •2.Поняття «культура мислення».
- •3.Формальні правила міркування.
- •4.Порівняльна характеристика формального та змістового правил міркування
- •5.Характеристика визначень,мислення, абстрактного мислення.
- •6.Освновні форми чуттєвого пізнання.
- •7.Характерні риси абстрактного мислення.
- •8.Дефініція предмета логіки, як науки.
- •9.Поняття про форми мислення.
- •10.Характеристика основних формально-логічних законів.
- •11.Істиність і формальна правильність міркування.
- •12.Дефініція мови.
- •13.Типологія мов.
- •14.Мова як знакова система. Види знаків.
- •15.Рівні семіотичного аналізу мови.
- •16.Формалізація як загальнонауковий феномен.
- •17.Особливості формалізації в логіці.
- •1) Метод логіки, який полягає в застосуванні формалізованої мови до вивчення предмета логіки;
- •2) Процес кодування засобами формально-логічної теорії фрагментів наукових теорій чи самих теорій;
- •3) Відображення понять логічної семантики в поняттях логічного синтаксису (наприклад, семантичне відношення логічного слідування виражають через синтаксичне відношення – вивідність).
- •18.Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •19.Історичний характер логіки, як науки.
- •20.Особливості логіки стародавньої Індії.
- •21.Попередники логіки Аристотеля у Стародавній Греції.
- •22.Основні твори Аристотеля з Логіки.
- •23.Логічне вчення Аристотеля.
- •24.Характерні риси логіки Стоїків.
- •25.Схоластична логіка.
- •26.Індуктивна логіка Бекона
- •27.Співвідношення традиційної логіки та сучасної.
- •28.Формалізація, як метод логіки.
- •31.Види ознак предмета думки.
- •32.Дефініція змісту поняття.
- •33.Типологія ознак за субстанціональністю.
- •34.Родові та видові ознаки.
- •35.Дефініція обсягу поняття.
- •36.Типологія видів понять.
- •37.Логічні відношення між сумісними поняттями.
- •38.Логічні відношення між несумісними поняттями.
- •40.Структура операцій поділу понять.
- •41.Види поділу понять.
- •42.Правила поділу понять та можливі помилки при їх порушенні.
- •43.Природна та штучна класифікація.
- •44.Розчленування цілого та частини.
- •45.Види визначення.
- •46.Структура операції «визначення понять».
- •47.Види реальних дефініцій.
- •1) Явну вказівку на вихідні елементи (вони або повністю перераховуються, або дається критерій, за яким можна виділити їх із певної множини);
- •2) Правила утворення із вихідних елементів похідних;
- •3) Обмеження, яке вказує, що окрім наведених в 1 і утворених відповідно до 2 немає ніяких інших, які б належали множині, що визначається.
- •48.Види номінальних дефініцій.
- •49.Правила визначень.
- •50.Які існують найуживаніші дефініції судження?
- •51.Логічна структура судження.
- •52.Співвідношення понять: «судження», « речення», «висловлювання».
- •53.Типологія атрибутивних суджень за кількістю і якістю.
- •54.Розподіленість термінів атрибутивного судження.
- •55.Види логічних відношень між атрибутивними судженнями.
- •56.Типологія суджень з відношеннями.
- •57.Змістовий та формальний аспект трактування суджень існування.
- •58.Поділ суджень на категоричний та некатегоричний.
- •59.Поняття «Модальність».
- •60.Види суджень за об’єктивною та логічною модальністю.
- •1) Судження можливості;
- •2) Судження дійсності;
- •3) Судження необхідності.
- •2) Достовірні.
- •61.Роль запитання в пізнанні.
- •62.Типологія запитань.
- •63.Види відповідей.
- •64.Співвідношення граматичного та логічного сполучника.
- •65.Використання мови логіки висловлювань для тлумачення складних суджень.
- •66. Характеристика логічних відношень між складними судженнями.
- •67.Структура умовиводу.
- •68. Поняття дедуктивного та індуктивного умовиводу.
- •69.Поняття висновку логіки висловлювань.
- •70 Типологія правил висновку логіки висловлювань.
- •71.Визначення основних прямих правил.
- •72. Характеристика основних непрямих правил.
- •73. Способи обґрунтування правил висновку логіки висловлювань.
- •74.Побудова доведення правила висновку.
- •77. Побудова аналітичної таблиці.
- •80. Правило транзитивності імплікації.
- •81. Різновиди розділово-категоричного силогізму.
- •82. Поняття дилеми.
- •83. Правила побудови розділово-категоричних умовиводів.
- •84. Логічна структура дилем.
- •85. Обернення як безпосередній умовивід.
- •86. Характеристика перетворення та протиставлення предикату як безпосередніх умовиводів.
- •87. Умовиводи за логічним квадратом.
- •88. Обгрунтування умовиводів за логічним квадратом.
- •89. Структура простого категоричного силогізму.
- •90. Поняття фігури та модусу простого категоричного силогізму.
- •91. Загальні правила простого категоричного силогізму.
- •92. Спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму та їх обгрунтування.
- •93. Виведення модусів фігур простого категоричного силогізму.
- •94. Обгрунтування модусів II, III та іv фігур шляхом звернення їх до модусів і фігури.
- •95. Визначення недедуктивного умовиводу.
- •96. Типологія умовиводів.
- •97. Характерні особливості повної індукції.
- •98. Своєрідність математичної індукції.
- •99. Види неповної індукції.
- •100. Визначення популярної індукції.
- •101. Заходи, які підвищують надійність висновку у популярній індукції.
- •103. Визначення аналогії як умовиводу.
- •104. Структура умовиводів за аналогією.
- •1) Судження про наявність основи у зразка;
- •106. Умови підвищення ефективності аналогій.
- •108. Визначення доведення як логічної процедури.
- •109. Характеристика структури доведення.
- •1) Факти дійсності;
- •111. Визначення прямого доведення.
- •112. Основа поділу доведень на прямі та непрямі.
- •113. Поняття апагогічного доведення.
- •114. Хід побудови апагогічного доведення.
- •115. Визначення розділового доведення.
- •116. Характеристика спростування як логічної процедури.
- •118. Способи спростування тези.
- •1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна.
- •2. Друге правило вимагає, щоб теза протягом всього процесу обгрунтування залишалася незмінною.
- •121. Правила стосовно аргументів.
- •2. Аргументи мають бути достатньою підставою для тези.
- •122. Помилки, які виникають при порушенні правил стосовно
- •123. Характеристика правила стосовно демонстрації.
43.Природна та штучна класифікація.
Логічну операцію поділ поняття треба відрізняти від процедур подібних до поділу понять.
Це такі процедури, як класифікація і поділ цілого на частини.
К л а с и ф і к а ц і є ю називається систематизація предметів на основі угоди чи певних практичних міркувань і на основі ознак, що випливають із природи систематизованих предметів.
Класифікацію, яка передбачає систематизацію предметів на основі угоди чи практичних міркувань, називають д о п о м і ж н о ю.
Наприклад, список групи студентів за алфавітом.
Класифікацію, у основі якої при систематизації предметів лежать ознаки, що випливають із природи цих предметів, називають природною. Прикладом, можебути «періодична таблиця хімічних елементів Д. Менделєєва». Тут за основу класифікації взята об’єктивна залежність між валентністю і вагою хімічних елементів.
44.Розчленування цілого та частини.
Поділ цілого на частини полягає у мисленному розчленуванні цілого на частин.
Наприклад, «рік складається з січня, лютого, березня тощо». Тут маємо не поділ поняття, а розчленування цілого на частини. Справа у тому, що будь-який член поділумає ознаку діленого поняття. Частина ж не є носієм ознаки цілого, оскільки між частиною і цілим відсутній родо-видовий зв’язок. Наприклад, побудуємо судження: «Січень є рік» – отримали хибне висловлювання, як свідчення того, що будь-якій частині року (в даному випадку місяцю)не притаманна ознака цілого.
45.Види визначення.
У формулюванні визначення як логічної операції (яке наводилось вище) можна виділити два основних завдання,які вирішує ця операція:
по-перше, відшукує, будує який-небудь предмет, вирізняє його серед інших предметів;
по-друге, формує значення для терміна, який вводиться вперше у комунікативний процес або уточнює значення уже вживаного терміна.
Залежно від цих завдань усю множину дефініцій поділяють на дві підмножини:
а) реальні дефініції і
б) номінальні дефініції.
Р е а л ь н о ю дефініцією називається визначення, яке ототожнює, розрізняє, будує, виділяє предмет. Іншими словами, реальна дефініція визначає предмет.
Н о м і н а л ь н о ю дефініцією називається визначення, за допомогою якого розкривається, уточнюється, вводиться значення термінів. Назва номінального визначення походить від латинського слова – nomina(ім’я).
46.Структура операції «визначення понять».
За своєю структурою операція визначення складається із:
визначуваного і
визначуючого.
Наприклад, «дім є будівля, яка пристосована для постійного проживання». У цьому визначенні поняття «дім» є визначуваним, тобто поняттям, зміст якого розкривається, або definiendum(дефінієндум), і позначається символом «Dfd».
Та частина визначення, яка виражає способи ототожнення, розрізнення, виділення, конструювання об’єктів думки (у нашому випадку – «будівля, що пристосована для постійного житла») називається визначаючим.Називають її definiens(дефінієнс) і позначають символом
«Dfn».
47.Види реальних дефініцій.
До реальних визначень належать:
1. Визначення через рід і найближчу видову відмінність.
2. Визначення через вказівку на протилежність.
3. Генетичне визначення.
4. Операціональне визначення.
5. Індуктивне визначення.
Суть дефініції через рід і видову відмінність полягає в тому, що спочатку знаходять найближче родове поняття для Dfd, а потім перераховують характерні видові відмінності.
Якщо потрібно дати визначення універсальним поняттям, а саме категоріям філософії, то тут дефініція через рід і видову відмінність малоефективна. У цих випадках застосовують дефініцію через вказівку на протилежність.
Наступним видом реального визначення є генетична дефініція. Генетичним визначенням називаєтьсятака реальна дефініція, у якій фіксуються способи походження і побудови визначуваного предмета. Генетичні дефініції широко застосовуються у математиці, фізиці, хімії тощо.
Широко розповсюдженою є операціональна дефініція. Операціональним визначенням називаєтьсятакий вид реальної дефініції, який полягає у описовіспецифічних експериментальних операцій для знаходження тих чи інших об’єктів.
До реальних дефініцій належить індуктивне визначення. Індуктивним визначенням є процедура, яка передбачає: