- •2.Теорія психічного розвитку о.М. Леонтьєва.
- •11. Теорія розвитку спілкуванні м.І.Лісної
- •21. Учбова діяльність як провідна у молодшому шкільному віці.
- •22. Методи вікової психології. Близнюковий метод.
- •23. Комплекс пожвавлення як перша специфічна форма реагування немовляти на людину.
- •24. Довільність, рефлексія, внутрішній план дій як основа новоутворень молодшого шкільного віку.
- •25. Методи вікової психології. Соціометрія.
- •27. Розвиток пізнавальної сфери молодшого школяра
- •28. Метод аналізу продуктів діяльності
- •29. Сенсорний розвиток немовляти.
- •30. Мислення дитини молодшого шкільного
- •31.Методи вікової психології. Моделювання
- •32. Спілкування немовляти з дорослими
- •33.Розвиток особистості молодшого школяра.
- •34.Методи вікової психології. Методи опитування : бесіда,інтервю.
- •35.Синдром госпіталізму.,його причини,симптони,та наслідки.
- •36.Особливості розвитку самосвідомості в молодшому шкільному віці.
- •37.Методи вікової психології.Тестування.
- •38.Розвиток розуміння мови та мовлення в немовлячому віці
- •39.Молодший шкыльний вік як сензитивний щодо морального розвитку.
- •40.Розвиток.Основні категорії, що характеризуть розвиток: ріст, дозрівання, диференціація...
- •42.Спілкування молодших школярів із однолітками і дорослими
- •1. Ставлення з однолітками.
- •46.Роль спадковості у формуванні особистості.
- •3. Розгляд розвитку і як дозрівання, і як навчання. Це взаємозалежні процеси.
- •4. Висунення положення про провідну роль навчання в психічному розвитку (л.С.Виготський).
- •51.Особливості розвитку пізнавальної сфери підлітків.
- •52.Проблема періодизації психічного розвитку. Класифікація періодизацій л.С.Виготського.
- •53.Розвиток пізнавальної сфери в ранньому віці.Сприймання як провідна психічна функція.
- •54.Розвиток теоретичного мислення та інтелектуалізація пізнавальних процесів в підлітковому віці.
- •55.Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним:теоретичні підстави
- •56.Особливості розвитку пам!яті та мислення в ранньому віці.
- •57. Особливості формування почуття дорослості в підлітковому віці
- •58. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним: характеристика етапів розвитку
- •59.Розвиток знаково-символічної функції в ранньому віці.
- •60.Основні тенденції розвитку самосвідомості в підлітковому віці
- •61. Періодизація розвитку особистості за е.Еріксоном
- •62. Ранній вік – сензитивний період розвитку мови
- •64. Вік як психологічна категорія
- •65. Криза трьох років як криза соціальних відносин
- •67. Індивідуальний розвиток як життєвий шлях індивіда
- •68. Ситуативно -ділове та позаситуативно-пізнавальне спілкування дитини з дорослими у ранньому віці
- •69) Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності
- •74Соціальна ситуація розвитку у дошкільному віці
- •78) Становлення самосвідомості я-концепЦії
- •Форма спілкування
68. Ситуативно -ділове та позаситуативно-пізнавальне спілкування дитини з дорослими у ранньому віці
У перші 6 місяців життя спілкування дитини відбувається у еитуативно-особистісній (безпосередньо емоційній) формі, яка стимулює становлення перцептивних дій різних систем і аналізаторів, реакції хапання. Із другого півріччя до 3-річного віку домінує ситуативно-ділова форма спілкування, яка забезпечує перехід від окремих дій до предметної діяльності і розвитку мовлення.
Позаситуативно-пізнавальна форма спілкування характерна для дітей 3-х-5-ти років. її основою є пізнавальний мотив дитини, а ознаками - запитання про предмети та їх взаємозв'язки (вік "чомучок"), своєрідне "теоретичне" співробітництво з дорослими, під час якого вона намагається зрозуміти будову світу, взаємозв'язки у природі, таємниці суті речей тощо. Дорослий є джерелом інформації про світ, компетентним і зацікавленим співрозмовником, що спонукає дошкільників шукати контакти з ним. У спілкуванні з дорослими діти отримують необхідну інформацію, розвіюють свої сумніви. Під час "теоретичного співробітництва" обговорюються проблеми, далекі від конкретної ситуації, в якій перебуває дитина, тому таке спілкування вперше після народження дитини набуває позаситуативного характеру. Для багатьох дошкільників позаситуативно-пізнавальне спілкування є вищим комунікативним досягненням на цьому етапі життя. Діти, у яких домінує ця форма спілкування, виявляють неабиякий інтерес до змісту завдань, процесу встановлення зв'язків між предметами і явищами дійсності тощо. Чим цікавіші завдання, тим легше вони справляються з ними; натомість малопривабливі - виконують гірше. Негативно впливають на їхній емоційний стан труднощі і помилки, які спричинюють зауваження, докори дорослого. їм притаманна гостра потреба у повазі до себе, у похвалі. У молодшому і середньому дошкільному віці дітей досить легко образити негативними оцінками поведінки, вчинків, дій. Найменше нарікання викликає у них злість, плач, небажання продовжувати спілкуватися. Часто навіть на доброзичливі зауваження вони реагують сльозами, суперечками, відмовою від подальшої діяльності, що заважає їм у досягненні успіхів.
Вищою формою комунікативної діяльності дошкільників називають позаситуативно-особистісне спілкування. Нею повноцінно здатні послуговуватися 6-7-річні діти, яких уже цікавить соціальний, а не предметний світ (світ людей, а не речей). Провідним для цієї форми комунікативної діяльності є особистісний мотив спілкування. Це зближує позаситуативно-особистісне спілкування з особистісний (ситуативним) спілкуванням у першому півріччі життя дитини.
Позаситуативно-особистісне спілкування формується на основі особистісних мотивів, що спонукають дітей до комунікації і загалом до ігрової, трудової, навчальної діяльності. Відбувається воно епізодами, які мають самостійне значення для дитини. За домінування особистісних мотивів спілкування центром будь-якої ситуації дошкільника є дорослий, якого дитина сприймає як джерело знань про соціальне життя, а також як об'єкт пізнання.