
- •2.Теорія психічного розвитку о.М. Леонтьєва.
- •11. Теорія розвитку спілкуванні м.І.Лісної
- •21. Учбова діяльність як провідна у молодшому шкільному віці.
- •22. Методи вікової психології. Близнюковий метод.
- •23. Комплекс пожвавлення як перша специфічна форма реагування немовляти на людину.
- •24. Довільність, рефлексія, внутрішній план дій як основа новоутворень молодшого шкільного віку.
- •25. Методи вікової психології. Соціометрія.
- •27. Розвиток пізнавальної сфери молодшого школяра
- •28. Метод аналізу продуктів діяльності
- •29. Сенсорний розвиток немовляти.
- •30. Мислення дитини молодшого шкільного
- •31.Методи вікової психології. Моделювання
- •32. Спілкування немовляти з дорослими
- •33.Розвиток особистості молодшого школяра.
- •34.Методи вікової психології. Методи опитування : бесіда,інтервю.
- •35.Синдром госпіталізму.,його причини,симптони,та наслідки.
- •36.Особливості розвитку самосвідомості в молодшому шкільному віці.
- •37.Методи вікової психології.Тестування.
- •38.Розвиток розуміння мови та мовлення в немовлячому віці
- •39.Молодший шкыльний вік як сензитивний щодо морального розвитку.
- •40.Розвиток.Основні категорії, що характеризуть розвиток: ріст, дозрівання, диференціація...
- •42.Спілкування молодших школярів із однолітками і дорослими
- •1. Ставлення з однолітками.
- •46.Роль спадковості у формуванні особистості.
- •3. Розгляд розвитку і як дозрівання, і як навчання. Це взаємозалежні процеси.
- •4. Висунення положення про провідну роль навчання в психічному розвитку (л.С.Виготський).
- •51.Особливості розвитку пізнавальної сфери підлітків.
- •52.Проблема періодизації психічного розвитку. Класифікація періодизацій л.С.Виготського.
- •53.Розвиток пізнавальної сфери в ранньому віці.Сприймання як провідна психічна функція.
- •54.Розвиток теоретичного мислення та інтелектуалізація пізнавальних процесів в підлітковому віці.
- •55.Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним:теоретичні підстави
- •56.Особливості розвитку пам!яті та мислення в ранньому віці.
- •57. Особливості формування почуття дорослості в підлітковому віці
- •58. Періодизація психічного розвитку за д.Б.Ельконіним: характеристика етапів розвитку
- •59.Розвиток знаково-символічної функції в ранньому віці.
- •60.Основні тенденції розвитку самосвідомості в підлітковому віці
- •61. Періодизація розвитку особистості за е.Еріксоном
- •62. Ранній вік – сензитивний період розвитку мови
- •64. Вік як психологічна категорія
- •65. Криза трьох років як криза соціальних відносин
- •67. Індивідуальний розвиток як життєвий шлях індивіда
- •68. Ситуативно -ділове та позаситуативно-пізнавальне спілкування дитини з дорослими у ранньому віці
- •69) Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності
- •74Соціальна ситуація розвитку у дошкільному віці
- •78) Становлення самосвідомості я-концепЦії
- •Форма спілкування
65. Криза трьох років як криза соціальних відносин
Криза трьох років - зумовлена становленням самосвідомості дитини криза соціальних відносин, яка проявляється у негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі тощо.
Симптомами кризи 3-х років, за Л. Виготським, є:
1) негативізм - прояви у поведінці дитини, під час яких вона не хоче чогось зробити тільки тому, що це запропонував хтось із дорослих (реакція не на зміст дії, а на пропозицію дорослих);
2) впертість - наполягання на своїй вимозі не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає;
3) норовистість - реакція дитини, спрямована проти встановлених для неї норм виховання, способу життя;
4) свавілля, примхливість - намагання діяти самостійно, на свій розсуд;
5) протест-бунт - поведінка дитини характеризується виявами протестів;
6) симптоми знецінювання, дискредитації дорослого - ігнорування пропозиції, прохання, оцінки дорослого;
7) прагнення до деспотизму - намагання виявляти необмежену владу щодо навколишніх;
8) ревнощі щодо молодших і старших, якщо у сім'ї ще є діти;
9) невротичні, психопатичні реакції - страхи, неспокійний сон, нічний енурез, різкі утруднення у мовленні тощо.
Криза 3-х років - явище перехідне, а пов'язані з нею новоутворення: відокремлення себе від навколишніх, порівняння себе з іншими людьми - важливий етап у психічному розвитку дитини, який готує її до нового вікового періоду розвитку.
66.
67. Індивідуальний розвиток як життєвий шлях індивіда
Життєвий шлях особистості включає життєвий цикл індивіда, а життєвий цикл у свою чергу включає онтогенез.
Поняття "життєвий шлях" найбільш багатомірне — воно передбачає численні тенденції розвитку в межах однієї біографії. Ці лінії шляху водночас є автономними і взаємопов'язаними.
Життєва подія, конкретний вчинок є вирішальними для розгортання життєвого шляху. Час, послідовність і спосіб здійснення певної події — чи то народження дитини, чи розлучення, чи вихід на пенсію, є дуже важливими. Складна взаємодія біологічних, психологічних та соціальних детермінант, серед яких найголовнішою виступає активність суб'єкта, його роль у власній світобудові, визначає періодизацію життєвого шляху.
Юність є віком творчих мрій, коли зростаюча особистість у своїх фантазіях стисло переживає свій потенційний, можливий творчий шлях. Нерідко такі мрії мають досить випадковий, несамостійний характер, коли підліток, юнак наслідує уподобання товариша, батька, вчителя, літературного персонажа, кіногероя. Коли ж мрії збігаються з реальними нахилами, спираються на певні творчі здібності, вони стають підґрунтям наступного етапу творчого шляху — покликання.
Творчий поклик допомагає людині знайти форми індивідуального вираження своїх думок і почуттів, свого унікального світосприймання. Уміння виплекати свій задум і втілити його на відповідному матеріалі шляхом суворих самообмежень, великої зосередженості й напруження всіх душевних сил, бажання вираження вселюдського у кожному одиничному творі є лейтмотивом становлення творчої індивідуальності.
Людська істота універсальна у своїй обдарованості, і ніяке відображення світу — чи то художнє, чи то наукове, чи моральне — все ж не дає остаточно наблизитися до повного відбиття творчих задумів. Творчий характер розквітає у вік зрілості (акме). Як пише П.Флоренський, "акме приходить приблизно у сорокарічному віці і виражає найбільшу повноту сил, тілесних і душевних, якої може досягти ця людина, найбільшу гармонію особистості, найбільш пишне й цілісне розкриття її можливостей".
Настає час, коли людина відчуває вичерпаність своїх творчих можливостей і починає шукати переходу до нової предметності, скоряючись глибинному потягові до універсальності. Суперечність між все більш тонкою індивідуалізацією та універсальністю є рушійною силою творчого шляху особистості, шляху до себе-справжньої, до всебічного саморозкриття, до максимальної довершеності.
Трагедія творця полягає саме у неможливості остаточно розв'язати протиріччя між універсальністю людської природи і обмеженістю будь-якої форми її індивідуального вираження. Так, для Байрона світ є тюрмою, він у розладі з усіма, у нерозв'язному конфлікті з людством. Його натура звернена до безконечного, і їй всюди тісно, навіть за необмеженої особистої свободи.
Страждати пристрастями всього людства — це й є головний прояв універсальної обдарованості людини. Життя не можна поділити на відокремлені одна від одної сфери художньої, технічної, наукової, релігійної, моральної діяльності. Все це — певні форми прояву універсальної обдарованості, яку закладено в кожну людину, як закладено в неї безсмертну душу, можливість злиття з абсолютом.