62. Ранній вік – сензитивний період розвитку мови

панування рідною мовою, вироблення вміння користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу і себе, засвоєння набутого людством досвіду, саморегуляції, спілкування і взаємодії людей.

Раннє дитинство є сензитивним періодом для засвоєння мовлення. У цей час воно відбувається особливо легко і вносить принципові зміни у поведінку дитини, психічні процеси (сприймання, мислення та ін.). Якщо з якихось причин дитина до 3-х років не почала говорити, засвоєння мовлення відбуватиметься зі значними труднощами. Відхилення у психічному розвитку, які виникають через відсутність мовлення, вимагають спеціальної компенсації (надолуження). До такого висновку можна дійти, спостерігаючи за глухонімими дітьми, яких починають навчати мовленню після 3-х років. Здебільшого вони відстають у багатьох видах діяльності, розвитку психічних процесів і якостей: серед них не виникає сюжетно-рольової гри, відсутнє предметне малювання, уповільнений розвиток сприймання і мислення. Для подолання цього потрібні значні педагогічні зусилля, спрямовані не лише на навчання мовленню, а й на інші сторони розвитку.

Розуміння мовлення дорослих у ранньому дитинстві

озуміння дуже своєрідне, стосується цілісної ситуації, а не конкретного предмета чи дії. Дитина може чітко виконувати за словом певні дії під час спілкування з мамою (показати на прохання матері, де в неї носик, очі, ніжки, інші частини тіла) і зовсім не реагувати на ті самі слова, вимовлені іншою людиною. Це зумовлено тим, що сигналом до дії служить не мова, а жести, міміка, інтонація матері і ситуація спілкування. Дитина правильно реагує на слова, коли їх багаторазово повторювати в поєднанні з певними жестами. При цьому вона реагує не лише на слова, а й на ситуацію загалом. Пізніше малюк починає розуміти лексеми незалежно від того, хто їх вимовляє і якими жестами вони супроводжуються. Вони поступово набувають самостійного значення.

Кількість слів, які малюк розуміє (пасивний словник), швидко збільшується у першій половині 2-го року і особливо наприкінці його. Спочатку дитина засвоює назви речей, які її оточують, потім імена дорослих, назви іграшок і, нарешті, частин тіла й обличчя. До 2-х років малюк розуміє всі слова, якими дорослі позначають навколишні предмети. Цьому сприяє постійне, різноманітне спілкування дорослих з дитиною, збагачення особистого досвіду, особливо у зв'язку з умінням ходити.

На 3-му році життя збільшується кількість слів, які розуміє малюк, вищою стає якість їх розуміння. Він починає прислухатися до того, про що говорять між собою дорослі, йому подобається слухати казки, вірші, розповіді, у яких повідомляється багато інформації про предмети та явища, недоступні безпосередньому досвіду

63.

64. Вік як психологічна категорія

Вік – в психології – категорія, яка означає якісно специфічну ступінь розвитку онтогенетичного – часові характеристики індивідуального розвитку ( вік хронологічний, вік психологічний). Під віком розуміється якісно своєрідний період фізичного, психологічного або поведінкового розвитку, який характеризується притаманими тільки йому особливостями. В психології склалося два представлення про вік : фізичний вік і психологічний вік. Перший характеризує час життя дитини в роках, місяцях, і днях, минулих з момента його народження, а інший вказує на досягнутий до цього часу рівень психологічного розвитку П’ятирічна за фізичним розвитком дитина психологічно може бути розвинута, наприклад, як шестирічна або семи, восьмирічна дитина. Може бути і навпаки : діти із відставанням розумового розвитку звичайно характеризуються зворотнім співвідношенням фізичного і психологічного віку. Переходи від одного віку в інший може відбуватися непомітно як для самої дитини, так і для оточуючих її людей. Періодизація віку : 1. Дитинство : від народження до 1 року ; 2. Раннє дитинство – 1-3 роки; 3. Дитинство дошкільне – 3-6р.; 4. Молодший шкільний вік – 6-10р.; 5. Підлітковий вік – 10-15р; 6. Юність. 7. Зрілий вік. 8. Літній вік – 60-75 р. 9. Старечий вік – 75-90р. ; 10. Довгожителі - 90 р. і вище.

Психічний розвиток - закономірна зміна психічних процесів, виражене в кількісному, якісному і структурному перетворенні. В еволюційному розвитку психіки виділяють три стадії : 1. Стадія психіки сенсорної елементарної; 2. Стадія психіки перцептивної; 3. Стадія інтелекту.

Фактори розвитку – система факторів, які визначають психічний і поведінковий розвиток дитини, це сукупність методів і засобів навчання, організація і зміст навчання, рівень педагогічної підготовленості вчителів. Фактори розвитку можуть сприяти або перешкоджати йому, прискорити або навпаки, сповільнювати процес розвитку дитини.