56. Повість « Борислав сміється» і.Франка

"Борислав сміється" — один із найвидатніших творів Франка.

У творі письменник засуджує експлуататорський лад, показує, як зароджуються нові, революційні форми життя, змальовує позитивний образ кадрового робітника.

У реалістичних картинах повісті "Борислав сміється" автор      показав      неминучість     організованого виступу робітничого класу проти експлуататорів. Іван Франко підносить ідею єдності і організованості робітничого класу, ідею революційної страйкової боротьби. Головна ідея повісті з найбільшою силою виражена в образі Бенедя Синиці. Він є головним героєм повісті. Це робітник, який тяжко постраждав під час закладення будинку Гаммершляга. Свій родовід робітник Синиця веде ще з свого діда-прадіда, але він уже здобув деяке класове виховання. Його дуже турбують класова несправедливість, народне лихо. Він вірить, що є якийсь шлях до кращого життя. Саме горе друзів примушувало його шукати шляхи рятунку. Франко вміло розкриває характер Бенедя, зіставляє його з іншими персонажами, послідовно розгортає події, висуваючи на перший план найголовніші з них. Все це служить письменнику для реалізації його ідейно-тематичного завдання — показу єдності та організованості робітників у боротьбі з капіталістами. Художність у творі виявлена у розкритті письменником глибокої краси, духовного багатство простих людей, їх непримиренність до суспільної неправди. Повість "Борислав сміється" і сьогодні служить зброєю в боротьбі за права обездолених трударів. І. Франко виявив велику симпатію до героя повісті. В українській літературі це перший образ кадрового робітника, який виростає в організатора робітничих мас. борця за інтереси робітників.

57. Рання творчість І. Нечуя Левицького

У авторській мові ранніх творів І. Нечуя-Левицького відчувається поєднання двох стихій: народної оповіді й письменницької розповіді, що виявляється, головним чином, в її художньо-образних засобах та емоційних відтінках. У романі «Хмари» порушена тема інтелігенції та народної освіти. Можна навіть сказати, що роман «Хмари» – проблема нової людини.  У романі зображено село напередодні скасування панщини (1848), проблема українського дворянства, система освіти і виховання. Трактування нової людини у Нечуя-Левицького своєрідне. Це трактування розкривається на образі Радюка і його однодумців – просвітяни, культурники, що обмежуються програмою “малих діл”, дбаючи про національні справи, не заглиблюючись у соціальні причини бідування народу. Ставлення письменника до героя суперечливе. Автор усвідомлює необхідність боротьби проти деспотизму і національних утисків, але побачив можливого борця лише в особі українофіла-народолюбця, методи якого не завжди ефективні. Звертаючись до актуальних проблем суспільного життя, Нечуй-Левицький пише ряд високохудожніх творів про селянство, які є провідними у його ранній творчості.  Більше того, у ранніх творах Нечуя-Левицького поряд із засобами характеристики героїв наявне прагнення письменника перейти до об'єктивно-описової, реалістично точної манери зображення. Бачимо, наскільки конкретніше й повніше, ніж його попередники, письменник відображає селянський побут, створює розгорнуті пейзажні малюнки. Прикладом цього є повість з його ранньої творчості « Причепа»- тут у гумористичному й сатиричному тоні змальовує письменник побут волинських попів, що надуживають горілкою й демонструють цілковиту байдужість до своєї "пастви", навіть до додержання канонічних форм релігійної обрядовості.

57. Повість І. Нечуя-Левицього «Кайдашева сімя»

У повість “Кайдашева сім,,я”  відтворено сцени з життя селянської родини Омелька Кайдаша. Зображення життя темного, затурканого недавньою панщиною селянства, показ його приватновласницької психології, яка призводить до повсякчасних родинних  та сусідських сварок і чвар, визначає тему повісті. Нечуй-Левицький не вказує шляхів та засобів, якими можна запобігти цим конфліктам, але він так реалістично зображає жах індивідуалізму у середовищі дрібних власників, та їх егоїстичну обмеженість і замкненість, що потреба перебудови суспільного ладу стає гострою й неминучою. Хоч в основу повісті Нечуй-Левицький поклав життя лише однієї селянської родини, проте з художніх образів Кайдашів проглядає широко узагальнена письменникомтрагедія села взагалі. Письменник співчуває своїм героям. Контрастом до сільського індивідуалізму, родинного розладу, злісної ворожнечі постають в повісті краса природи, ліричні сцени кохання Мелашки і Лавріна, все те, що спотворюється матеріальними нестатками, забобонами, темнотою старого села. Повість «Кайдашева сімя» є вершиною творчості письменника у змалюванні економічного становища і побуту пореформеного села.