- •1. «Народні» оповідання м. Вовчка (цикл творів, тематика, реалізм, використання фольклору)
- •2. «Рассказы из русского народного быта» м. Вовчка(тематика, ідейне спрямування, образи)
- •3. «Дитячі» оповідання і. Франка
- •4. Повість «Інститутка» м. Вовчка (реалізм повісті, художність, оцінка представників революційно-демократичної літератури)
- •5. «Листи з хутора» п. Куліша, концепція культурологічної діяльності письменства.
- •70-90-Ті роки – період інтенсивного й багатогранного розвитку української літератури.
- •7. 70-90-Ті рр. Хіх ст. – новий етап розвитку української поезії.
- •8. Антикріпосницькі тенденції в українській літературі 50-60-х рр. Хіх ст.
- •9. Байки л. Глібова (тематика, актуальність, реалізм, художність)
- •13. Дилогія Карпенка-Карого "Суєта" та "Житейське море"
- •14. Діяльність і. Франка як критика та історика української літератури
- •15. Драма Карпенка-Карого "Хазяїн"
- •16. Драма м. Кропивницького "Глитай або ж Павук"
- •17.Драма м.Старицького «Оборона Буші»(ідейне спрямування, образи, художність)
- •18. Драма м.Старицького «Не судилося»(актуальність теми, образи, художність)
- •19.Драма м.Старицького «Ой не ходи, Грицю…»(джерела твору, образи, використання фольклору)
- •21.Драма м.Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю»(тема, образи, використання фольклору)
- •22.Драма Панаса Мирного «Лимерівна»(загальна характеристика)
- •23.Драматичні переробки м.Старицького на сюжети повістей м.Гоголя
- •24.Драматургія і.Карпенка-Карого(загальна характеристика, тематика, реалізм творів, сценічність)
- •25.Риси романтизму в ранніх оповіданнях ю. Федьковича .
- •26. Жанр, композиція, образи роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли…»
- •27.Жанрове багатство укр..Л 50-60 рр 19 ст.
- •28. Жанрово-стильова еволюція української прози другої половини 19 ст.
- •29. Збірка «Із днів журби» Франка. Жанрова різноманітність, особливості композиції
- •30.Збірка «Мій Ізмарагд» і. Франка. Особливості композиції. Поліфонія жанрів.
- •31. Змалювання життя нтелігенції за оповіданнями Олени Пчілки («Золота писанка», «Півтора оселедця» та інші)
- •32. Нечуй-Левицький про шляхи емансипації жінки за романом "Над Чорним морем"
- •33. Іван Франко - критик та теоретик літератури
- •34. І.Франко про суспільну роль митця в поезіях і в критичних працях.
- •35. Історична тематика у творчості і. Карпенка-Карого («Бондарівна», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Паливода XVIII століття», «Гандзя».
- •36. Історичні теми в драматургії Старицького («Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка»)
- •37. Комедія Карпенка-Карого «Сто тисяч» (реалізм твору, образність, художність). Українське літературознавство про творчість Карпенка-Карого
- •38. Комедія Карпенко-Карого «Хазяїн» (актуальність теми, образи, художня і сценічна майстерність)
- •39. Комедія і. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» (джерела твору, ідейне спрямування, образи, майстерність діалогів)
- •40. Критичний розгляд повісті Нечуя-Левицького «Над чорним морем»
- •41. Лірика с.Руданського.
- •42. Літературна дискусія 1873-1878рр. В Україні.
- •43. О.Кониський – поет. Провідні мотиви творчості.
- •44 Літературна та театральна діяльність Старицького, його роль у становленні укр.Театру
- •45 Літературно-критична діяльність Драгоманова
- •46. Літературно-критичні виступи б.Грінченка.
- •47. Народницькі ідеали в романах і.Нечуя-Левицького «Хмари», «Над чорним морем».
- •48. Образ Христі за романом Панаса Мирного «Повія».
- •49. Оповідання б. Грінченка (тематика, реалізм творів, художні особливості).
- •50. Оповідання і. Франка про дітей. Принципи образотворення.
- •51. Оповідання Панаса Мирного «Морозенко», «Лови» реалізм творів, художність, образи.
- •52. Оповідання Панаса Мирного Пятниця, Лихо давнє й тогочасне реалізм творів, художність, образи.
- •53. Особливості стилю творів Стороженка та їхнє місце в літературному процесі.
- •54. Оцінка творчості Федьковича Драгомановим, Франком, Лесею Укрїнською
- •55. Повісті б. Грінченка « Під тихими вербами» і «Серед темної ночі»
- •56. Повість « Борислав сміється» і.Франка
- •59 Повість і.Нечуя-Левицього «Микола Джеря»
- •60. Повість «Бурлачка» і.Нечуя-Левицького
- •61. Повість і.Франка "Boa constrictor"Дві редакції твору.
- •62. Казка Марка Вовчка "Кармелюк" (джерела твору, ідейне спрямування, образи)
- •63. Казка Марка Вовчка "Дев’ять братів і десята сестриця Галя" (джерела твору, ідейне спрямування, образи)
- •65. Поезія Манжури та Щоголева (загальна характеристика)
- •66. Поезія Старицького. Загальна характеристика
- •67. Поезія о. Пчілки (тематика, ідейне спрямування, художність)
- •68. Поема «Смерть Каїна» Франка. Нове прочитання біблійного тексту.
- •69.Поема «Сурка» і. Франка. Морально-етичний аспект
- •70. Поетика байок Глібова
- •71. Поетика співомовок Степана Руданського
- •72. Поетична творчість ю.Федьковича (тематика, ідейне спрямування, образи, художність). Поема "Дезертир"
- •73. Поетична творчість ю. ФЕдьковича
- •74. Порівняти два видання і.Франка "з вершин і низин" (1887, 1893 рр)
- •75. Пошевченківська поезія 2-ої пол. 19 ст. (м. Старицький, я. Щоголів, і. Манжура, в. Самійленко, о. Пчілка, п. Чубинський та ін.)
- •76. Проблема життєвого вибору в повісті Олени Пчілки "Товаришки"
- •77. Проблемно-драматичні та жанрово-стильові особливості прозового доробку Євгенії Ярошинської
- •78. Проблематика літературно-критичних статей і. Франка.
- •79. Проблематика повісті і.Франка"Boa constrictor". Дві редакції повісті
- •81. Проза ю. Федьковича ( тематика, образи, використання фольклору)
- •82. Ранні оповідання Івана Франка(тематика, ідейність, художність)
- •83. Реалізм драм м. Старицького на тему села («Не судилось», «у темряві», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці»). Тематика, проблематика цих творів.
- •84. Розвиток преси 50х-60х рр. 19 ст. Перший укр. Журнал «Основа» і газета «Черніговский листок»; журнали «Вечорниці», «Мета», «Русалка», «Нива».
- •85. Розвиток традицій т.Шевченка в українській літературі другої половини 19 ст.
- •86. Роль б.Грінченка в літературній дискусії 90-х рр.. 19 ст.
- •87-88. Роман «Люборацькі» а.Свидницького (новизна теми,образи, художність)
- •89. Роман м.Старицького «Богдан Хмельницький» (загальна характеристика)
- •90. Роман Марка Вовчка «Живая душа» ( ідейне спрямування, образи)
- •91. Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли...» (місце твору в літературному процесі іі-ої половини хіх ст., актуальність, образи, художність)
- •92. Сатиричні твори і. Нечуя-Левицького «Баба Параска і баба Палажка», «Афонський пройдисвіт» (тематика, образи, особливості гумору)
- •93. Сатиричні твори і. Франка (тематика, об’єкт сатири, художність)
- •94. Соціально-побутова драма і. Карпенка-Карого «Безталанна» (конфлікт, образи, психологізм)
- •95. Збірка і.Франка “Зів’яле листя”.Особливості поетичного мислення. Проблеми критичної рецепції.
- •96. Соціально-політичні, філософські та естетичні погляди і. Франка.
- •97. Співомовки с. Руданського (тематика, ідейні мотиви, художність)
- •98. Стаття і. Франка «з останніх десятиліть хіх ст.» (Загальна характеристика)
- •99. Стаття і. Франка «Література, її завдання і найважливіші ціхи» і її значення в історії української літератури.
- •100. Стаття і. Франка «Слово про критику»
- •102. Стаття о. Гончара «Перший симфоніст української прози»
- •103. Стильовий діапазон лірики Якова Щоголева
- •104. Художні пошуки Івана Франка у жанрі малої прози
- •105. Творча історія, особливості композиції роману «Хіба ревуть воли як ясла повні?»
- •106. Творчість Кониського.
- •107. Творчість Стороженка в контексті укр..Прози і літ.-критичної думки 2пол.19ст.
- •108. Театр та драматургія 70-80х рр..19ст. В Україні.
- •109. Театральна діяльність м.Старицького, Панаса Мирного
- •110. Тема інтелігенції в драматургії Старицького.
- •111. Тема праці в поезії я. Щоголева.
- •112. Теми, ідеї, художні особливості поетичних збірок п. Куліша (збірка на вибір)
- •113. Трагедія і. Карпенка-Карого «Сава Чалий» ( джерела твору, новаторство, актуальність)
- •114. Участь жінок-письменниць у громадскому житті України другої пол. 19 століття (Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Уляна Кравченко та ін)
- •115.Фольклористична діяльність і.Манжури. Пошуки нових тем, нових героїв, свого стилю.
- •118. Художні цінності водевілю Кропивницького "По ревізії"
- •120. Цикл «Веснянки» із збірки і. Франка «з вершин і низин»
- •121. Цикл статей Білика «Перегляд літ.Новин».
26. Жанр, композиція, образи роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли…»
Панас Мирний (Панас Якович Рудченко) – видатний український прозаїк та драматург. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — найвизначніший твір Панаса Мирного. У романі йдеться про долю широких суспільних верств, насамперед поневоленого селянства. Головна ідея твору закладена вже в його алегоричній назві: воли — символічний образ уярмлених кріпаків — не ревли б, якби було що їсти й пити, тобто якби були добрі умови життя. Уромані автор розкриває ряд важливих проблем. Він показує, зокрема, як руйнуються і гинуть національні сили українського народу, як разом з тим наростають у ньому настрої протесту і бунтарства, критикує несправедливу селянську реформу 1861 року, змальовує згубний вплив солдатчини тощо. Оскільки у романі порушено суспільно значущі соціальні проблеми, тому за характером він соціальний. Крім того, соціальні процеси зображено через психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання, звідси глибокий психологізм. Отже, це яскраво виражений соціально-психологічний роман. Композиція роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» складна: він має чотири частини, тридцять розділів. Сюжетні лінії то розгортаються окремо, то перетинаються. Усі вони розвиваються на тлі суспільно-історичних подій і тісно з ними пов’язані. Початок роману ліричний та ще й з інтригою: у першому розділі («Польова царівна») автори знайомлять нас із Чіпкою, Галею, Мотрею, але хто вони і чим живуть — ми ще не знаємо. А вже далі розповідається про батьків Чіпки, його дитинство і юність, а також про Грицька й Христю. Перша частина переважно виконує роль експозиції. Головні герої «Хіба ревуть воли»: Чіпка Варениченко, Грицько Чупруненко, Максим Ґудзь, Мотря Жуківна (Чіпчина мати). У центрі роману образ Чіпки – селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, який зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Син зневаженої селянки, Чіпка зростає в злиднях, в умовах недоброзичливості й ворожості. Ровесники глузують з нього. Коли багатий Бородай за впертість прогнав Чіпку з роботи. Надто вразила Чіпку кривда, коли за право працювати на власній землі чиновник цинічно вимагає хабара. У цей момент Чіпка втрачає віру у справедливість. У його серці вже вкотре закипіла ненависть, на жаль, не лише до гнобителів, але й до всіх людей. Звідси – сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини. Під впливом лихого товариства Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемагає (проблиски свідомості, намагання оборонити правду, вибори в земство). Та коли Чіпку наказом губернатора було виведено з управи, то ця кривда стала останнім поштовхом, і герой свідомо стає на стежку помсти. Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром заплямовує Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця. В оцінці морального падіння Чіпки автори виходили з позицій народної моралі, керувалися тими критеріями, що добро завжди прекрасне, а зло – потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. Криваві злочини заплямовують людину навіки. Весь розвиток сюжету підводить до однозначного висновку: найблагородніші пориви перекреслюються злочином. Невміння знайти справжні шляхи боротьби проти кривдників зробило Чіпку «пропащою силою». Грицько – найближчий приятель дитячих літ Чіпки – обирає інший життєвий шлях. Міряючи босими ногами курні заробітчанські шляхи, Грицько мріяв про «хату теплу». Невдачі, бідування, злигодні породили у хазяйновитого парубка егоїзм, байдужість до долі інших, корисливість. Навіть приятелювання з Чіпкою Грицько намагався використати для власного збагачення. Неприховане злорадство з бід Чіпки, зневажання свого товариша – це так само своєрідна трагедія Грицька. Максим Ґудзь – яскравий тип трагічної особистості, «пропащої сили». Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Горілка, до якої він звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. Повернувшись через 30 років у село з грошима та «заслугами», Максим живе єдиною пристрастю – збагаченням. Тому і стає Максимів хутір пристановищем грабіжників. Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому плані. Ця красуня, «польова царівна», що зачарувала Чіпку з першої зустрічі й потім Стала його дружиною, зросла в злодійській сім’ї. Та все те зло, що оточувало її з дитинства, не спотворило душу дівчини. Добра, щира, справедлива, Галя допомагає Чіпці на якийсь час повернутися до чесної хліборобської праці. Та слабкими виявилися сили молодої жінки, зломилися під тиском брутальних умов. Побачивши всю безодню злочинів, у яку потрапив Чіпка, зрозумівши, що не зможе його врятувати, Галя накладає на себе руки. Христя, вийшовши заміж за Грицька, відчула радість праці на себе, спокій родинного затишку. На відміну від черствого чоловіка, вона переймається стражданнями інших людей. Усім серцем сприймає Христя схвильовані слова Чіпки про бідняцьку недолю. І тільки вона змогла побачити у своїй уяві Мотриного сина не гультіпакою та волоцюгою, як його всі називали, а доброю людиною, яку зламало лихо. Більше того, вона вже відчула, що її чоловік сам може обійти правду, може легко змиритися з неправдою. І хоч важкі будні селянського життя, щоденні хатні турботи, догляд за малими дітьми втягують Христю в звичайне для мільйонів жінок річище, проте серце її завжди залишається чуйним до людського горя. Мотря — Чіпчина мати — справжня жінка-страдниця. Мотря – одна з найтрагічніших жіночих постатей в українській літературі. Ця жінка була готова віддати заради сина все. Та, не витримавши страшних випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбійництва Чіпки, мати викриває його злочин. Образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії на-бувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління кара-ли і злочин, і злочинця, ким би він не був.