48. Образ Христі за романом Панаса Мирного «Повія».

«Повія» – один з найвизначніших творів української класичної прози. Центральне місце в романі займає образ Христі. Героїня роману наділена інтелектом, красою, вразливою психікою. У першій частині («У селі») автор малює її образ чарівними фарбами, використовуючи велику кількість різних епітетів, підкреслюючи її природну красу. Доля її була типова за тих соціальних умов. Батьки дівчини, в недавньому кріпаки, любили свою єдину дочку – вродливу, добру душею, веселу вдачею. Христю гнітили злидні, але вона не падала духом. Та долю її перевернув Грицько Супруненко – сільський зборщик податків. Сфабрикувавши злочинний наклеп разом із Загнибідою, він змушує Христю йти в найми до міста. З ранку до пізньої ночі, не розгинаючись, працювала Христя у Загнибіди. В образі Христі найприкметнішою рисою є доброта. По-доброму ставилася вона і до хазяйки. Між ними був лад, товариські стосунки. Христя має ясний розум і чутливе, щире серце, їдучи до матері в гості, вона помічає соціальну нерівність, бачить багаті крамниці і злиденних людей. Чи могла Христя залишитися в селі? Мати померла, землю забрали сільські власті, Карпо Здір привласнив хату Притик, а згодом продав її жидові. Загалом, долю своєї героїні художник простежує, показуючи жорстокість тодішньої дійсності. В образі Христі показано цільну натуру, що, пройшовши крізь важкі життєві випробування, зберегла кращі якості людини. Отже, Христя, попри всі удари долі, – сила творча, яка шукає вияву в добрих вчинках, у намаганні допомогти людям. Побувавши в Мар'янівці, вона проймається співчуттям до односельців, радить Колісникові, щоб той повернув слобожанам стави і городи. Христя завжди була на боці селян, з якими брутально обходився Колісник. Вона умовляє ненаситного глитая зменшити страждання бідняків. Її життя – це ціла низка утрат та горя, ціла вервечка випадків, котрі піднімали її вгору, щоб впустити сторч головою. Крах авантюри Колісника (привласнив 20 тисяч земських грошей), його самогубство стають початком останнього акту трагедії жінки. Зруйновано останній прихисток Христі. А далі йде стрімкий, неминучий рух униз, до вуличної повії, до безносся, до загибелі. Через Книша вона влаштовується в готель, стає професійною проституткою. Та недовго їй довелося орудувати грошима, пити дорогі вина, носити шовки. Невзабарі безносою від страшної хвороби, загорнутою у ряднину жебрачкою-повією з'являється вона на темних, брудних вулицях. Загалом, смерть матері й смерть Христі – гнівне засудження несправедливого буржуазного суспільства. Жорстоким і немилосердним в гонитві за наживою виглядає нижчий прошарок панівної верхівки суспільства: Загнибіда, Здір, Рубець, Книш, Колісник, їхні наміри егоїстичні. Усі вони дбають лише про власну наживу, не виявляючи співчуття до інших.Світ, у якому панують вовчі закони, виштовхує ще одну «пропащу силу». І якщо Чіпка в пошуках правди свою силу витратив у стихійній помсті, зійшов на хибний шлях і загинув, то Христина сила пропала ще невитраченою. Тому автор показує її в передсмертному сні, де вона ніби продовжує жити й розкривається як достойна, гідна поваги людина.