27.Жанрове багатство укр..Л 50-60 рр 19 ст.

В 50—60-ті роки XIX століття українська література йшла, в основному, шляхом реалізму.  Українська проза цього періоду позначена різноманітними жанрово-стильовими пошуками. Дебютує в жанрі оповідання Марко Вовчок, пізніше з'являється соціальна її повість "Інститутка". Значне місце займають її антикріпосницькі оповідання соціальної та сімейно-побутової тематики ("Козачка", "Горпина", "Сестра", "Свекруха"). Майстерно використовуючи принцип контрастного зображення, письменниця протиставляє світлі поривання людей і жорстоку дійсність. Галерея жіночих образів — Олеся, Горпина, Одарка доносить до читача весь жах безправного становища жінки-кріпачки. Соціальні проблеми визначають гострі конфлікти і в оповіданнях Ю. Федьковича ("Хто винен?", "Сафат Зінич", "Максим Чудатий"). Письменник звертається до психологічного аспекту в зображенні конфлікту. У його прозі переважають теми з жовнірського та селянського життя, і всі вони здійснені в оповідній манері. Поряд з інтенсивним розвитком реалізму в літературі 50—60-х років продовжували жити певні традиції романтизму. У романтичному аспекті подають письменники й епізоди минулого ("Кармелюк", "Невільничка" Марка Вовчка, "Чорна рада" П. Куліша). Досить часто в літературі цього періоду зустрічається такий жанровий різновид, як оповідання-казка. Твори Марка Вовчка "Невільничка", "Кармелюк", "Дев'ять братів і десята сестриця Галя" поетизують волелюбні народні характери. У них частково використано умовний елемент, прийом казкової оповіді, основну увагу тут несе життєвий матеріал. Поширюється також в літературі художній нарис з елементами публіцистики, етнографії. У деяких нарисах відображались економіка і відносини пореформеного села ("Розмова в клуні" С. Войтока, "Заметки о нашей сельской жизни" О. Кониського), інші мали суто етнографічний характер ("Великдень у подолян" А. Свидницького, "Різдвяні святки" М. Номиса).

28. Жанрово-стильова еволюція української прози другої половини 19 ст.

У другів половині 19 ст. в укр. літ стає актуальною проблема не лише оновлення змісту творів, але і перспектив розвитку всіх літ жанрів, зокрема прози. Бурлесксно-реалістична і романтична течії кінця 60-х рр еволюціонують до реалізму, за яким правда є найвищим естетичним законом. Укр. реалізм 2ої половини 19 ст. розвивався в межах європейського літературного процесу. Тематика прозових творів включає 1. традиційні теми-селянську, історичного минулого; 2.нові теми життя та громадська діяльність інтелігенції, антиклерикальна тема, активна позиція жінки в суспільстві, теми національної освіти, тема еміграції. Визначальною рисою цього періоду розвитку прози було не тільки розширення тематики творів, а й якісне оновлення жанрової системи: оповідання відзначає авторська розповідна манера, ускладнення композицій, використання внутрішніх монологів; повість еволюціонує від описовості до поглибленого психологізму, виконуючи своєрідну пропагандистку функцію; роман стає найпопулярнішим жанром. Отже, утверджуючи реалістичну манеру письма укр. прозаїки розробляли єдину шкалу естетичних цінностей, збагачували укр. літ, прагнучи забезпечити їй належне місце в світовому літературно-мистецькому процесі.